Як жити і працювати у гармонії з собою
Авторка книжки — Ель Луна, популярна американська дизайнерка, художниця та письменниця. Вона працювала над дизайном багатьох сайтів та додатків, таких, наприклад, як Medium, Mailbox та Uber, наразі вона також проводить конференції у різних країнах світу, розповідаючи про свій вибір між «треба» та «хочу». Написана нею книжка дуже цікава графічно: яскрава, оригінальна, вона містить малюнки, схеми, використовує кольори для посилення ідей, викладених у змісті. Витончена книжка-гра, яка пробуджує захоплення нашої внутрішньої дитини. Як знайти своє призначення? Як знайти час на те, що любиш? Що робити, аби не зупинятись? Як заробляти гроші на тому, що тобі подобається? Іншими словами, як наважитись і обрати «хочу»? Адже саме цей шлях — подорож нашого життя.
Робота, кар`єра, покликання
Робота — щось, що зазвичай роблять з дев`ятої до п`ятої за гроші. Кар`єра — система просувань і підвищень, де винагороди допомагають оптимізувати поведінку. Покликання — справа, до якої нас тягне незалежно від шансів розбагатіти чи прославитися, винагородою є сама робота. (…) Що сьогодні маєте ви? Роботу? Кар`єру? Чи покликання? (…) Що як те, хто ми є, і те, що ми робимо, стане одним і тим самим? Що як у нашій роботі буде стільки автобіографічного, що неможливо буде відділити людину від плодів її праці? Тоді переліки обов’язків і повноважень утрачають сенс; ми більше не ходимо на роботу, ми є роботою.
Треба
Треба — це те, як інші хочуть, щоб ми проживали своє життя. (…) Обираючи треба, ми обираємо життя задля когось чи чогось, але не для себе. (…) Якщо ви прагнете жити повним життям — якщо прагнете бути вільними, — потрібно передусім розуміти, чому ви не вільні, що заважає вам бути вільними. (…) Одні треба можна цінувати і берегти, а інші — відкидати.
Хочу
Хочу — це те, хто ми є, у що ми віримо й що робимо, коли лишаємося наодинці зі своїм справжнім, найщирішим «я». (…) Обирати хочу означає сказати «так» важкій праці й наполегливим зусиллям, казати «так» мандрам без дорожньої карти та гарантій і, в такий спосіб, казати «так» тому, що Джозеф Кемпбелл називав «відчуттям життя — коли те, що ми переживаємо в суто фізичній площині, резонує з нашим найглибшим єством і реальністю, і тому ми відчуваємо захват просто від того, що живемо.»
Яке воно — моє «хочу»?
Хочу з’являється тільки якщо день у день робити йому назустріч хоча б один маленький крок. (…) Сутність хочу найяскравіше виявляється в дитячі роки. Якими ви були в дитинстві? (…) Якщо не пам`ятаєте, зателефонуйте мамі чи комусь, хто багато спілкувався з вами в перші роки вашого життя, і запитайте, якими ви були в дитинстві. Запишіть на папірці, що вам розкажуть, і тримайте ці нотатки під рукою. У них найперші паростки вашого хочу.
Гроші
Зважитися на хочу нам заважають сумніви щодо чотирьох важливих речей. Перша — це гроші. (…) Якщо улюблена справа не дозволяє оплачувати рахунки, мусите знайти інший спосіб заробляти гроші. Крапка. Спроможність оплачувати рахунки може відкрити вам часовий і ментальний простір для пошуків покликання. (…) Допоки ви тримаєте в полі зору своє хочу та знаходите для нього час і сили, зі способами заробітку можна грати й експериментувати як заманеться.
Час
Ви самі порядкуєте своїм чaсом. Якщо ви не знаходите часу на речі, які маєте за пріоритетні, можливо, вони для вас не такі вже й важливі. Зрозуміти, чого ми прагнемо, часто буває найскладнішим. (…) Найдієвіший спосіб знайти своє хочу — знайти десять хвилин.
Простір
Вам потрібен фізичний простір — приватний, безпечний і тільки ваш. Коли ви знаходитесь у цьому просторі, ви недоступні. Повтроюю, недоступні. Це заповітне місце, де ви наодинці з собою.
Уразливість
Той, хто обирає хочу, рано чи пізно має подивитися у вічі великим страхам. І це змушує почуватися вразливим. (…) Саме тут, на роздоріжжі треба і хочу, ми зазираємо в безодню своїх страхів, і саме в цей момент багато хто з нас роздумує прямувати туди, куди кличе інтуїція: де ніщо не гарантоване, ніщо не відоме заздалегідь і все можливе.
Не стрибайте!
Так, ця мандрівка запрошує до терену незнаного, проте ніхто не вимагає, щоб ви наражали на небезпеку себе чи тих, хто поруч. (…) Хочу занадто важливе, щоб обирати його за примхою, у запалі або в п`яному чаду.
Я та Ми
На перший погляд хочу здається егоїстичним за своєю суттю. Утім, обираючи хочу, ви надихаєте інших робити так само. (…) Обираючи хочу, ви творите себе. Це і є ваш творчий доробок. (…) Живучи повним життям ви збагачуєте сукупний досвід людства.
Womo
