Боротьба за рівність чи руйнування сім’ї? Гендерні студії

Днями польський президент А. Дуда порівняв гендерну та ЛГБТ ідеологію з комунізмом, що відразу викликало шквал критики та обурення. Хоча реакція ліберальних кіл та преси як у Польщі, так і в Україні була цілком очікуваною та прогнозованою, це ще раз підтверджує, що більшість прихильників так званої рівності не знають або вдало приховують факт марксистського походження та сутності гендерної ідеології. Тому представляємо вашій увазі статтю з науковими посиланнями на першоджерела, де ви дізнаєтеся:

• Чому гендер насправді нова сучасна форма комунізму та марксизму ?

• Що насправді ховається за гаслами про рівність і право жінок?

• Чому в справжніх намірах ідеологів та провідників руху немає наміру захисту та звільнення жіночої частини людства від насилля?

• Чому гендерна теорія несе пряму загрозу для родини і сімейних цінностей?

• Що ховається за гаслами про рівність прав ЛГБТ та захист від дискримінації?

• Чому досягненням толерантності до одностатевих відносин у суспільстві справа не закінчиться?

Отож, пропонуємо вам читати, думати та сягати до вказаних нижче джерел, якщо подана інформація викликає у вас сумнів або відверте неприйняття.

Зазвичай гендер намагаються подати як боротьбу за рівноправ’я між чоловіками та жінками. Але чи дійсно творцям цієї ідеології йдеться про долю жінок?

Марксизм – предок гендеризму

Щоб там не говорили, гендер має марксистське коріння. Ф. Енгельс першим заявив, що «перше розділення праці відбулося при народженні дітей, отже і перше класове протистояння, яке з’являється історії, збігається з розвитком антагонізму між чоловіком і жінкою у шлюбі однієї пари, а перший класовий утиск — з утиском жіночої статі чоловічою»¹. Звідси ідеї вічного і непримиренного протистояння чоловіків і жінок, передусім у сімейних відносинах. Як наслідок виникає «насильство стосовно жінок за гендерною ознакою», що означає насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно»².

Тому своє натхнення у розумінні досвіду підпорядкованих соціальних груп (жінок, сексуальних меншин) ґендерологи 80-х шукали і знаходили в марксизмі й етнометодології³. Так, «феміністки марксистської орієнтації вважають, що “клас”, основний параметр утиску, є більш важливим, ніж “стать” і лише підводять жінок до марксистської теорії боротьби між чоловічим та жіночим статевими класами. Феміністки соціалістичної орієнтації так не вважають і користуються лише методом класового аналізу, вважаючи, що в будь-якому суспільстві існує 2 типи суспільної екплуатаціії – статева і класова»⁴. Досягнення гендерної рівності має це явище ліквідувати шляхом зміни соціальної реальності⁵. Для багатьох теоретиків оптимальним рішенням статевої нерівності щодо жінок є ліквідація біологічного поділу на статі взагалі, адже за принципом Сталіна людина (жінка, чоловік) є проблемою. Немає людини — немає проблеми.

Сексуальна революція не покликана звільнити жінок

Одна з засновниць радикального фемінізму Шуламіт Файростоун (Shulamith Firestone) (1945–2012) була переконана, що феміністки мали б не лише поставити під сумнів всю західну культуру, але й організацію самої культури, і навіть природу людини⁶. У книзі «Діалектика статі» вона намагалася поєднати ідеї К. Маркса і З. Фрейда. “Діалектика статі” на думку багатьох вчених є ключем до розуміння другої хвилі фемінізму⁷. Головна ідея її праці полягала у тому, що вже самий біологічний розподіл у продовженні роду є основною причиною домінування чоловічої статті над жіночою. Що ця « сексуальна нерівність і гніт виходить за рамки людського суспільства і присутні навіть у тваринному світі⁸. Тому метою феміністичної революції має бути наступне: «Як зникнення економічних класів вимагало революції пролетаріату і передачу засобів виробництва на шляху перехідної диктатури, так ліквідація статевих класів вимагає революції пригніченого класу (жінок) і отримання ними влади над засобами репродукції. Не тільки повернення жінкам можливості користування власним тілом, але й також виконання ними контролю (тимчасового) над цілою сферою людської плідності – новою демографічною біологією, а також усіма суспільними інститутами, пов’язаними з народженням та вихованням дітей. І так як кінцевою ціллю соціалістичної революції було не тільки усунення привілеїв економічних класів, але й ліквідація самого поділу на економічні класи, подібним чином метою феміністичної революції не може бути тільки, як планувалося у першій хвилі феміністичного руху, усунення чоловічих привілеїв, але сама ліквідація розділення на статті. Генітальні різниці між людьми вже не мали б жодного культурного значення. Повернення до пансексуалізму, фрейдівської «поліформічної первесії» скоріше за все замінили б гомо/гетеро- і бісексуальність. Продовження виду, тягар якого був на одній статті, а користь розкладалася на обох, був би замінений (принаймні можливість вибору) якоюсь формою штучного розмноження. Діти б належали до обох статей у рівний спосіб, або до жодної – залежно від пункту бачення. Залежність дитини від батьків була б замінена на значно коротший період залежності від невеликої групи людей, а решта нерівностей між дорослими і дітьми, що виникали, наприклад, з меншої фізичної сили, вирівнялися культурою. Поділ праці був би відкрито знесений через ліквідацію самої праці завдяки розвитку кібернетики. Тиранія біологічної родини була б зламана»⁹. Адже у сім’ї вона вбачає головну причину домінування чоловіків над жінками та дітьми, якщо не з причини утримання, то задля захисту. Тому на думку Ш. Файростоун соціалістична і феміністична революція має звільнити як жінок, так і дітей, надаючи їм повну економічну незалежність і сексуальну свободу та повністю інтегрувати їх у великий світ. На її думку, головна мета ж сексуальної революції не у звільненні жінок, які ще пов’язані подвійними стандартами та змушені пов’язувати любов і сексуальність, а у розширенні можливості для справжньої гетеро сексуальної любові, а також узаконить будь-який інший тип добровільних сексуальних відносин, шляхом ліквідації біологічної сім’ї та табу на інцест. Це звільнення жінок має відбутися через відокремлення сексу від народження та виховання дітей¹⁰. Вона писала, що сучасне суспільство не зможе досягнути справжньої гендерної рівності, доки біологічні чинники жінок не будуть відокремлені від гендерної ідентичності¹¹. Варто зазначити, що основна її праця «Діалектика сексу» досі використовується в багатьох програмах жіночих досліджень. Її рекомендації, такі як виховання дітей в гендерно нейтральній формі, віддзеркалюють ідеали, які Шуламіт Файростоун реалізувала у житті.¹²

Визволення від гетеросексуальності

Дещо пізніше в теорії ґендеру виникло поняття “примусової гетеросексуальності”. Вперше в обіг цей термін ввела Адріан Річ у праці «Примусова гетеросексуальність і лесбійське існування» , адже на її думку існує взаємозв’язок між станом жінок і структурами сім’ї, материнства, як інституту та нормативним примусом до єдиної моделі сексуальної поведінки¹³. Патріархальне материнство, економічна експлуатація, нуклеарна сім’я, примусова гетеросексуальність отримують законодавчу підтримку та релігійну основу і через це чоловіки здійснюють контроль над жінками¹⁴.

Вона вважає аксіому про те, що «більшість жінок гетеро сексуальні від природи, головною теоретичною і політичною стіною, яка блокує фемінізм»¹⁵. Цитуючи питання поставлене К. Маккінан, що «наскільки має сенс говорити про «згоду» [мається на увазі сексуальну – О.Бучковський] в умовах чоловічого панування»¹⁶. А Сюзан Кавен висуває тезу, що «першим актом патріархального панування було зґвалтування матері сином, а не патріархальний шлюб […] Материнська любов використовується для того, щоб нав’язати чоловіче право сексуального доступу до жінок, але з тих пір постійно підтримується силою..»¹⁷

Не дивно, що ЛГБТ групи вбачають у феміністичних рухах головного союзника, адже «сексистська культура дає гетеросексуальним чоловікам привілей, від якого, як і будь-який привілейований клас, вони просто не відмовляться. Тому всі, хто пригнічений цією культурою (жінки і гомосексуалісти), повинні об’єднатися у боротьбі проти неї. Кінець сексистської культури і сім’ї принесе користь жінкам і гомосексуалістам». Ось чому на думку геїв, «вони мають спільно з рухом за рівноправ’я боротися за щось більше, ніж за реформи. Ми маємо прагнути ліквідації такої сім’ї, щоби ця сексистська шовіністична чоловіча система більше там не формувалася¹⁸».

Мета гендеру – ліквідувати сам гендер

На думку прихильників гендерної ідеології, своєрідним фінальним етапом в еволюції Нomo sapiens у галузі буде постгендеризм^19. Вони вважають, що існування гендерних ролей призводить до дискримінації, адже для одних певний гендер є більш підходящим, ніж для інших. Враховуючи потенціал наукових технологій послідовники постгендеризму переконані, що секс у майбутньому вже не буде використовуватися для продовження роду (хоча сексуальний акт задля задоволення залишиться, хоча він буде мати інші форми²⁰), тому що всі пост-ґендерні люди будуть мати можливість, якщо побажають, завагітніти, так і бути дитині батьком, що призведе до усунення потреби у певному ґендері в такому суспільстві²¹. У цьому вони бачать звільнення жінок від материнства через створення штучної матки, яку можна буде пересадити у будь-який людський організм²².

На відмінну від прихильників генетичних модифікацій, феміністка-соціалістка Донна Харавей пропонує у ессе «Маніфест кіборгів: наука, технології і соціалістичний фемінізм 1980-х» звільнити людство від залишкових явищ патріархальності і капіталізму «через розмивання кордонів між людськими істотами та машинами й інтеграцію жінок і машин в новий архетип культури, заснованої на принципі безстатевості»²³. Це було б «справжнє» визволення жінок через перетворення їх у постбіологічні та пост статеві організми²⁴. Тут яскраво простежується головна концепція гендерної ідеології, що відмінності є синонімом нерівності. Звідси досягнення абсолютної рівності можна лише ліквідацією будь-яких різниць, у тому числі і біологічних. Хоча ради справедливості Донна Харавей публічно заявила, що термін «постгендер» використаний нею був інтерпретований невірно²⁵, саме цей підхід отримав загальноприйнятне застосування.

Отже, постає питання чи справді гендер прагне захищати права жінок, плануючи у майбутньому скасувати жіночу стать як таку? Мені це нагадує комуністичні гасла захищати робітників і селян, які вони здійснювали шляхом голодомору і репресій. А вам?

Поки в Telegram не було зауважено випадків цензури християнських каналів, що стає сумною тенденцією для інших популярних соціальних мереж таких, як Facebook, Instagram, YouTube та Twitter. І хоча в цілому явище переслідування християн через обмеження та блокування контенту в більшій мірі стосується англомовних великих видань та блогерів, однак, враховуючи тенденції ми вирішили просувати наші погляди в тому числі і через цей популярний месенджер. Підпишіться на канал Родини в телеграмі, підтримайте проєкт https://t.me/joinchat/AAAAAFV6dzW2j7URzXg6rQ