Згідно зі звичаєм, під час перельоту Святіший Отець відповідав на запитання журналістів. Відправною точкою розмови, що тривала приблизно 50 хвилин, стали враження від участі у Всесвітньому дні молоді та відвідин Латинської Америки.
Щоб виконати місію, слід відчути життя
«Моя місія на Дні молоді – це місія святого Петра: утверджувати у вірі», – сказав Папа, відповідаючи на запитання про те, якими є наслідки його місії в Панамі, підкреслюючи, що «для того, аби сповнити місію, необхідно відчувати дійсність, переживати її».
«Я не знаю, як підбивати підсумки місії. З усім, що я пережив, стаю перед Господом на молитві та прошу Його через мене утверджувати інших у вірі. Саме так стараюся переживати місію Папи», – мовив Святіший Отець, а відповідаючи на запитання про те, чи ВДМ відповів його очікуванням, зауважив: «Так. Показником є втома, а я виснажений».
Що Папа думає про статеве виховання?
У контексті того, що однією із проблем Центральної Америки є ранні вагітності, лише в Панамі минулого року зафіксовано 10 тисяч таких випадків, журналісти звернули увагу на те, що супротивники Церкви обвинувачують її в тому, що вона виступає проти статевого виховання в школах. Що про це думає Папа?
«Думаю, – відповів він, – що в школах слід давати статеве виховання. Секс – це Божий дар, а не монстр. Він є Божим даром, призначеним для любові, але якщо хтось використовує його для заробляння грошей чи експлуатації іншої особи – це проблема іншого порядку. Статеве виховання слід надавати об’єктивно, без ідеологічних колонізацій. Бо коли в школі надається статеве виховання, пронизане ідеологічними колонізаціями, це нищить особу».
За словами Глави Католицької Церкви, справжнім викликом є знайти відповідних вчителів, належні підручники. «Я різне бачив, існують речі, які допомагають дозріванню, і такі, що завдають шкоди», – сказав він, додаючи, що ідеальним було би, як би таке виховання розпочиналося вдома з батьками.
Чому молодь віддаляється від Церкви?
Участь у ВДМ стала нагодою для спілкування з багатьма юнаками й дівчатами, також і з тими, які віддаляються від Церкви. Чому? Про це йшлося в наступному запитанні, відповідаючи на яке Папа сказав: «Існує багато причин, іноді, вони дуже особисті. Але загалом – це брак свідчення християн, священиків, єпископів».
Тож з одного боку, Святіший Отець нагадує пастирям про те, що вони повинні перебувати поруч з людьми, показуючи дорогу, бо без цього вірний люд почувається осиротілим. Але також звертається до мирян: «Не називай себе католиком, якщо не даєш свідчення».
Целібат священиків в Церкві латинського обряду
Чи неможливість одружитися не відлякує ймовірні покликання? Чи існує можливість того, щоб Папа дозволив одруженим чоловікам ставати священиками в Церкві латинського обряду, як у східних Церквах?
«Мені спадають на думку слова святого Павла VI: “Віддаю перевагу тому, щоб віддати життя, перше ніж змінити закон щодо целібату”. Зауважте, що це дуже сміливі слова, сказані в 1968-1970 роках, у період набагато важчий, ніж теперішній. Особисто я вважаю, що целібат є даром для Церкви і не погоджуюся з тим, щоб дозволити факультативний целібат», – відповів Святіший Отець, допускаючи дискусію щодо цього в тому випадку, коли йдеться про дуже особливі обставини й душпастирські потреби. «Моє рішення щодо факультативного целібату: ні. Чи я закритий? Можливо й так, але не почуваюся спроможним стати перед Богом з таким рішенням», – додав він.
«Трагедію аборту пізнається в сповідальниці…»
Під час Хресної дороги з молоддю прозвучали дуже радикальні слова щодо аборту. Чи така позиція рахується зі стражданнями жінок і чи відповідає його посланню про милосердя? Таким було ще одне запитання, на що Папа наголосив: «Послання милосердя стосується всіх, також і людської особи, що розвивається в лоні. І після цього падіння також існує милосердя».
Але, як зауважив Святіший Отець, це «непросте милосердя», бо виклик полягає в тому, як супроводжувати жінку, що усвідомила свій вчинок. «Необхідно бути в сповідальниці, там необхідно приносити відраду, і саме тому я надав усім священикам юрисдикцію відпускати гріх аборту», – сказав він, додаючи: «Часто, коли ці жінки плачуть і переживають горе, я кажу їм: твоя дитина в небі, розмовляй з нею, співай колискову, яку ти не мала змогу заспівати їй. Саме в цьому полягає шлях до примирення між мамою та дитиною. З Богом примирення вже відбулося, бо Бог завжди прощає. Але вона також повинна розібратися з тим, що трапилося. Щоб добре зрозуміти трагедію аборті, слід побувати у сповідальниці…».
Відновити довіру
У контексті того, що чимало католиків у США переживають зневіру й почуваються зрадженими в контексті повідомлень про випадки зловживань з боку духовенства і неадекватної реакції на ці речі з боку деяких єпископів, одне із запитань стосувалося очікувань щодо зустрічі голів єпископатів на тему захисту неповнолітніх, запланованої на кінець лютого.
Відповідаючи, Глава Католицької Церкви розповів, що ідея скликання такої зустрічі виникла у лоні Ради Кардиналів, коли вони побачили, що єпископи не завжди добре розуміли, про що йдеться, і не знали, як слід поводитися в цих ситуаціях. Отож, завданнями такої зустрічі єпископів є: «По-перше, усвідомлення трагедії: що означає дитина, яка пережила зловживання. Я регулярно зустрічаюся з такими людьми. Пригадую одного, який 40 років не міг молитися. Це жахливі страждання. По-друге, щоб вони знали, що слід чинити, якою є процедура. Бо, іноді, єпископ не знає, що має робити. Це річ, яка хоч і дуже зросла, але не поширилася повсюди», – сказав Папа, зауваживши, що йому здається, що «очікування дещо завищені», а тому слід обмежити їх саме двома згаданими аспектами.
Святіший Отець підкреслив, що йдеться не лише про церковну, але загальнолюдську проблему, яка всюди поширена. «Це людська трагедія, яку слід усвідомити. Тож і ми, вирішуючи проблему в Церкві, допоможемо розв’язувати її в суспільстві та родинах, де все приховується задля сорому», – додав він.
Діти – перемога й гордість народу
Дякуючи журналістам за їхню працю, наприкінці розмови Папа поділився одним спостереженням: «Ми в Європі цього не бачимо, але хочу звернути увагу на одну річ, яку я побачив у Панамі. Я бачив батьків, які підносили вгору своїх дітей, кажучи: це – моя перемога, моя гордість, моє майбутнє. Серед демографічної зими, яку переживаємо в Європі, зокрема, в Італії приріст від’ємний, це повинно спонукати нас замислитися. Що є моєю гордістю? Туризм, відпустка, вілла, собака?.. Чи дитина?».
