Анна Ковальова для Philosophical Orthodox
Підійміть руки всі ті, хто дізнався про Церкву через Братство Персня. Всі ті, хто став християнином, проходячи крізь ліси Нарнії. Хто читав Інклінґів і не міг бачити звичайний світ інакше ніж через призму вигаданих ними. Чи хто хоч раз вирушав у Небезпечні Мандри, сподіваючись знайти заповітний пагорб.
Бо я впевнена, що серед вас знайдеться кілька таких щасливців. Тих, хто навернувся чи укріпився у вірі, завдяки тому, що читав прекрасні твори, в яких йшлося про вигадані світи. Навіть сам Льюїс зізнався у своєму автобіографічному творі Surprised by Joy, що прийшов до Бога завдяки двом людям: Джорджу Макдональду і Джону Р.Р. Толкіну. Проте, якщо це дружба з останнім справила на Льюїса сильне враження, то Джордж Макдональд вплинув на юного Льюїса саме через свої твори. Бо прочитавши їх, Льюїс вже не міг дивитися на звичайні ліси, не бачачи в них відгомін тих, фантастичних.
Тож чому фентезі має такий великий вплив на нас? Чому прочитавши фентезі твір ми починаємо бачити те, чого раніше не помічали? Чому фентезі стає таким потужним шляхом до Євангелії? Можливо тому, що в порівнянні з іншими світами ми розуміємо щось більше про свій власний? У світах, сповнених чар, ми можемо говорити про християнство більш зрозуміло, пояснюючи ідеї на живих прикладах, нехай і фантастичних, не схожий на будь-що відоме нам в реальному світі. І це не виглядатиме дивно, бо ж і сам Христос розповідав учням притчі, бо ж сам Бог заповідав нам не любити нічого світового.
Проте тут варто бути обережним, адже говорячи про цілий літературний жанр мусимо зробити велике уточнення. Так, є дуже багато християнських фентезі творів, які надихають нас і допомагають нам у вірі. Однак не всі фентезі-твори такі. Стосовно християнських ідей, фентезі варто розділити на три категорії:
1) твори, автор яких навмисно писав з метою популяризації християнства,
2) твори, які написали автори-практикуючі християни,
3) твори, в яких ми можемо знайти окремі християнські ідеї.
Давайте розглянемо ці категорії на прикладах.
До першої категорії ми, без сумніву, маємо віднести Льюїса, який створив Аслана, щоб у дорослому віці ми могли зустрітись з Христом. Він писав навмисно християнське фентезі і паралелі в його Хроніках Нарнії очевидні. Сюди ж можна віднести Складки часу Мадлен Л’Енґл і творчість Джорджа Макдональда.
До другої категорії християнських фентезі творів належить творчість Толкіна. Звісно, у Середзем’ї ми можемо знайти багато алюзій на Біблійні історії, однак Толкін, швидше за все, не створював їх навмисно. Його мотивацією було створення нової англійської міфології, а не цілеспрямоване звіщення Євангелії. Ми можемо знайти певні християнські ідеї у Толкіна, бо він був практикуючим католиком. Для людини, яка ревно вірить в Бога, не може існувати щось поза Ним. Не може існувати світ, який не був ніким створений. Чи світ, в якому немає Церкви. Середзем’я є продуктом християнського ставлення до життя і мислення, яке, очевидно, мав Толкін. Сюди ж можна віднести творчість Льюїса Керрола, який писав, на перший погляд, абсолютно парадоксальні твори, однак дуже цікаві і цілком християнські.
Остання ж група – це твори, які самі по собі не є християнськими, проте ми можемо віднайти в них окремі християнські ідеї. Наприклад, у серії Джоан Роулінґ про Гаррі Поттера чи, не побоюсь цього слова, у Джорджа Мартіна в його скандальній Грі Престолів. Загалом ця категорія дуже широка і сюди можна віднести багато-чого, якщо постаратись. Адже всі ми так чи інакше прагнемо пізнати Бога, а, отже, не дивно, що християнські ідеї проскакують у творчості багатьох людей. Або ж ми самі можемо розгледіти якісь натяки, де нам дуже хочеться щоб вони були.
Фентезі, як і будь-яка література загалом, може стати чудовим поштовхом для подальшого дослідження Писань, звернення до Бога. Однак що особливо виокремлює цей жанр з-поміж інших так це те, що у вигаданих світах ми можемо подорожувати Вище і Далі, чого не дозволяє нам цей обмежений світ, в якому ми живемо. Ми можемо уявляти і бачити щось за цими звичайними буденними лісами і вчитись впускати прекрасні ідеї в свої серця.
Без сумніву, читати фентезі варто. Бо ж письменник творить свої вигадані світи, будучи образом Бога. І у фентезі ця подібність помітна якнайкраще, адже як Бог створив цей світ, так і ми прагнемо створювати свої.
