ЕММАНУЇЛ
IV НЕДІЛЯ АДВЕНТУ
Іс 7, 10 – 14; Пс 24 (23); Рм 1,1 – 7; Мт 1, 18 – 24
А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її. Коли ж він це обдумав, ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і назвеш Його іменем Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». Це ж усе сталося, щоби збулося, сказане Господом через пророка, який говорив: «Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і назвуть Його іменем – Еммануїл», що означає: «З нами Бог». Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину.
********
Євангеліє, яке Церква дає на сьогоднішній день, можемо розглянути як звершення старозавітних пророцтв, зокрема з Книги Пророка Ісаї: «Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і назвуть Його іменем – Еммануїл», що означає: «З нами Бог». Разом з тим можемо на цей уривок подивитися з іншого боку – можливо Матей (або рання християнська спільнота) намагався зрозуміти подію Народження Ісуса в світлі пророцтва Ісаї. Книга пророка Ісаї, особливо сьомий розділ був для Євангелиста світлом, яке освітлювало Таємницю Втілення. Тому вслід за Матеєм пориньмо і ми в пророцтво Ісаї.
Отже має приблизно 734 рік до Р. Х. Міста Дамаск, Самарія, Ґаза і Ашкелон відмовляються платити данину Ассирії і створюють проти неї коаліцію. На чолі коаліції стає Рецін цар Араму – Дамаску і Пеках, цар північного царства, тобто Ізраїля. До цієї коаліції союзники намагаються втягнути Йотама, царя Юдеї (південного царства), який рішуче їм відмовляє. Тому згадана антиасирійська коаліція йде на Юдею війною, щоб захопити Юдею і поставити там свою людину. Таку ситуацію застав Ахаз, син Йотама і цар Юдеї.
Юдея і Єрусалим знаходяться у безвихідній ситуації. Ахаз стоїть перед двома можливостями: або втратити трон під час війни з коліцією, або приєднатися до неї і тоді стати ворогом Ассирії. Жодна з цих перспектив не радувала Ахаза. Перебуваючи в Єрусалимі, цар готується до оборони міста. Оглядає захисні споруди і канали, які мають забезпечити воду. Спаралізований страхом і тривогою втратити царство Ахаз іде на дуже жахливий вчинок – він приносить свого сина в жертву Молохові.
Читаємо про це в 2 Хронік:
Було Ахазові 20 років, як став царем, і царював він 16 років в Єрусалимі; та не чинив, що було довподоби Господеві, як предок його Давид. 2 Він ходив дорогами ізраїльських царів, ба навіть і робив вилиті боввани ваалам. 3 Він палив кадила в долині Бен-Гінном, перевів своїх синів через вогонь, за звичаєм гидотних народів, що їх Господь вигнав перед Ізраїлем…
AGERE SEQUITUR ESSE!
Задля святого спокою Ахаз приніс в жертву власних синів. Коли батьки відступають від віри в Єдиного Бога, діти стають жертвами ідолів, діти втрачають свою ідентичність, приналежність, тотожність. Не знають ким вони є, а що за цим йде – не приймають рішень, стають безвольними. Чому? Тому що ми діємо згідно того, ким ми є!
Абортивна індустрія, цивілізація смерті є новітньою демонічною формою старозавітних жертв дітей.
В Старому Завіті задля процвітання свого міста чи свого роду, або задля перемоги володар приносив в жертву свого первородного… Сьогодні задля здоров’я, кар’єри, комфортного життя в жертву приносяться багато невинних істот, кров яких наче Кров Авеля волає з землі до Господа (Бут 4).
Яким же милосердним має бути Господь, що посилає до Ахаза (дітовбивці) пророка Ісаю з його власним сином. Уявіть собі Ісаю, який йде до царя зі своїм сином Шеар Ашувом до людини, яка щойно вбила свого сина… І саме тоді Господь дає Ахазу пророцтво про Еммануїла.
Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл (Іс 7, 14).
Дуже подібною була ситуація за часів нашого Господа Ісуса Христа. Ірод Великий, а потім його син Ірод у своїх рішеннях були дуже подібними до Ахаза. Бо як ще можна пояснити різанину у Віфлеємі, щоб випадково якесь мале Дитя не претендувало на трон (Мт 2).
Пророцтво Ісаї наче вибігає понад історію в майбутнє.
Адже в момент проголошення самого пророцтва Єзекія, син Ахаза вже народився.
Навіть, якщо взяти до уваги те, що Книга могла бути написана як свого роду спогади пророка, то і так ідентифікація з Єзекією є пролематичною. Такі екзегети, як А. Лаато і Р. Кіліан, дослідивши усі можливі інтерпретації, твердять, що особа Еммануїла була неідентифікована навіть для самого Ісаї. Папа Бенедикт XVI пророцтво Ісаї про Еммануїла назвав словом очікування. Тобто маємо справу з пророцтвом, яке очікувало на своє звершення. Пророцтво Ісаї є наче чудовно приготований отвір замка, ключем до якого є Христос.
Спробуємо розгадати натхненний задум Євангелиста. Світ знаходиться в неволі лукавого, народ перебуває в темряві (пор. Іс 9), а коаліція проти нього, яка буде опиратися на людські зусилля, приречена на поразку. В цей момент звершується пророцтво – Діва Марія дарує світу Еммануїла, в якому в повноті здійснюється значення цього імені – «з нами Бог».
В Ісусі Христі Бог справді оселився серед свого Народу: А Слово стало тілом і нап’яло свій намет між нами (Йн 1, 14).
І саме в Ньому – Богочоловікові ми маємо справжню перемогу і справжню свободу!
Ісус в самій своїй особі вже є перебуванням Бога з людьми, бо є в одній особі і Богом, і людиною (Бенедикт XVI, Ісус з Назарета).
До такого перебування, яке в Еммануїлі стало реальністю, запрошенні і ми!
о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні
