Як правовий статус аборту впливає на рівень абортів. Дослідження і статистика

Одним із аргументів, який часто наводять прихильники легалізації абортів, є те, що частота абортів не залежить від його правового статусу. Тобто легалізація не призведе до збільшення кількості абортів, але замість цього підвищить безпеку абортів – гарантуючи, що їх роблять кваліфіковані медичні працівники в санітарних медичних установах. Цей аргумент часто висувається під час різних політичних заходів про абортного руху.

Проте цілий масив досліджень в галузі економіки та охорони здоров’я чітко вказує на те, що різноманітні правові засоби захисту ненароджених дітей зменшують частоту аборті, крім того додаткові пролайф закони не дозволяють здійснити деякі аборти.

Ця стаття узагальнює наукові дослідження, які аналізують, як правовий статус аборту впливає на частоту абортів.

Частина 1: Вплив заходів щодо захисту  прав ненароджених

У 2012 році медичний журнал Великої Британії The Lancet опублікував дослідження, в яких були представлені дані про рівень абортів практично в кожній країні світу. Крім того, в березні 2018 р. Інститут Гуттмахера опублікував дослідження під назвою «Аборт у світі 2017: нерівномірний прогрес і нерівний доступ». Наведені дослідження подібні. Всі вони вважають, що з початку 1990-х років рівень абортів у світі знизився причому за рахунок країн розвиненого світу, де аборти в більшій мірі легалізовані.

Ці висновки отримують значне некритичне висвітлення в основних засобах масової інформації. Коментатори та експерти часто цитують ці дослідження, щоб стверджувати, що пролайф закони є неефективною стратегією запобігання абортів.

Тим не менш, більш уважний погляд на ці дослідження демонструє іншу картину. Згідно з Гутмахером, лише сім розвинених країн мають значну правову захищеність для ненароджених. [1] І навпаки, 94 країни, що розвиваються, мають значні обмеження щодо абортів. Більшість країн, які обмежують аборт, знаходяться в Африці, Південній Америці, Латинській Америці та на Близькому Сході. Ці країни мають значно вищий рівень бідності і їх не можна порівняти з промислово розвиненими демократіями в Північній Америці та Європі.

Більше того, в жодному з цих трьох досліджень автори не враховували рівень бідності, економічного зростання, демографічних зрушень або будь-яких інших компенсаційних факторів, які могли б вплинути на частоту абортів. Таким чином, ці два дослідження Lancet та дослідження Guttmacher 2018 року надають дуже мало інформації про те, як юридичний статус абортів насправді впливає на рівень абортів.

У 2004 році в журналі «Право і економіка» була опублікована робота економістів Філіпа Левіна та Дугласа Стайгера про те, як правовий статус абортів впливає на рівень абортів. Вони врахували політичний стан для аналізу ситуації з абортами.

Після падіння комунізму багато країн Східної Європи змінили свою політику щодо абортів. Зокрема, в Румунії під час холодної війни аборти були в основному незаконними. Проте, починаючи з 1990 року, аборти за запитом стали законними протягом перших 12 тижнів вагітності. Албанія та Болгарія також лібералізували свої закони про аборт у 1991 та 1989 роках відповідно. І навпаки, Польща, де аборти були легальними протягом перших 12 тижнів вагітності, ухвалила значний юридичний захист для ненароджених у 1993 році.

У своєму дослідженні Levine і Staiger використовували дані поперечного перерізу часових рядів для аналізу того, як правовий статус вплинув на рівень абортів у ряді країн Східної Європи. Вчені врахували у своєму дослідженні  постійне економічне зростання, рівень інфляції та віковий склад жінок дітородного віку. Вони вважають, що країни, де аборт є законним лише для того, щоб врятувати життя матері або з конкретних медичних причин, мають рівень абортів, який становить лише близько п’яти відсотків від рівня в країнах, де аборт є законним за запитом.

Крім того, результати показали, що навіть скромні обмеження на аборти мають вплив. Країни, де аборт є легальним лише з медичних чи соціальних причин, мають на 25 відсотків нижчий рівень абортів, ніж країни, де аборти доступні за запитом.

Досвід Сполучених Штатів

Крім того, досвід Сполучених Штатів також є корисним. Колорадо був першим штатом в США, який лібералізував свої закони про аборт в 1967 році. До кінця 1970-го року аборт в цілому був законним у п’яти штатах: Аляска, Каліфорнія, Гаваї, Нью-Йорк і Вашингтон. Зокрема, на початку 1970-х років багато жінок, які шукали можливості зробити аборт, їздили до Нью-Йорка, тому що Нью-Йорк не мав вимоги місцевого проживання і не вимагав направлення від лікаря. Дослідження показують, що близько 58% абортів, що відбулися в Нью-Йорку в період з 1971 по 1972 рр., були зроблені жінками з інших штатів США (Джойс, Тан і Чжан 2012).

У кінці 1970-го і 1973-го років відбувалася відносно невелика зміна політики абортів на федеральному рівні. Проте рішення Верховного Суду Роу (Roe v. Wade) у січні 1973 року фактично легалізувало аборти на вимогу в США протягом усіх дев’яти місяців вагітності. Дані Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC) чітко показують, що рівень абортів у Сполучених Штатах збільшився як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

У період з 1972 по 1974 рік, перший повний календарний рік після легалізації аборту, рівень абортів збільшився з 13,2 абортів на тисячу жінок дітородного віку до 19,3 абортів на тисячу жінок дітородного віку. Після 1973 р. Громадська підтримка легалізації абортів збільшилася, відкрилося більше об’єктів абортів, а рівень абортів продовжував зростати. Між 1974 і 1980 роками, рівень абортів Сполучених Штатів збільшився з 19,3 до 29,3. Це приблизно на 52%. Зрозуміло, що рішення Roe v. Wade різко збільшило швидкість та кількість абортів, що виконуються в Сполучених Штатах.

Частина 2: Додаткові пролайф закони

Після рішення Верховного Суду Роу проти Уейда в 1973 році пролайф активісти у владі і в суспільстві старанно працювали над прийняттям на державному рівні захисних пролайф законів, серед яких можна виділити три основні типи:

По-перше, це ліміти державного фінансування, які обмежують  фінансування абортивних програм за рахунок платників податків.

По-друге, це закони про залучення батьків, які вимагають, щоб неповнолітні дівчата сповіщали або отримували дозвіл від своїх батьків до того, як вони роблять аборти.

По-третє, передбачені закони про інформацію, яку надають інформацію про аборт, плід і вагітність жінкам, які збираються робити аборт. Ця інформація стосується розвитку плоду, потенційних ризиків для здоров’я та різних джерел підтримки для одиноких матерів. Дослідження впливу кожного з цих трьох типів пролайф законів наведені нижче.

Обмеження публічного фінансування

Огляд літератури Інституту Guttmacher за 2009 рік виявив 18 рецензованих досліджень, які проаналізували вплив державних обмежень у фінансуванні Medicaid на частоту абортів (Henshaw et al. 2009). Ці методологічно різноманітні дослідження використовували дані про аборти з різних джерел. В цілому, з 18 досліджень 15 виявили статистично значущі докази того, що рівень абортів знизився після зменшення фінансування Medicaid.

Особливо цікавими були дослідження, які аналізували дані з Північної Кароліни. З 1980 по 1995 рік Північна Кароліна публічно фінансувала аборти для жінок з низьким доходом – не через Medicaid, а через державний фонд абортів. Кожного разу, коли кошти були вичерпані, дослідники статистично виявляли значне зниження частоти абортів і  статистично значне збільшення народжуваності (Cook et al. 1999; Morgan і Parnell 2002). Ці результати були іще більш значущими, коли розглядалися результати вагітності для афро-американських жінок. В цілому, Cook et al. прийшли до висновку, що 37% жінок, які інакше мали б аборт, виношували і народжували дитину, якщо фінансування не було доступним.

Закони про участь батьків

Огляд літератури Інституту Guttmacher за 2009 рік виявив 16 досліджень, які проаналізували вплив законів про залучення батьків на частоту абортів серед неповнолітніх або підлітків (Dennis et al. 2009).  У кожному з цих досліджень встановлено, що закони про залучення батьків призводять до статистично значного зниження рівня аборту для неповнолітніх.

Це стосується досліджень, які аналізують дані про перехресний переріз часових рядів (Haas Wilson 1993, 1996; Levine 2003; Medoff 2007; New 2007, 2009, 2011; Ohsfeldt and Gohman 1994; Tomal 1999). Це також стосується досліджень, які зосереджені на впливі окремих законів про залучення батьків на державному рівні. Існують окремі дослідження, що аналізують закони в восьми штатах, включаючи Індіану (Ellertson 1997), Массачусетс (Donovan 1983; Cartoof і Klerman 1986), Міннесоту (Donovan 1983; Ellertson 1997; Rogers et al. 1991), Міссісіпі (Henshaw 1995, Joyce). і Kaestner 2001), Міссурі (Ellertson 1997; Pierson 1995), Південну Кароліну (Joyce and Kaestner 1996, 2001), Теннессі (Joyce and Kaestner 1996), і Техас (Joyce, Kaestner, Colman 2006; Colman, Joyce і Kaestner). 2008).

Результати цих досліджень дуже схожі. Після прийняття закону про залучення батьків статистичне скорочення абортів коливається в межах від 13% (Henshaw 1995) до 42% (Cartoof and Klerman 1986).

Деякі дослідження показують, що ці закони призводять до значного збільшення кількості неповнолітніх дівчат, які шукають можливості зробити аборт в сусідніх штатах, де закони є ліберальнішими (Cartoof and Klerman 1986; Henshaw 1995; Ellertson 1997; Joyce and Kaestner 2001). Інші дослідження спростовують ці свідчення (Blum, Resnick і Stark 1987; Rogers et al. 1991; Joyce, Kaestner і Colman 2006).

Додаткові докази, що вказують на ефективність законів про залучення батьків, випливають з досліджень, які свідчать про те, що наявність закону про залучення батьків покращує результати здоров’я для дівчат-підлітків. Дослідження 2003 року в журналі “Економіка здоров’я” (Levine 2003) показало, що закони про залучення батьків знижують рівень вагітності у віці від 15 до 17 років на чотири-дев’ять відсотків. Дослідження 2008 року у показує, що закони про залучення батьків зменшують рівень гонореї від 12 до 20% для жінок віком до 20 років (Klick and Stratmann 2008). Нарешті, журнал “Економічна довідка” опублікував дослідження, яке показує, що прийняття законів про залучення батьків пов’язане зі зменшенням кількості жінок віком від 15 до 17 років на 11 до 21% (Sabia and Rees 2012).

Закони про інформовану згоду

Дещо менше досліджень щодо впливу законів інформованої згоди. Проте, існуючі дослідження дають деякі докази того, що правильно розроблені закони інформованої згоди зменшують рівень абортів. Наприклад, три дослідження спеціально аналізують вплив закону про інформовану згоду Міссісіпі, який набув чинності в 1993 році (Althaus and Henshaw 1994; Joyce, Henshaw і Skatrud 1997; Joyce and Kaestner 2000). Цей закон був унікальним, оскільки вперше від жінок вимагалося зробити дві окремі поїздки до абортивної клініки перед операцією. Кожне з трьох досліджень показало, що цей закон інформованої згоди призвів до статистично значного зниження рівня абортів (Althaus і Henshaw 1994; Joyce, Henshaw і Skatrud 1997; Joyce і Kaestner 2000).

Два дослідження журналу New (2010, 2014) використовували дані поперечного перерізу даних про часові ряди від майже 50 держав протягом 21 року для аналізу впливу низки пролайф законів, включаючи закони інформованої згоди. Його перше дослідження проаналізувало 33 закони про інформовану згоду на державному рівні та встановило, що вони зменшили рівень абортів у штаті від 0,74 до 1,10 абортів на тисячу жінок дітородного віку. Це призвело б до зниження рівня абортів приблизно на 3,7% до 5,6%. У дослідженні New 2014 року проаналізовано конкретні типи законів про інформовану згоду. Вони виявили, що законодавство, яке вимагає від жінок переглядати кольорові фотографії розвитку плоду до аборту, знижує рівень абортів від 2 до 7%. Крім того, закони про інформовану згоду, які вимагають двох окремих візитів до клініки та перегляд засобу аборту, знижують рівень абортів від 7% до 12%.

Висновок

Аборт залишається спірним питанням у багатьох країнах світу. У країнах, де існує правовий захист для ненароджених дітей, були проведені узгоджені, добре профінансовані кампанії для легалізації абортів. У 2017 році Чилі декриміналізували аборти за певних обставин. Були спроби легалізувати аборти в Сальвадорі. Нарешті, у травні 2018 року в Ірландії буде проведено референдум щодо скасування восьмої поправки, яка передбачає правовий захист ненароджених дітей безпосередньо в ірландській конституції.

Коли проводяться кампанії з легалізації абортів, багато аспектів політики абортів нав’язливо захищають. Однак, однією з частих дискусій є те, як легалізація абортів вплине на частоту абортів. Порівняння між країнами в дослідженнях Lancet і недавнє дослідження Guttmacher пролили світло на це питання: більшість країн, де аборт обмежений сьогодні, є країнами, що розвиваються. Порівняння між країнами, що розвиваються, та багатими індустріальними демократіями, де аборти є легальними, дають мало інформації про те, як законність абортів впливає на рівень абортів.

І навпаки, хороші дослідження зі Східної Європи, де багато країн змінили свою політику абортів після падіння комунізму, свідчать про те, що частота абортів чутлива до їхнього правового статусу. Навіть скромні обмеження абортів призвели до значного зниження їхнього рівня. Крім того, існують перевірені докази зі Сполучених Штатів та Великобританії (Ashton et al. 1983), що після легалізації абортів в обох країнах значно зросла їхня кількість. Крім того, існує вражаючий обсяг досліджень, які демонструють, що ряд пролайф законів  на рівні держави, які були введені з часу прийняття рішення Роу проти Уейда, зменшують частоту абортів у Сполучених Штатах.

Існує кілька причин того, чому кількість абортів зростає, коли аборти стають законними. Лікарі, які готові робити аборти, після легалізації можуть публічно рекламувати операцію. Економічні витрати внаслідок аборту зменшуються. Існують певні докази того, що громадська підтримка аборту зростає після того, як аборти стають законними. Крім того, коли аборти стають законними, сексуальні звичаї часто змінюються, що призводить до більшої кількості небажаних вагітностей і більшої кількості абортів. Загалом, існуюче наукове дослідження відображає дуже чітку картину. Правова охорона ненароджених дітей знижує рівень абортів і рятує життя.

Sources Cited

1. Althaus, Francis and Stanley K. Henshaw 1994.  “The Effects of a Mandatory Delay Law on Abortion Patients and Providers.” Family Planning Perspectives 26(5): 228-223.
2. Ashton, John R., David Machin, Clive Osmond, Rasaratnam Balajaran, Sheila A. Adam and Stuart P.B. Donnan.  1983.  “Trends in Induced Abortion in England and Wales.” Journal of Epidemiology and Community Health 37: 105-110.
3. Blank, Rebecca, Christine George, and Rebecca London.  1996.   “State Abortion Rates: The Impact of Policies, Providers, Politics, Demographic, and Economic Environment.” Journal of Health Economics 15(5): 513-553.
4. Cartoof, Virginia, and Lorraine Klerman. 1986. “Parental Consent for Abortion: Impact of the Massachusetts Law.” American Journal of Public Health 76: 397–400.
5. Colman, Silvie,  Theodore Joyce, and Robert Kaestner.  2008.  “Misclassification Bias and the Estimated Effect of Parental Involvement Laws on Adolescents’ Reproductive Outcomes.”  American Journal of Public Health, 2008, 98(10): 1881-1885.
6. Cook, Philip J. Allan Parnell, Michael Moore, and Deanna Pagnini.  1999.  “The Effects of Short Term Variation in Abortion Funding on Pregnancy Outcomes.” Journal of Health Economics  18(2): 241-  257.
7. Donovan, Patricia.  1983.  “Judging Teenagers: How Minors Fare When They Seek Court Authorized Abortions.” Family Planning Perspectives 15(6): 259-267.
8. Ellertson, Charlotte. 1997. “Mandatory Parental Involvement in Minors’ Abortions: Effects of the Laws in Minnesota, Missouri, and Indiana.” American Journal of Public Health 87: 1367–1374.
9. Haas-Wilson, Deborah. 1993. “The Economic Impact of State Policy Restrictions on Abortion: Parental Consent and Notification Laws and Medicaid Funding Restrictions.” Journal of Policy Analysis and Management 12: 498–511.
10. Haas-Wilson, Deborah. 1996. “The Impact of State Abortion Restrictions on Minors’ Demand for Abortions.” Journal of Human Resources 31:140–158.
11. Haas-Wilson, Deborah. 1997. “Women’s Reproductive Choices: The Impact of Medicaid Funding Restrictions.” Family Planning Perspectives 29(5): 228-233.
12. Hansen, Susan D.  1980.  “State Implementation of Supreme Court Decisions: Abortion Rates Since Roe v. Wade.”Journal of Politics 42(2): 372-395.
13. Henshaw, Stanley K. 1995. “The Impact of Requirements for Parental Consent on Minor’s Abortions in Mississippi.” Family Planning Perspectives 27: 120–122.
14. Henshaw, Stanley K., Theodore J. Joyce, Amanda Dennis, Lawrence B. Finer, and Kelly Blanchard. 2009. “Restrictions on Medicaid Funding for Abortions: A Literature Review.” New York: Guttmacher Institute.
15. Joyce, Theodore, Stanley K. Henshaw, and  JD Skatrud.  1997.  “The Impact of Mississippi’s Mandatory Delay Law on Abortions and Births.”  Journal of the American Medical Association. 278(8): 653–658.
16. Joyce, Theodore and Robert Kaestner. 1996.  “State Reproductive Health Policies and Adolescent Pregnancy Resolution: The Case of Parental Involvement Laws.” Journal of Health Economics 15(5): 579-607.
17. Joyce, Theodore and Robert Kaestner.  2000.  “The Impact of Mississippi’s Mandatory Delay Law on the Timing of Abortion.” Family Planning Perspectives 32(1): 4–13.
18. Joyce, Theodore and Robert Kaestner.  2001.  “The Impact of Mandatory Waiting Periods and Parental Consent Laws on the Timing of Abortion and the State of Occurrence among Adolescents in Mississippi and South Carolina.”  Journal of Policy Analysis and Management20(2): 263-282.
19. Joyce, Theodore, Robert Kaestner, and Silvie Colman. 2006. “Changes in Abortions and Births and the Texas Parental Involvement Law.” New England Journal of Medicine 354: 1031–1038.
20. Joyce, Theodore, Stanley K. Henshaw, Amanda Dennis, Lawrence B. Finer, and Kelly Blanchard.  2009. “The Impact of State Mandatory Counseling and Waiting Period Laws on Abortion: A Literature Review.”  New York: Guttmacher Institute.
21. Joyce, Theodore, Ruoding Tan and Yuxiu Zhang.  2012.  “Back to the Future? Abortion Before & After Roe.” NBER Working Paper No. 18338.
22. Klick, Jonathan and Thomas Stratmann.   “Abortion Access and Risky Sex Among Teens: Parental Involvement Laws and Sexually Transmitted Diseases.” Journal of Law, Economics, and Organization 24(1): 2-21.
23. Korenbrot, Carol, Claire Brindis, and Fran Priddy.  1990.   “Trends in Rates of Live Births and Abortions Following State Restrictions on Public Funding of Abortion.” Public Health Reports 105(6): 555–562.
24. Levine, Philip. 2003. “Parental Involvement Laws and Fertility Behavior.” Journal of Health Economics 22(5): 861–878.
25. Levine, Phillip and Douglas Staiger.  2004.  “Abortion Policy and Fertility Outcomes: The Eastern European Experience.” Journal of Law and Economics 47: 223-243.
26. Levine, Phillip, Amy Trainor, and David Zimmerman.  1996.  “The Effect of Medicaid Abortion Funding Restrictions on Abortions, Pregnancies and Births.” Journal of Health Economics 15(5): 555–578.
27. Lundberg, Shelly and Robert D. Plotnick  1990 “Effects of State Welfare, Abortion and Family Planning Policies on Premarital Childbearing Among White Adolescents.” Family Planning Perspectives 22(6): 246–275.
28. Matthews, Stephen, David Ribar, and Mark Wilhelm.  1997.  “The Effects of Economic Conditions and Access to Reproductive Health Services on State Abortion Rates and Birthrates.” Family Planning Perspectives 29(2): 52–60.
29. Medoff, Marshall. 1999. “An Estimate of Teenage Abortion Demand.” Journal of Socio-Economics 28(2): 175-184.
30. Medoff, Marshall.  2007.  “Price Restriction and Abortion Demand.” Journal of Family and Economic Issues 28(4): 583–599.
31. Medoff, Marshall. 2009.  “Biased Abortion Counseling Laws and Abortion Demand.” Social Science Journal 46: 632-643.
32. Meier, Kenneth J. and Deborah McFarlane.  1994.  “State Family Planning and Abortion Expenditures: Their Effect on Public Health.” The American Journal of Public Health 84(9): 1468-1472.
33. Meier, Kenneth J., Donald Haider-Markel, Anthony Stanislawski, and Deborah MacFarlane. 1996. “The Impact of State Level Restrictions on Abortion.” Demography 33: 307–12.
34. Morgan, S. Philip and Allan M. Parnell. 2002.  “Effects on Pregnancy Outcomes of Changes in the North Carolina State Abortion Fund.”  Population Research and Policy Review 21: 319-338.
35. New, Michael.  2007. “The Effect of Pro-Life Legislation on the Incidence of Abortion among Minors.” Catholic Social Science Review 12: 185–215.
36. New, Michael .  2009.  “Using Natural Experiments to Analyze the Impact of State Legislation on the Incidence of Abortion.” Catholic Social Science Review 14: 339-362.
37. New, Michael J. 2010. “U.S. State Tax and Expenditure Limitations: A Comparative Political Analysis.” State Politics and Policy Quarterly 10(1): 25-50.
38. New, Michael. 2011.  “Analyzing the Effect of Anti-Abortion U.S. State Legislation in the Post-Casey Era.” State Politics and Policy Quarterly 11(1): 28-47.
39. New, Michael. 2014.  “Analyzing the Impact of U.S. Antiabortion Legislation in Post-CaseyEra: A Reassessment.” State Politics and Policy Quarterly 14(3): 228-268.
40. Ohsfeldt, Robert, and Stephan Gohman. 1994. “Do Parental Involvement Laws Reduce Adolescent Abortion Rates?” Contemporary Economic Policy 12: 65–76.
41. Rogers, James, Robert Boruch, George Storms, and Dorothy DeMoya. 1991. “Impact of the Minnesota Parental Notification Law on Abortion and Birth.” American Journal of Public Health 81: 294–98.
42. Sedge, Gilda. 2012 “Induced Abortion Incidence and Trends Worldwide From 1995 to 2008.”  The Lancet 379: 625-632.
43. Sedge, Gilda. 2016 “Abortion Incidence Between 1990 and 2014: Global, Regional, and Subregional Levels and Trends.”  The Lancet 388: 258-267.
44. Singh, Susheela, Lisa Remez, Gilda Sedgh, Lorraine Kwok, and Tsuyoshi Onda.  2018. “Abortion Worldwide 2017: Uneven Progress and Unequal Access.”  New York: Guttmacher Institute.
45. Tomal, Annette. 1999.  “Parental Involvement Laws and Minor and Non-Minor Teen Abortion and Birth Rates.” Journal of Family and Economic Issues 20(2): 149-162.
46. Trussell, James, Jane Menken, Barbara Lindheim, and Barbara Vaughan.  1980.  “The Impact of Restricting Medicaid Financing For Abortion.” Family Planning Perspectives 12(3): 120–123 & 127–130.                                                                           Charlotte Lozier Institute Science & Statistics for Life, Michael J. New, Ph.D.