Лк 4, 38-44 Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус увійшов у дім Симона. Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї. Ставши над нею, Він наказав гарячці, й вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм. Коли ж заходило сонце, всі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх. Виходили біси з багатьох, викрикуючи й гукаючи: «Ти – Син Божий!» Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос. Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх. А Він сказав їм: «І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий». І Він проповідував по юдейських синагогах.
В цьому фрагменті Євангелія міститься цикл Ісусового служіння: на початку тексту Ісус виходить із синагоги і вирушає в дім Симона. В кінці уривку, вийшовши з дому Симона та інших домів, Господь увіходить до єврейських синагог.
З синагоги – в дім, з дому – до синагоги. Якщо це коло не розривається у нашому житті, ми є учнями Христа, постійно слідуємо за Ним. Два основні місця, в яких людина навчається святості, дозріває в любові – це її власний дім та Божий храм. Віддаючись цьому колу, ми стаємо свідками неймовірних чудес, оздоровлень, звільнень людини. Якщо ми розриваємо це коло – додому приходимо з відсутнім виглядом і з єдиним наміром, щоби нас не чіпали, а недільну службу відбуваємо, щоби поскоріше поїхати і насолодитися вихідним днем в іншому місці, то губимо силу, яку Господь має бажання принести і в наш дім, і в наше серце.
Синагога, місце, де читалася Тора, є символом Слова, а дім є символом серця людини. Шлях зцілення людини лежить через читання та молитву Святим Письмом: коли ми увіходимо в “дім” Божого Слова, то Сам Господь увіходить в дім нашого серця.
Теща, що лежить, є символом занедбаного гріха, бо в першому псалмі автор пише про шлях деградації людини: 1 Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає.
Страшно іти за порадою безбожників, іще гірше ступити на путь грішників, тим паче сидіти на засіданні блюзнірів. Але в тексті Євангелія говориться про тещу, яка лежить в гарячці. Нижче впасти було нікуди. Саме тому грецький оригінал, описуючи стан хворої, вживає слова “агонія”, тобто передсмертна мука.
Переведемо мову символів на психологічний та порадницький рівень сприйняття Євангелія: коли ми перебуваємо в стані тяжкого гріха, досвічуємо тотальне поневолення, то лежимо в усіх сенсах. Ми – апатичні, бездіяльні, перебуваємо в стані депресії. Такою є природа гріха та дія його симптомів. Ісус зцілює нас на всіх рівнях. Ми не залишаємося лежати здоровими, але встаємо і починаємо рухатися, діяти, служити.
Такий вимір роздумувань над Божим Словом дає нам в руки духовний “термометр”. Тримайте його при собі, не розбивайте і залишайтеся здоровими.
