Ми часто уявляємо люблячого батька, який піклується про малюка чи втішає засмучену дитину. Він намагається захистити свого сина чи доньку від емоційних потрясінь та забезпечити їм щасливе дитинство. Але, на жаль, так буває не в кожній сім’ї. Вплив взаємин між дітьми та батьками проявляється поступово. Найбільш емоційні переживання та травми дітей відбуваються під час побудови їхніх майбутніх стосунків з подругами та власними дітьми.
Останні дослідження з теорії прихильності засвідчують: деякі спогади та емоції, пережиті в дитинстві чи у підлітковому віці, впливають на вашу здатність до побудови комфортних стосунків у майбутньому. Вони виражаються в тому, як ви самі формуєте затишне середовище в подружжі, та як сприймаєте старання вашого подруга.
В надійному шлюбі немає місця для провини та страху. Ви радієте разом у щасливі часи. Коли ви відчуваєте біль, ваша дружина чи чоловік також відчуває занепокоєння та допомагає вам полегшити болісні переживання. Ви можете завжди розраховувати на підтримку рідних, самі також охоче допомагаєте їм.
Але так далеко не в кожному подружжі. За словами Мілана та Кайї Єрковичів, авторів книги “Як ми любимо”, наші взаємини у шлюбі можуть відображати минулі болісні переживання.
Доброю новиною є те, що ви можете зцілитись від свого минулого і сформувати міцні, щирі стосунки зі своїм подругом. Цей процес розпочинається з виявлення і справжнього розуміння вашого особливого типу прихильності.
Як ви проявляєте свою прихильність?
“У здорових стосунках чоловік та дружина пов’язанні вільною прихильністю та взаємною любов’ю одне до одного. Вони дбають про свої потреби та бажання подруга, взаємодіють попри певні відмінності та разом приймають важливі рішення для їхньої сім’ї”, – пояснює Венді Кітліц.
Це емоційно сильні та самодостатні особистості, які ставляться до себе та інших з повагою. Вони не бояться просити про допомогу, відчувають любов та турботу, можуть впевнено висловлювати гнів та невдоволення, коли це доречно.
Венді Кітліц каже, що без належної підготовки та постійних тренувань, така модель ідеальних стосунків може бути спотвореною. Коли емоційно травмовані люди прагнуть задовільнити свої потреби маніпулятивними методами. Послуговуючись такими тактиками, як вимога, вина, егоїзм, самодеградація чи пасивність.
Єрковичі виділяють чотири типи прихильності, які відображають можливе нездорове ставлення подругів одне до одного. В основі такої поведінки – первинні стосунки з батьками чи наставниками.
Коли ви намагаєтеся визначити свій тип прихильності, майте на увазі, що характеристики кількох типів або ж лише частково один із них можуть бути вам притаманними. Окрім того, минулий досвід не обов’язково стосуватиметься взаємин із батьками чи наставниками. Болісні переживання можуть бути пов’язаними із невдалими стосунками чи іншими подіями в вашому житті.
Ощасливлювач
“Деякі діти вміють управляти занепокоєнням та тривожним настроєм батьків”, – пишуть Єрковичі. “Вони почуваються значно краще, коли їм вдається ощасливити батька й матір. Зняти напругу після важкого робочого дня, зробити для них щось приємне, приміром, принести горнятко чаю чи кави”.
В дорослому віці такі люди можуть почуватись занепокоєними, коли їхні подруги хочуть побути наодинці або провести час із друзями. Вони буквально дублюють настрій чоловіка чи дружини. Якщо рідні щасливі, то вони щасливі, якщо ж засмучені, то й вони – без настрою. Якщо вони відчувають, що подруг розлючений або його надто довго немає вдома, будуть безжалісно надокучати та надзвонювати щоп’ять хвилин.
Люди, яким притаманний такий тип прихильності послуговуються цими словами:
“Я просто хочу, щоб речі залишалися на тому ж самому місці”;
“Я не знаю, ти вирішуй”;
“Я просто хочу допомогти”.
Утікач
“Коли втікачі були дітьми, батьки недостатньо часу приділяли їхнім емоціям та переживанням. Як наслідок, їм доволі складно виражати свої думки та почуття”,- пояснюють Єрковичі.
В один момент вони були змушені швидко подорослішати та передчасно стати незалежними. Відтак, в дорослому віці вони доволі часто поводяться як самодостатні особистості, яким не потрібна жодна допомога від інших людей. Хай навіть це чоловік чи дружина, діти, друзі. Вони вкрай рідко проявляють власні емоції та не зважають на переживання інших. Переважно втікачі займають себе різними справами, аби не дати почуттям вийти назовні. Якщо ж ситуація критична, то можуть вдаватись до зловживання алкоголем, наркотиками.
Ви можете бути втікачем, якщо часто послуговуєтесь ось такими словами:
“Я не хочу про це говорити “;
“Мені потрібен мій простір” ;
“Якщо ви сумні, ви слабкі “.
Нерішучий
Коли нерішучі люди були дітьми, їхній зв’язок із батьками був непослідовним і непередбачуваним. Левову частку часу мати й батько приділяли піклуванню про себе, лише зрідка дбали про дітей.
“Нерішучим людям вкрай важливий зв’язок. Вони ідеалізують кожні стосунки з надією, що ті зможуть задовольнити їхню потребу в любові та увазі”,- відзначають Єрковичі. Вони прагнуть близькості, та коли їхні очікування не реалізовуються, гніваються. Як наслідок, нерішучі люди опиняються на роздоріжжі. Вони вагаються між тим, як відштовхнути інших, але при цьому хочуть, аби ті залишилися із ними. Такими діями вони призводять до того, що їхній подруг завдає їм ще більше страждань.
Як правило, нерішучі люди послуговуються ось такими словами:
“Я вірю в кохання з першого погляду”;
“Ви повинні змінитися, тоді я стану щасливим”;
” Якщо б ви любили мене, то знали б мої потреби”.
Контролер-Потерпілий (хаотично)
Люди, які виросли в травматичному середовищі, часто проявляють хаотичний стиль відданості. Вони, можливо, зростали у сім’ї, де мати чи батько, або ж обоє батьків, були залежними від шкідливих звичок, проявляли насильство, страждали на психічні розлади. Вони могли зростати у сім’ї, де був лише одинокий батько чи матір, або ж взагалі їхнє дитинство минуло без батьків. Такі люди вважають стосунки небезпечними і руйнівними.
Вольові діти, які виросли в дитячих будинках, як правило, поводяться як контролери. “Зумисні провокації, агресивні емоції, несподівані розв’язки надихають їх. Відтак, вони почуваються в такому середовищі комфортно та затишно”, – стверджують Єрковичі.
Ви можете бути контролером, якщо часто послуговуєтесь такими словами:
“Залишайся тут, щоб я тебе бачила”;
“Або по-моєму, або ніяк”;
“Це твоя провина”.
Натомість, слухняні діти з дитячих будинків, переважно проявляють стиль відданості, який притаманний жертвам. Вони вчаться бути спокійними і терпіти те, чого вони не повинні терпіти. В дорослому віці, тяжіють до стосунків з контролерами.
Як правило, потерпілі послуговуються ось такими словами:
“Я винен”;
“Я не хочу бути на самоті”;
“Я б не хотів нічого відчувати”;
“Може бути гірше”.
Побудова комфортних стосунків
Виявлення минулих травм та стаждань, роздуми про ваше дитинство чи інші періоди життя, коли ви переживали емоційний дискомфорт, не виправдовує звинувачення, перепалки, злість на ваших подругів та рідних. Це не дає вам право відмовлятись від вашої сім’ї, а, навпаки, є шляхом до зцілення та налагодження стосунків.
Оздоровлення не відбувається в одну мить, це тривалий процес. За словами пані Кітліц, найкращий спосіб загоювання ран минулого – побудова міцних, комфортних взаємин. Можливо, вам потрібно поспілкуватись із психологом, наставником чи духівником. Аж тоді ви відчуєте зміни у комунікації з подругом.
Для кожного типу першим і основним завданням є визнання того, що у вас є травма, і що ваш тип прихильності нездоровий. Для покращення стосунків Єрковичі пропонують кожному виконати низку завдань:
Ощасливлювач:
– Навчіться проводити час наодинці з собою та самостійно справлятись з емоціями напруженості, незгоди.
– Навчіться говорити “ні” і гнівайтесь, коли це доречно.
– Говоріть правду і просіть, щоб ваші потреби були задоволені.
– Спробуйте піклуватися про себе, а не лише про всіх інших.
Утікач:
– Зрозумійте, що це нормально відчувати різні емоції, вчіться їх ідентифікувати.
– Навчіться слухати, щоб співпереживати.
– Навчіться просити про те, що вам потрібно.
Нерішучий:
– Намагайтеся бачити в людях і ситуаціях добрі і погані сторони.
– Залишіть свої минулі болісні переживання в минулому, не перекладайте вину та образу на свого подруга.
– Навчіться просити про те, що вам потрібно. Незалежно від того, наскільки сильно чоловік чи дружина вас любить, вони не вміють читати ваших думок, їм потрібна підказка.
Потерпілий:
– Дослідіть свої думки та намагайтесь їх озвучувати.
– Визначіть межі та навчіться говорити “ні”.
– Якщо це необхідно, знайдіть безпечне місце для себе і своїх дітей.
– Розробіть план дій самодопомоги, а також опануйте основи самозахисту.
– Знайдіть друга або наставника, з яким зможете поділитись своїм досвідом та переживаннями, і який зможе супроводжувати вас та допомагати в майбутньому.
Контролер:
– Розвивайте співчуття до себе та інших.
– Визнайте свій біль, страх і занепокоєння.
– Навчіться сприймати думки інших людей та усвідомте, що не всі думають так як ви.
– Навчіться слухати інших та послуговуватись їхніми порадами, рекомендаціями.
Визначення типу вашого шлюбу
Тепер, коли ви змогли визначити свій тип прихильності та чоловіка чи дружини, можете краще зрозуміти притаманний вам спосіб взаємодії та побудови стосунків. Цей танець співдії і є основою ваших взаємин.
По суті: ваш тип прихильності + тип прихильності вашого подруга = основа взаєморозуміння та побудови стосунків.
Розуміння ваших відмінностей та спільної основи допоможе налагодити взаємини та зміцнити ваш шлюб.
Переклад: Уляна Іванишин
Джерело: How childhood attachment impacts your marriage by Cara Plett
Інститут родини та подружнього життя УКУ
