Материнство і батьківство засноване на любові та повазі до дитини. В основі християнського розуміння батьківства лежить Боже Батьківство, яке відображається у Його стосунках з людьми. З огляду на те, що дорослі не є досконалими, а лише вчаться бути відповідальними батьками, вони часом допускаються помилок у вихованні. Апостол Павло у посланні до Колосян радив: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі» (3:21).
Уважність до себе та своїх вчинків, вміння дистанціюватись від власних емоцій та дорослих проблем, аби правильно вибудувати стосунки з дітьми – це крок до подолання негативних тенденцій, про які йдеться нижче:
1. Батьки, критикуючи дітей, віддаляються від них, а заохочуючи до доброго, – інвестують у гарні стосунки.
2. Взаємини з дітьми погіршуються, коли дорослі застосовують фізичні штурхани, погрози або позбавляють дітей люблячих обіймів, доторків та поцілунків.
3. Коли дорослі дисциплінують дітей, роблять зауваження, однак не пояснюють змісту порушення та причинно-наслідкових зв’язків між вчинком та його негативними наслідками. У таких випадках батьківська дисципліна позбавлена сенсу та любові.
4. Негативно відбивається на дітях крик дорослих разом з словесними образами, лайкою, використанням кличок замість імен тощо. Таке віддаляє близьких, підточує довіру та руйнує віру в можливість гарних взаємин.
5. Коли дорослі публічно принижують дітей у присутності інших людей.
6. Коли батьки не роблять розрізнення між поганими вчинками, які вимагають покарання і виправлення, та щоденними помилками, які трапляються у кожного. Недобре, коли батьки однаково реагують на різні по змісту вчинки дітей, звинувачуючи їх у злісному непослуху.
7. Коли батьки по-різному ставляться до дітей, роблять різницю між братами і сестрами, чим провокують між ними ревнощі й суперництво.
8. Коли батьки нехтують своїми обов’язками щодо дітей, не спілкуються з ними, не проводять достатньо часу або залишають молодших на опіку старших дітей.
9. Коли дорослі залишають дітей без нагляду, чим наражають їх на небезпеку або насильство. З огляду на те, що у дітей відсутні навики самозахисту й дотримання безпечних особистих кордонів.
10. Коли батьки висувають дітям необґрунтовані вимоги та завищені очікування щодо хороших результатів у певних сферах, наприклад, у спорті або навчанні.
11. Коли дорослі не приділяють достатньої уваги стосункам з дітьми в процесі виховання, а тримаються осторонь від потреб дитини у спілкуванні, часто залишають їх наодинці з гаджетами. Це дисбаланс у пріоритетах дорослих на користь вирішення особистих, а не дитячих проблем.
12. Коли батьки не відпочивають разом з дітьми у вільний час. Таким чином у свідомості дітей не залишаються позитивні спогади про спільний сімейний побут.
13. Коли дорослі не поводяться щедро, великодушно з дітьми, бо майже завжди кажуть «ні» на їхні прохання.
14. Коли батьки не каються за власні погрішності, помилки, не просять пробачення у дитини, а навпаки, лише вимагають, щоб дитина постійно каялась за свої помилки. Це формує у дитини постійне відчуття провини перед батьками, а також невпевненість у собі.
15. Коли дорослі не цікавляться думками дітей, чим спричиняють у них душевну травму відкинення або знеохочення. Такою поведінкою батьки не формують у дітей почуття відповідальності за власне життя й вміння сформулювати думку та бачення.
Знання про згадані негативні прояви допоможе дорослим контролювати себе і конструктивно будувати стосунки з дітьми, бо виховання передбачає добровільну співпрацю обох сторін.
Переклад: Ігор Леньо
Джерело:15 Ways You Could be Crushing your Kid’s Spirit by Mark Driscoll
Інститут родини та подружнього життя УКУ
