Голова комісії у справах Родини та подружжя, єпископ Радослав Змітрович ОМІ в ексклюзивному інтерв’ю «Родині» поділився своїми враженнями від минулого Конгресу у Вінниці, розказав про можливі зміни католицького вчення щодо гомосексуалізму, рух проти дітей та лист на захист Інституту св. Йоана Павла ІІ.
– Які Ваші враження щодо Конгресу Родин у Вінниці і чи бачите плоди від нього та Року Сім’ї в Україні?
– Господь Бог був дуже добрим щодо нас. Час приготування був чудовим. І попри різноманітні труднощі, які досвідчували, а можливо і дякуючи ним, переконаний, що конгрес був дуже позитивним пережиттям для багатьох людей. Я жартував, що з нашого хаосу Бог вчинив літургію.
– Чи тематика сім’ї у нашій Церкві буде продовжуватися і після Року Родин і чи маєте якісь заплановані заходи на майбутнє?
– Звичайно, що буде продовжена. Маємо деякі ідеї і пропозиції. Конкретні ж рішення будуть прийматися після зустрічі комісії душпастирства родин, яка відбудеться 18 листопада.
– Що спонукало Конференцію Римсько-католицьких Єпископів України написати лист до Папи на захист Папського Інституту Св. Йоана Павла ІІ, який займається вивченням подружжя та сім’ї, і чи не думаєте, що вчення цього святого Папи є під загрозою забуття?
– Лист запропонувала написати комісія у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів і мотив міститься вже у самому листі. Досвідчуємо великої цінності навчання Йоана Павла ІІ, особливо його теології тіла. Бачимо, що це був і є дар Святого Духа для сучасної людини, який проявився через служіння святого Папи. Там де не була прийнята теологія тіла, там католики не вміють відповісти своїм життям і красою аргументів на профанацію сексуальності і тіла, яку накидає сучасний світ. Церква – це не лише тільки деякі теологи чи навіть єпископи, але також вірні. І цей народ Божий, особливо, коли пізнав красу і цінність папського навчання, не забуде про це.
– У релігійних крамницях нерідко можна зустріти книги авторства американського єзуїта Дж. Мартіна SJ, який водночас відомий пропагуванням ЛГБТ відносин. Чи рекомендували б вірним читати його книги, навіть якщо ті стосуються виключно духовності та теології, а не питань сексуальності та гендеру?
– Не читав тих книжок. З висловів о. Мартіна на тему ЛГБТ роблю висновок, що він не передає католицького вчення, а його пропозиції, можливо продиктовані і доброю волею, однак не відповідають Божому Об’явленню. Досить легко можуть схиляти людей до збезчещення сексуальності та тіла. Зрозуміло, що всі маємо спокуси і не один католик грішить проти свого власного тіла, як це окреслив св. Павло Апостол. Проте важливим є визнання що є добре, а що зле і в якому напрямку іти. Хто грішить розпустою проти власного тіла, грішить і сильно страждає у своїй душі та психіці. Якщо гомосексуальні відносини добрі, то і кожна форма сексуальної поведінки також є доброю. Здається мені, що о. Мартін підтримує цей хід думок і таким чином кривдить людей. Хоча говорить і можливо думає, що їм допомагає.
– Наші вірні з неспокоєм спостерігають за синодальним процесом у Німеччині, де оголосили про початок дискусії щодо зміни ставлення до контрацепції та гомосексуальних відносин. Чи взагалі можлива зміна католицького вчення про людську сексуальність і який вплив ці процеси можуть мати на українських католиків?
– Зміна є неможливою, адже правда є правдою. Бачимо, якою великою є боротьба всередині Церкви і треба чимало молитися і ортодоксально поглиблювати своє знання, згідно з об’явленим розумінням любові, подружжя, сексуальності та священства.
На мою думку, це є нова спокуса аріанства, цього разу щодо сфери моральності. Так як колись було легше і вигідніше прийняти, що Ісус з Назарету не є Богом, так тепер хочуть змінити Об’явлення, щоб людям було легше і вигідніше його прийняти. Але це не може принести добрих плодів.
– Однією з тем Амазонського Синоду, який буде проходити у жовтні в Римі, буде тема висвячення старших випробуваних одружених чоловіків на священиків. Як думаєте, частковий відхід від обов’язковості целібату буде рецептом на брак священнослужителів, а приклад їхніх християнських родин не буде відповіддю на кризу сім’ї у сучасному світі.
– Колись Папа Бенедикт XVI сказав, що є тільки одна криза в Церкві – криза віри. Можливо, що розв’язання, яке пропонують деякі для Амазонії, принесе якусь духовну користь вірним, але досить легко може стати прецедентом для розв’язання браку священиків у багатьох інших місцях. Церква має бути світлом і сіллю, а не бюро релігійних послуг. Тільки життя вірою та вірність Об’явленню, дає змогу залишатися собою. Тільки тоді Святий Дух наповнює її, і Церква є непереможною. Так жили перші християни. Їх було досить мало, але їхні спільноти жили Воскреслим Господом. Вони також грішили і деколи дуже сильно, але не ошукували самих себе, йшли у напрямку Істини і згідно з об’явленою правдою про людину. Звичайно, Господь Бог провадить Церкву і можемо бути спокійними, що Церква вистоїть. Натомість можуть зникнути окремі церковні спільноти, якщо почнуть створювати свою «нову церкву».
– Яке Ваше ставлення до руху чайлдфрі та антинаталістів, які задля збереження клімату та природних ресурсів відмовляються від народження дітей. І чи справді нам загрожує масовий голод через перенаселення?
– У мене це викликає співчуття. Яка це сліпота та руйнування самих себе, який брак віри та егоїзм! Без Бога такими є всі ми, також таким і я є без Бога.
– Чи не вбачаєте загрозу для католицької ідентичності у тих християнських організаціях і навчальних установах, які отримують фінансування від іноземних фондів, а потім або змушені мовчати, щодо теми сексуалізації, абортів та гендеру або навіть гірше – пропагувати ці речі у своєму середовищі?
– Звичайно, існує така небезпека. Біблія не в одному місці забороняє приймати суддям дарунків, бо вони затемняють серце і розум. Це стосується і католицьких навчальних закладів.
– Прихильники гендерної ідеології, контрацепції та абортів досягають бажаних цілей, адже мають потужне фінансування та узгоджену стратегію. А яку тактику дій маємо ми, щоб протистояти цим загрозам?
– Найпершим і найважливішим є контакт з Воскреслим Христом, пошук Бога. Далі є чимало інших кроків: публікації, медіа, симпозіуми, марші, конгреси, звернення до влади, індивідуальні розмови. Найважливіше – це творити середовища, де наші родини, молодь та діти знайдуть підтримку та можливість відкривати красу християнського Об’явлення. Це щось прекрасне! І це потрібно нести, проголошувати та давати свідчення. Що також можливо означатиме переслідування чи навіть ув’язнення та побиття. Таким є сучасний світ, який йде у напрямку чергової диктатури безбожності. Попередні диктатури впали, і ця теж впаде. Важливо думати про Небо, пекло, адже боротьба йде про вічне спасіння для нас та інших. Також тих, які піддаються у своїй самотності чи розпачу цій новій безбожній диктатурі.
– У розпал кризи християнської цивілізації чи є причини для оптимізму та надії на краще для сім’ї та Церкви?
– Звичайно, адже Господь Воскрес, а диявол вже переможений, і є можлива любов. Бог нам пробачив гріхи і кожна людина має шанс на спасіння. Маємо приклади позитивних змін моральності у деяких країнах: США, Бразилія, Угорщина, Польща. Іншим прикладом може бути Джордан Петерсон, клінічний психолог з Канади, який годинами говорить про фундаментальні правди про людину з точки зору психології та свого досвіду лікарської практики з пацієнтами. Його слухають чи дивляться на Youtube мільйони людей, натовпи приходять на зустрічі з ним, а книги розходяться мільйонними накладами. У багатьох людей є спрага нормальності. Проголошуючи Христа ми даємо людині не тільки прагнення нормальності, але і можливість жити нормально, згідно з Об’явленою правдою про саму людину.
