Іноді найважче буває побачити те, що лежить під самим носом. Приблизно так вийшло у мене з фільмом «Сам удома».
Багато років я бачив в ньому все, що завгодно, крім головного сенсу цієї різдвяної казки. Хоча, сенс її дбайливі автори (очевидно, саме для таких, як я) спеціально винесли в назву фільму. Але щоб правильно прочитати два цих простих слова, мені знадобилося майже чверть століття.
Спочатку я сприймав фільм як сучасний варіант оповідання О. Генрі «Вождь червоношкірих», переробленого в різдвяну історію. У О. Генрі мова йде про те, як один енергійний хлопець може довести до серцевого нападу двох невдалих дорослих меланхоліків, які в недобру для себе годину вирішили зайнятися викраденням дітей. У фільмі «Сам удома» маленький герой точно так само виходить на стежку війни з тупими дорослими бандитами і теж веде цю війну класичними індійськими методами – хитромудрі пастки, засідки, самостріли, капкани тощо. А оскільки в різдвяній історії обов’язково повинна бути якась мораль, до цього екшену про малолітнього Рембо сценаристи прибудували повчальний сюжет: хлопчик погано себе веде, його карають, він ображається і каже своїм домашнім: «Хочу, щоб вас усіх не стало». Далі, чудесним чином його бажання виповнюється, він залишається в будинку абсолютно один, переживає серйозні випробування і в підсумку приходить до висновку, що головна цінність для людини – це його сім’я.
Коротше, звичайна, добре зроблена комедія з легким повчальним відтінком, про що тут ще говорити?
А говорити є про що і навіть дуже.
Тепер я бачу в цьому фільмі ще один смисловий пласт, на мій погляд, головний і настільки очевидний, що його можна і не помітити як раз в силу цієї очевидності.
Головний герой – хлопчик Кевін – був удома сам зовсім не тоді, коли його метушлива сім’я похапцем забула про нього, збираючись на літак. Він просто – сам удома. Сам серед рідних людей, які чомусь відкинули його, відмовилися ділити з ним тепло і радість взаємного спілкування. Він сам, хоча поруч брати і сестри, мила мама і мужній батько. Але який в цьому сенс, якщо брати і сестри здатні тільки принижуватийого, а батьки вічно зайняті своїми справами і звертають на Кевіна увагу, лише коли він намагається захистити себе від знущань старшого брата, негідника і лицеміра, та й в цих випадках все закінчується тим , що батьки незмінно стають на бік кривдника.
І мова ж іде не про якусь закриту дитину, яка не вміє вибудовувати відносини з іншими людьми. Головний герой фільму відкритий для дружби і нормального спілкування. Він здатний миттєво знаходити спільну мову з абсолютно незнайомими людьми – від господаря мережі магазинів іграшок до бездомних в Центральному Парку. Він легко адаптується в найнесподіваніших ситуаціях, щиро висловлює свої думки і почуття, готовий прийти на допомогу, проявляє повагу до інших, дорожить дружбою.
Але все це – лише з чужими людьми за межами сім’ї. Удома він до болю самотній. І немає ніяких сумнівів, що причиною тому аж ніяк не сам Кевін. Всі його спроби вибудовування контакту з рідними негайно обриваються самиими рідними.
Навіть після повернення родини додому, радісної зустрічі, маминих обіймів і взаємних зізнань у любові, хлопчик відразу отримує звичну порцію глузувань і знущань. Нагадаю суть конфлікту: сім’я раптово приїжджає з іншого міста, мама турбується про те, що по дорозі не встигла купити молока для сніданку. Кевін, бажаючи порадувати рідних, каже, що вже сходив в магазин і купив продукти. І тут починається сцена, яка в повній мірі розкриває назву фільму. Замість елементарної подяки найближчі люди виливають на нього чергову порцію принизливих реплік:
– Я сходив вчора в магазин.
– Ти? В магазин?
– Так. Я приніс молоко, яйця і ополіскувач для білизни.
– Що? Ти жартуєш? А чим ти ще займався, поки нас не було?
– Він просто бовтався.
– Він ходив у магазин? Так він не може навіть шнурки зав’язати. Повірити не можу!
Усе. Кевін знову сам удома. Справжня самотність починається для нього з приїздом батьків, братів і сестер. І лише під час їх відсутності Кевін може жити нормальним життям людини, що шукає любові і віддає свою любов тим, хто готовий її прийняти.
Навчений власним гірким досвідом відкинення в родині, він добре розуміє інших людей, відкинутих близькими. Старий-двірник, син якого багато років тому за щось викреслив його зі свого життя, бездомна жінка-голуб’ятніца, з серцем, розбитим нещасливим коханням і зрадою – ці зломлені, давно вже згаслі дорослі люди раптом чудесним чином починають оживати, коли в їхнє життя входить Кевін, з його нехитрими, але щирими словами підтримки. І в якийсь момент раптом розумієш, що не слова були для них головними, а любов і співчуття цього життєрадісного, не по роках мудрого хлопчика.
«… Хто на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? Він сказав: хто вчинив йому милість. Тоді Ісус сказав йому: Іди, і ти роби так само ».
У фільмі «Сам удома» показана парадоксальна ситуація, коли головний герой готовий дати милість своїм рідним, але вони з якимось ірраціональним завзяттям не бажають її приймати. І тоді він вирушає на пошуки тих, хто готовий стати йому ближніми, тобто – прийняти його любов і турботу.
У різдвяній історії обов’язково повинне бути присутнім диво. І мені здається, таким чудом у фільмі виявився сам Кевін – його чиста душа і серце, відкрите для кожного, хто потребує допомоги.
У фіналі першої частини Кевін, радісно посміхаючись, дивиться з вікна, як до старого-сусіда приїхав син з дружиною та онуками, як самотня людина, нарешті, знаходить сім’ю. У фіналі другої серії, залишивши родину в готелі потрошити зароблені ним подарунки, біжить в парк до бездомної жінки, щоб привітати її з Різдвом і подарувати їй ялинкову іграшку-горлицю, як символ своєї дружби.
Ближніми для нього виявилися ті, кому було ще більш самотньо, ніж йому самому, і кому Кевін допоміг вирватися з полону їхньої самотності. А у себе вдома він як і раніше залишився сам.
Ось такий зміст побачився мені в цьому старому різдвяному фільмі. І ще здалося, що його автори хотіли сказати глядачам: «Люди, озирніться навколо, чи немає і у вашій родині тих, хто живе сам удома, подібно Кевіну? Раптом і серед ваших близьких знайдуться ті, кого ви чомусь відкинули, прирікаючи на самотність в колі своєї родини. Змініть гнів на милість, дайте їм можливість любити вас і бути коханими».
Сам Бог сказав «… Недобре чоловікові бути одному». І вже зовсім недобре, коли людина опиняється сам удома, серед рідних йому людей.
