Однією з найбільш цікавих речей щодо наших культурних дискусій на теми шлюбу та сексуальності є опір лівих проти все більшої кількості доказів, що наші юдео-християнські цінності часто мають важливе значення для соціальної стабільності та особистого щастя.
У той час, як світ закликає молодих чоловіків і жінок брати участь у шиплячих сексуальних експериментах, соціальні дослідження говорять нам про те, що вони позбавляють себе тривалого соціального та сімейного щастя.
Давайте розглянемо лише два останні звіти. The New York Times викликав лавину гніву після того, як вони опублікували доповідь Інституту сімейних досліджень та інституту Вітлі, де було встановлено, що “найщасливіші з усіх американських дружин вважають себе релігійними консерваторами”.
Для багатьох людей в епоху агресивного секуляризму ідея, що релігія може бути потужною силою для соціальної стабільності та особистого щастя, може бути образливою, бо провокує сумніви щодо правильності свого шляху.
У звіті дослідники докладно розповіли про те, що жінки, які повідомляють про «цілковиту задоволеність своїми шлюбами», часто є як релігійними, так і консервативними, а New York Times оприлюднив висновки, що 73% дружин, які регулярно відвідують релігійні служби разом зі своїми чоловіками, мають щасливі шлюби.
Це не повинно особливо дивувати, бо ті, хто вважає шлюб священним інститутом, серцем якого є довічне зобов’язання у любові і вірності по відношенню до однієї особи, апріорі буде міцнішим за зв’язок, який в будь-який момент можна перервати.
Якщо розлучення не розглядається як виконання положення про відмову від цивільного договору, натомість як “вбивство єдиної плоті”, то сім’я буде міцнішою.
Те саме стосується сексуальної активності до шлюбу. Пригадую одного хлопця, який дивувався християнській нормі чистоти до шлюбу: “Як неможливо купити машину, не тестуючи її, так і неможливо одружитися з дівчиною, не перевіривши свою сумісність з нею у ліжку”
Дивне порівняння жінки до машини і не менш дивний висновок про те, що розбещеність – це добра практика для моногамії.
Соціолог Ніколас Вольфінґер з Університету штату Юта, Інститут сімейних досліджень. Він порівняв подружжя, які назвали свій шлюб щасливим, однак мали інших сексуальних партнерів до шлюбу, з парами, які до шлюбу не мали сексуальних відносин. Сім’ї, де подруги дотримувались чистоти виявилися на 13% щасливішими за загалом щасливі пари, які не дотримувалися цноти до шлюбу.
Відповідно до звіту The Atlantic:
“На відміну від загальноприйнятої мудрості, якщо говорити про секс, менше досвіду – краще, принаймні для подружжя”, – сказав В. Бредфорд Вілкокс, соціолог та старший співробітник Інституту сімейних досліджень. У попередньому аналізі Вольфінгер встановив, що жінки, які не мали жодного або мали одного секс-партнера до шлюбу, найрідше розлучуються, в той час як ті, у кого є 10 і більше секспартнерів до шлюбу, найбільш схильні до розлучень.
До 2010-х років, пише він, лише 5% нових наречених були цнотливими. І лише 6% їхніх шлюбів розпалися протягом п’яти років, порівняно з 20% для більшості людей.
Якби наші уряди були щиро зацікавлені у просуванні особистого щастя та соціальної стабільності, публічна секс-освіта по іншому будували свої програми та принципи.
