На початку лютого Дональд Трамп виступив зі щорічним посланням до Конгресу. У ньому він прозвітував про приголомшливі успіхи свого президентства: високі темпи економічного зростання, повернення до США промислового виробництва, рекордне зниження показників безробіття.
Про це не часто говорять, але всіх цих успіхів могло не бути, якби не мобілізація християнського електорату.
Американський випадок не унікальний. За рік до виборів у США демонстрація християнами активної громадянської позиції призвела до суттєвих змін у Хорватії та Польщі. У жодній із цих трьох країн Церква не агітувала за якогось кандидата чи політичну силу. Проте значна частина християн усвідомила, за кого голосувати не можна.
У Хорватії тривалий час при владі перебували соціал-демократи. Вчорашні комуністи легко перефарбувалися у великих “реформаторів”. До 2013 року їм вдавалося усілякими правдами й неправдами отримувати голоси пересічних громадян. Але того року влада перейшла всі допустимі межі.
Йшлося про речі, які кидали виклик хорватам як християнському народу: проведення гей-парадів, реклама статевих збочень у школі через запровадження уроків “сексуальної освіти”, наміри юридично закріпити так звані “одностатеві шлюби”. Тобто відбувалося приблизно те саме, що й у сучасній Україні.
Всі ці кроки викликали різкий осуд Церкви. Антихристиянські дії уряду були засуджені Хорватською єпископською конференцією. Із критикою дій влади звернулися до пастви найвищі хорватські ієрархи включно з Загребським архиєпископом кардиналом Йосипом Бозанічем.
Приклад церковних достойників надихнув активних мирян. Аби не допустити запровадження “одностатевих шлюбів”, виникла громадська ініціатива “U ime obitelji” (В ім’я родини). Християнські активісти провели колосальну роботу: зібрали необхідні підписи і організували загальнонаціональний референдум (перший із часів здобуття незалежності!).
Влада спробували завадити проведенню референдуму, але програла. 65,87% населення проголосувало за внесення до конституції поправки, яка унеможливлювала визнання шлюбом союзів гомосексуалістів та інших осіб із статевими відхиленнями.
Смілива поведінка духовенства та мирян призвела до того, що антихристиянські сили втратили свої політичні позиції. На президентських виборах 2014-2015 років перемогла консервативно налаштована Колінда Грабар-Китарович. Парламентські вибори 2015 року засвідчили, що у хорватському суспільстві існують чіткі запити на відстоювання політиками християнських цінностей.
Ситуація у Польщі виявилася схожою на хорватську. Просування урядом “Громадянської платформи” ідеології сексуальних збочень суперечило християнським цінностям польського суспільства. Це стало однією з причин перемоги на виборах 2015 року прохристиянської партії “Право і справедливість” та її представника Анджея Дуди.
У США католики та консервативно налаштовані протестанти не так підтримували Трампа, як виступали проти Гілларі Клінтон. Кандидатка від Демократичної партії активно лобіювала інтереси абортативних клінік, обіцяла продовжити політику Обами щодо нав’язування суспільству, передусім дітям та молоді, ідеології сексуальних збочень, демонструвала готовність обмежити свободу віросповідань.
Більше того: керівник штабу Клінтон Джон Подеста готував серйозну провокацію проти Католицької Церкви у США, аби змусити її відмовитися від своїх моральних принципів.
За таких умов значна частина американських єпископів почала відверто застерігати вірних від голосування за Гілларі Клінтон.
Аналітики складають різні прогнози стосовно долі християнської релігії у країнах Європи та Північної Америки: і оптимістичні, і не дуже. Але, як бачимо, в окремих країнах християни все ще здатні захищати свою віру.
Успішність такого захисту залежить передусім від двох чинників. По-перше, громадянської сміливості та ініціативності. По-друге, готовності називати чорне чорним навіть тоді, коли воно маскується під біле. Адже ні у Хорватії, ні Польщі, ні у США політики, які стояли за антихристиянськими ініціативами, не говорили, що вони ненавидять Церкву, християнські цінності, інститут сім’ї. Подекуди вони навіть вдавали з себе християн. Ієрархи та активні миряни досягли успіху саме тому, що вивели нечесних політиків на чисту воду.
Джерело: Християнський націоналізм
