Загальновідомо, що Україна посідає перше місце в Європі по розлученням. І це, незважаючи на те, що у нас в країні краща, ніж в Європі, релігійна атмосфера, а представники сексуальних меншин (ЛГБТ+) мають набагато менші права, а отже і менший вплив на “сімейні цінності”. У нас менше легальних “збоченців” і сім’я в занепаді у них, тож чому розлучень серед традиційних сімєй набагато менше, ніж в Україні? В чому ж проблема?
Проблема, як виявляється, не в геях та лесбійках, а в економічному та соціальному стані суспільства. В економічно стабільному суспільстві сім’ї більш міцні, а відносини між чоловіком та жінкою стабільніші. Бідність українців штовхає до алкоголізму та наркоманії, а це, в свою чергу, до криміналу, руйнації сім’ї та дітей, які ростуть в дитячих притулках. Нестабільна і низька зарплата призводить до нестабільності в сім’ї та веде до розлучення. Відсутність власного житла через низькі зарплати та високі кредити – ще одна причина депресій та розлучень. Незадоволеність сексуальним життям – це також частина соціальної пригніченості народу.
Піраміда Маслоу нагадує нам, що спочатку людина хоче задовільнити економічні потреби, а потім вже емоційні. Отже висновок простий: причина високого рівня розлучень і руйнації сімейного інституту в Україні не в активності ЛГБТ+, а в корупції і бідності країни. Саме вони руйнують сім’ю.
Коли чоловік думає про те, що, якщо він сьогодні сходить в ресторан з дружиною, то завтра (за браком грошей) не зможе поміняти масло в машині, то це руйнує сім’ю. Коли замість того, щоб поїхати на відпочинок, сім’я думає, як оплатити комуналку або полікувати зуби (ще одна проблема – відсутність соціального захисту працівника) – це руйнує відносини.
Велика кількість українських заробітчан, не від щасливого життя, хоч і переводять сотні мільйонів на батьківщину, але не бачать своїх дітей та дружин місяцями і це теж дає привід сімейним зрадам і руйнує традиційнилй шлюб. Отже, тим, хто стоїть за сім’ю потрібно, перш за все, боротися проти основних (а не другорядних) причин руйнації сімейних цінностей в Україні. Виходити на марши проти бідності, соцальної несправедливості та брудної/корупційної політики в яку загралися, як можновладці на рівні держави так і місцеві царьки (голови та депутати селищних рад). Але що ми бачимо?
Активісти сімейних цінностей, серед яких флагманом сьогодні є церква, плутають цілі та наслідки, коли проводять акції під гаслом “міцна родина – міцна країна”. Гаслом має бути “міцна країна – міцна родина”, а пріоритетом мають бути акції проти корупції та низького соціального рівня життя.
Блог є думкою автора, редакція може не поділяти його поглядів
