Чому дітям теж потрібні «дні психологічного розвантаження»
Кеті Бінгем-Сміт, мати трьох дітей, блогер, розповідає про своєрідний прийом «психологічного розвантаження», в тому числі й для дітей. Менш гнучкі батьки жахаються: «Як це – не піти до школи?», забуваючи про те, що школярам теж потрібні тайм-аути.
«Я не можу, мамо!»
Коли мої діти були молодшими, я возила їх до школи. Пам’ятаю, як одного разу старший син нашвидку цьомнув мене в щоку, вискочив з авто і побіг до друзів. Але моя дочка, яка тоді була в першому класі, залишалася нерухомою. Очі її були повними сліз, вона цілий ранок просила залишитися вдома. Я сказала їй, що вона здорова, що відразу повеселішає, коли прийде до школи, але вона заперечила, що ні, краще їй не буде. Я подумала, що побачивши, як брат біжить до класу, вона збадьориться і зробить за його прикладом, як це й траплялося раніше. Однак я помилялася. Вона не зрушила з місця, коли я попросила її поквапитися, вона сказала: «Я не можу піти до школи. Я так втомилася, матусю. Я не хочу йти». Вона ридала, прикриваючи обличчя рукавичками, навіть не дивилася на мене. Я зрозуміла, що в такому стані дитина не зможе провести в школі 6 годин. І я вирішила, що сьогодні вона не піде до школи.
Фізично дочка не була хворою. Вона не скаржилася на біль, вона з’їла звичайний сніданок. А все-таки, вона заявляла, що сьогодні їй «просто треба залишитися вдома». Так ми і вчинили. Залишилися вдома і влаштували «день психологічного розвантаження».
Я трохи почувалася винною і думала: може, треба було її все одно змусити? Адже вдома вона досить швидко повеселішала, переглянувши мультфільм про Шрека і поївши супу. Потім вона цілий день гралася в своїй кімнаті. Я хвилювалася, що створила прецедент і тепер вона постійно буде хотіти пропускати школу. Всі мої страхи і почуття провини зникли на наступний ранок, коли дочка вчасно вийшла з кімнати, бадьора і готова їхати на заняття.
Відтоді я дозволяла моїм дітям влаштовувати собі «дні психологічного розвантаження», коли я бачила, що це необхідно. Я ніколи їм не говорила (адже вони б просили в мене дозволу не йти до школи щотижня), але як їх мама, я вирішила залишати за собою право тримати їх вдома, якщо я бачила, що їм це потрібно.
Навіщо дітям «відгул»?
Я думаю про те, скільки разів я сама відчувала себе вибитою з колії, не знаючи чому. Тепер я розумію, коли потрібно взяти паузу і призначити день для відновлення сил. Моє психологічне здоров’я дійсно залежить від цього, день відпочинку – гарний засіб від неминучого стресу, що супроводжує наше напружене життя.
А хіба діти – інші? У них теж бувають дні, коли вони відчувають себе переповненими напругою, але діти не можуть зрозуміти, що це за відчуття втоми, вони не можуть вам пояснити свій стан. Якщо ви дозволяєте малюкам влаштовувати «дні психологічного здоров’я», ви показуєте, що довіряєте їм і знаєте, що для них добре. Такий прийом також вчить їх прислухатися до власного тіла і розуму, вчить розпізнавати, коли потрібно просто пройти через щось, а коли взяти паузу. При цьому діти, може, і не мають симптомів фізичного нездоров’я, але їм може бути просто необхідна психологічна підзарядка.
Що кажуть психологи з цього приводу
Я знаю, що багато батьків і багато експертів підтримують таку філософію. Дженніфер Хартштейн, психолог і колумніст в US News, пише: «Один з п’яти дітей у віці від 13 до 18 років має одну з проблем психологічного здоров’я».
Ми, дорослі, думаємо, що у дітей взагалі немає проблем, у них ж дитинство – найщасливіша пора. Але думати про їх психіку потрібно, як і потрібно давати їм інструменти для відновлення. Хартштейн підтримує ідею «днів психологічного розвантаження», якщо ваша дитина демонструє такі симптоми: депресія, перевантаження, фрустрація, ізоляція, уникнення школи і/або виконання домашніх завдань.
Лікар Хартштейн каже: «Дні психологічного розвантаження потрібні для того, щоб набратися енергії і зосередитися на розслабленні, а потім на тому, щоб знову “згрупуватися” для продовження діяльності». Тому нехай дитина проведе день «відгулу» за здоровим заняттям, яке наповнить її силами.
