Щоразу з’являється все більше свідчень про кризу Церкви. І я не лише про педофільські скандали.
Чи знаєш, католику, які труднощі і кризи переживає наша спільнота сьогодні? Демарш німецького єпископату, що загрожує єдності, ЛГБТ лобі у Ватикані? Чим небезпечні поки не прийняті Instrumentum Laboris Амазонського Синоду для депозиту віри? Що відбувається в католицьких Церквах КНР і чому спроба домовитися з комуністами піддається критиці?
Може здаватися, що ці виклики, є чимось далеким і відірваним від нашої особистої реальності. Однак хочу нагадати, що ми належимо до Вселенського і Єдиного Тіла Христа.
Ці змагання і виклики є драматичними, а для нас означають чи збережемо свою ідентичність, буття католика, з властивим розумінням гріха і праведності, зла і добра, Таїнств і правд віри.
Якщо ця духовна боротьба є настільки суттєвою, чому ми про неї не знаємо, точніше орудуємо загальними твердженнями?
Погодьтеся, у війні людей сторони намагаються дізнатися якомога більше один про одного. Особовий склад, техніку, позиції, висоти, припаси, підкріплення, позивні та паролі, агентів та розвідників. Якщо запит на конкретику є життєво необхідний у війні тіла, чому у духовному вимірі все має бути навпаки?
Все більше ми знаємо про гендер, аборти, сексуалізацію дітей, однак про внутрішні кризи Церкви ми не знаємо. Напевно пастирі керуються принципом “не спокусити малих цих”, однак якщо всередині фортеці зрадник чи агент проводить мітинг за відкриття брам, то складно встояти твердині, навіть якщо вона стоїть на камені, а їй було обіцяно не впасти від ударів пекельних сил.
Пригадайте сцену захисту Мінас-Тіріту з трилогії Пітера Джексона “Володар перснів”. Гендальф керує обороною, його накази є конкретними і блискавичними. Він знає, де Мордор проламав стіну, де атакує якими військами, де і скільки потрібно сил для підкріплення. Денетор, намісник Гондору, той, який мав би керувати армією по праву, зламався, не витримав, здався без бою. Щойно він сидів в своїх палатах і оплакував кінець сина і людства, тепер на головній площі міста закликає кинути зброю і тікати. Люди шоковані. Хвильку вони балансують між страхом і рішучістю.
Із цього ступору їх виводить Гендальф. Він змушує Денетора замовкнути і продовжує керувати замість намісника.
Церква також є посередині духовної війни з конкретними злими силами, конкретні агенти чи зломлені душі підбивають люд капітулювати, але патериці (єпископські жезли) наших пастирів так схожі на посох Гендальфа…
