Йн 10, 31-42 Юдеї ухопили за каміння, щоб каменувати Ісуса. Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив Я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви Мене?» А юдеї відповіли Йому: «За добре діло ми Тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: „Я сказав: ви – боги?” Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, – а Писання годі усунути! – то до Того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: „Ти богохульство вирікаєш”, – бо Я сказав, що Я – Син Божий? Не вірте Мені, якщо Я не роблю діл Отця мого! Коли ж роблю, то, Мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у Мені, і Я в Отці». І знову бажали вони Його схопити, та уник Він їхніх рук. І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, – і перебував там. Багато людей посходилось до Нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про Нього, – була істина». І увірували там у Нього численні.
В Євангеліях останніх днів Великого посту багато говориться про конфлікт Ісуса з юдеями. Словом-бомбою в їхніх відносинах було слово “Отець”. Євреї ніколи не розглядали Бога, як Отця, тому не могли прийняти Ісуса, який мислив Себе виключно в контексті Божого Синівства.
Час від часу мене дратує риторика молодіжних харизматичних рухів. Вони цілком природньо в своїй повсякденній мові згадують Бога, називаючи Його Татусь, Папа, Папочка. Мені здається, що таке звернення повне непотрібного панібратства. Від сьогодні, це роздратування буде сигналом для мене: в духовній поставі я наближаюсь до юдеїв з камінням в руках.
«За добре діло ми Тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
Більше 150 років тому світ утвердив своє право походити від мавпи, але цей вибір іде поруч із задрістю, засудженням людей, які ведуть своє походження від Бога.
Чим далі світ, історія та власна поведінка переконувала представників Homo у своєму тваринному єстві: війни, вбивства, насилля… Численні теорії, концепції, наукові “докази” від просвітників, позитивістів, дарвіністів, соціалістів до постмодерну сучасності слугували кляпом для совісті прадітей Адама і Єви. Але “смерть Бога” за визначенням Ніцше не призвела до появи надлюдини. Як канатоходець, що втратив баланс, людина втратила божественну противагу своєї тваринності і впала.
Тепер популярний інтерв’юер російського Ютюбу всіх своїх гостей запитує про маструбацію, а вони, не червоніючи, про це говорять, як про буденність, норму. В топ-20 сайтах всесвітньої мережі – 3 порносайта із загальною аудиторією унікальних відвідувачів в 1,5 млрд осіб.
Це лише одна із замальовок не божого вибору людства. Не хочу втомлювати прикладами, якими повне наше життя. Я не ханжа, і не особа похилого віку, в молодості якої трава була зеленіша, а люди достойніші. Мені ідеться про парадигму, їх дві:
Юдеї: «За добре діло ми Тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
Ісус: …Закон богами тих зве, до кого слово Боже було.
Якщо сьогодні перед нами стояв Морфеус, то в його долонях були би не пігулки різних кольорів, а камень та Біблія.
Що вибираєш?
