Що робити коли конфлікт у розпалі: діти сваряться чи навіть б’ються? Втручатися одразу чи дати можливість дітям вчитися на практиці вирішувати конфліктні ситуації? Чи в змозі діти приходити до конструктивного рішення самостійно?
На ці та інші питання відповіла психолог Альона Скорик. І пошук відповідей, як завжди, у питаннях виховання дітей, потребує аналізу та критичного осмислення.
Альона Скорик – мама, автор статей, дитячий психолог для батьків
Два дні тому я запустила на сторінці в ФБ голосування на тему «дитячих бійок». Вся справа в тому, що ставлення батьків до цієї природної складової життя дітей в сім’ї дуже неоднозначне. Я стикаюся з цією різницею думок у своїй консультаційній практиці постійно.
У конфлікт між дітьми краще не втручатися
Прихильники «першого табору» вважають, що в конфлікт краще не втручатися, а надавати дітям можливість розібратися самостійно.
Пояснюють батьки цю позицію тим, що через такий досвід дитина тренує навички комунікації, вирішення конфліктів, вміння покладатися на себе. Звичайно, якщо ситуація стає небезпечною, то дорослому потрібно втрутитися і запобігти небезпеці, – вважають вони. І таких батьків, на даний момент, виявилося 51% від загального числа тих, хто проголосував.
Чесно скажу – 4 роки з майже 9 ти років психологічної практики я вважала так само. Це класичний підхід в дитячій психології. Більш того, про нього пишуть в багатьох книгах по вихованню.
ЛОГІКА ЗРОЗУМІЛА ТА ПРОСТА – ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ НАВЧАЮТЬ ДИТИНУ ЇХ ВИРІШЕННЮ, НАДАЮТЬ ЦІННИЙ ДОСВІД ВИХОДУ З КОНФЛІКТІВ.
Але є один дуже суттєвий момент, який розбиває цю логіку на шматочки, і він полягає в тому, що самі по собі ситуації та дії нас не навчають – навчають нас тільки почуття, які людина відчуває в момент інциденту. Ми робимо висновки та довго пам’ятаємо не події, а те, що ми переживали в цей момент. І саме ці переживання формують нас, наш досвід, світогляд і стратегію поведінки в майбутньому. Я зрозуміла і прожила це тільки після того, як повністю віддала своє серце психології розвитку.
Треба втручатися в дитячі конфлікти і допомагати знаходити вихід
Прихильники «другого табору» воліють втручатись в дитячі конфлікти і допомагати знаходити вихід з них. Останні 5 років я закликаю батьків: «Якщо ви стали свідком конфлікту – допоможіть дітям вирішити його». 
Я не кажу зараз про ситуації, коли діти можуть трохи посперечатися, а потім самостійно домовитися – про такі ситуації, якщо вони відбуваються не у вас на очах, ви швидше за все навіть не дізнаєтесь. Але якщо суперечка галаслива і гучна, якщо вихід не знаходиться – не важливо небезпечно це для здоров’я чи ні – втрутитися потрібно. І ось чому:
- Діти – імпульсивні і незрілі, вони не в змозі самостійно спрогнозувати результат своїх дій, так само вони до 5-7 років не здатні до самоконтролю. Дошкільнята – це чиста емоція. Вони самі за себе не відповідають.
- Для того, щоб конструктивно вирішити конфлікт – потрібно мати здатність побачити в ситуації не тільки свої інтереси, а й позицію опонента. Далі домовитися з урахуванням інтересів обох сторін суперечки. Це дуже складні завдання для дитини і вони не тренуються до моменту готовності мозку до цього.
- Насправді в дитячому конфлікті немає винних. Обидві дитини – заручники емоції, яка їх захопила, ситуація, що склалася. І навіть якщо на рівні дій: один нападає, інший страждає; один провокує, інший захищається – допомоги, підтримки і розуміння потребують ОБИДВА.
- Спираючись на знання про те, що вчать не дії, а почуття, ми зрозуміємо, що в ситуації конфлікту обидві дитини відчувають себе тривожно, самотньо і фрустровано. Без відчуття опори і надійної безпеки від дорослого, навіть в таких ситуаціях – дитина з конфлікту забирає не досвід «успішного вирішення ситуації», а досвід самотності і відсутності опори.
- Слова батьків: «Розбирайтесь самі» для дитини сприймаються як «Я нічим не можу тобі допомогти, розраховуй тільки на себе» і це не додає впевненості – це піднімає рівень тривоги в і без того тривожній ситуації.
Тому я завжди приходжу до дітей, коли бачу, що ситуація загострюється. І, повірте, це не позбавляє їх можливості навчитись конструктивному вирішенню конфлікту – це дає впевненість у тому, що – в будь-якій ситуації у мене є надійний тил ». А коли у людини є відчуття цього тилу, то проявляти себе в світі набагато безпечніше і причин для сутичок стає в рази менше.
