Я, як кандидат психологічних наук, який проводив дослідження в області самосвідомості та саморозвитку, як психолог і психотерапевт, який консультує стосунки дітей та батьків протягом 10 років, і як керівник дитячого центру розвитку, давно прийшов до усвідомлення того, що Ми і наші діти рівні у тому, що маємо право жити на цій землі, бути самими собою, маємо право на успіх і щастя, і в кожному з нас є свій потенціал розвитку.
Але, тільки Ми, як батьки, повністю відповідальні за наші відносини з дитиною, в результаті яких має здійснюватися об’єктивне, всебічне і найменш спотворене нашими очікуваннями і помилковими переконаннями, розкриття і усвідомлення дитиною її безцінного і безмежного потенціалу.
Але як це зробити?
Проаналізувавши безліч книг по вихованню та розвитку дітей, перевіривши і пропустивши їх через свій особистий і професійний досвід, я визначив 7 основних правил, усвідомлення і прийняття яких кожним з нас – дорослих, дозволить дати можливість нашим дітям скоротити свій шлях до щасливого і успішного життя відповідальної людини.
1 Правило. Дитина – це індивідуальність
Дитина – самостійна, окрема від нас істота, вона повинна і хоче прожити власне життя. Дуже важливо усвідомити, що наша дитина – не частина нас, а самостійна істота, яка має право, можливості і здатності приймати рішення і здійснювати вибір.
2 Правило. Зростати разом з дитиною
Людина не народжується на світ професіоналом ні в одній області, в тому числі і в професії батьків. Тому істинно хороші батьки ростуть і змінюються разом з дитиною, надаючи їй стільки свободи і турботи, скільки необхідно в певний період розвитку. Передати відповідальність дитині за її життя, вирішення і вибір відповідно цьому етапу розвитку – найважливіше завдання, яке стоїть перед батьками.
3 Правило. Безумовне прийняття
У перші роки життя батьківське оточення є для дитини своєрідною моделлю світу, і то, наскільки комфортно, тепло і безпечно малюкові в родині, визначає те, яким в майбутньому виявиться ставлення до реального світу, більш складного, жорсткого і мінливого. Емоційне благополуччя, позитивне ставлення до себе і світу в цілому у дитини, а потім і дорослої людини, в значній мірі залежить від прийняття її батьками.
4 Правило. Встановлюйте норми і межі
Батьки – саме ті люди, які першими починають позначати малюкові межі дозволеного і забороненого, прийнятного і неприпустимого.
Виставлення дитині кордонів і норм допустимої поведінки необхідно в першу чергу для неї самої. Це допомагає дитині структурувати картину світу, орієнтуватися в ньому, робить оточення більш стабільним і передбачуваним, а значить, більш безпечним. Дитина, якій не відомі правила і норми, втрачається від невизначеності, відчуває себе покинутою, не відчуває комфорту і безпеки, ну а далі сама починає встановлювати межу дозволеного і допустимого.
Але як правильно обмежувати:
Кожен раз зважити принциповість і важливість того, що саме ми не дозволяємо, що забороняємо, на що реагуємо негативно.
З самого раннього віку варто пояснювати і аргументувати дитині, чому саме це можна або чому саме та чи інша поведінка є поганою або шкідливою.
Покараний або засуджений, може бути вчинок, але не особистість в цілому.
Покарання не повинно бути «поганим», а має бути позбавленням «хорошого».
Ніколи не варто принижувати дитину – фізично або словами.
Не можна пропускати або надовго відкладати покарання. Воно повинно слідувати відразу за порушенням правил, за грубою або неввічливою поведінкою.
5 Правило. Тільки не лебідь, рак і щука …
Принципове значення для виховання будь-якої дитини має послідовність дій, санкцій, заохочень і покарань.
Мінливість в діях, санкції, заохочення і покарання. Дуже погано, якщо наш настрій впливає на те, що сьогодні ми дозволили дитині що-небудь, що вчора заборонили, тому що змінився наш настрій. Роблячи таким чином, ми руйнуємо і без того нестійку і гнучку картину світу дитини.
Відсутність для дитини єдиної моделі виховання в сім’ї. Розбіжності з приводу виховання і реакцій на поведінку дитини у різних членів сім’ї – явище поширене. Але варто пам’ятати, як заповідь і непорушне правило: дитина не повинна знати про ці розбіжності.
6 Правило. Станьте позитивним прикладом для дитини
У ранньому віці дитина засвоює значну частину соціального досвіду, наслідуючи батьків. Наслідування передбачає неусвідомлене копіювання тих моделей поведінки, які має малюк перед очима. Так що не варто дивуватися, якщо дитина чує наші правильні і хороші слова, а веде себе так, як Вам зовсім не хочеться. Зупиніться і озирніться.
7 Правило. Правильно спілкуйтеся з дитиною
Саме дитинство є визначальним періодом для формування особистості Вашої дитини. Тому, завжди використовуйте наступні правила спілкування з нею:
1.Частіше проводьте час з дитиною, але займаючись спільною діяльністю, використовуйте формулу: «Разом, але не замість!»
2. Не забувайте відзначати будь-які успіхи дитини, нехай мінімальні, нехай само собою зрозумілі для нас, дорослих. Заохочувати варто саме реальні результати, звичайно, враховуючи вікові можливості.
3. Размовляючи з дитиною, будьте завжди доброзичливі, використовуйте привітні фрази.
4. Необхідне вміння, якому можна і потрібно вчитися, вміння чути власну дитину. Саме чути, а не просто слухати. Використовуйте «активне слухання».
5.Розмовляйте з дитиною «обличчям до обличчя» на рівні очей! Інакше дитина сприймає Вас з позиції «зверху вниз» і відчуває тиск.
6. Частіше кажіть про свої почуття дитині. Вона повинна чути, що її люблять, приймають і підтримують!
7. Обіймайте і гладьте свою дитину не менше 5 разів на день!
