Де брати сили молодій мамі

Молоді мами часто роблять одну помилку – після пологів вони намагаються повернутися до свого звиклого способу життя, намагаючись готувати їжу, прибирати в хаті, а часом ще й підпрацьовувати… так, наче не існує малого (чи вже трохи більшого) безпомічного (чи вже досить самозарадного – в плані порозкидати все навколо) створіння, яке ще поки повністю залежить від мами, але вже активно досліджує цей світ. Жінкам часом здається, що через догляд за малою дитиною 24 на 7 вони… деградують. Бо ж немає «підвищення по посаді», немає грамот чи премій, немає навіть похвали від начальства, та й саме «начальство» вміє лише мило посміхатися… часом (а частіше – гучно репетувати, як справжній шеф).Це спонукає маму тратити свої сили на такі речі, які не є необхідними (хоча приємно, звичайно, коли в хаті чистесенько і приготовано свіжий обід з кількох страв на вибір, ще й десерт є). Чоловіку ця ситуація дуже подобається, все як на картинці: він працює, вона вдома доглядає їхню дитину (чи кількох), прибирає, смачно готує, а може ще й підробляє, щоб фінансово теж вкладатися в сім’ю, чи хоча б собі на косметику. Навіть, якщо спочатку чоловік знав, що дружина потребує допомоги після пологів, то з часом (коли дружина бере на себе всю відповідальність за дитину і побут), він теж повертається до звичного укладу життя. До доброго звикаєш швидко! Але в такому режимі мама дуже швидко виснажується. Не має сил і хворіє. А дбати про обох – це набагато складніше і витратніше, аніж дещо змінити певні функції в сім’ї з появою ще одного її члена. Адже сім’я – це система, і кожен новий елемент означає зміни. Для всіх, а не лише для мами.

Отож: виховання дитини – це відповідальність обох. І тато потрібен дитині не менше, ніж мама. Його функції не обмежуються лише фінансовим забезпеченням сім’ї, хоча це дуже важлива сфера!

Якщо «тато на місці», то мама має можливість приділити увагу собі, подбати про своє наповнення і відновлення. Є5 сфер, в яких потрібно регулярно інвестувати в себе, щоб бути здоровою і щасливою (а саме така дружина і мама потрібна сім’ї).В першу чергу потрібно забезпечити здоровий сон та регулярне харчування. Ці, такі прості, умови майже неможливо виконати, маючи вдома немовля. Адже воно, зазвичай, не дає поспати 8 годин підряд і не в курсі, коли у вас сніданок чи обід, щоб вам дати спокійно поїсти тепленьке (а може й в курсі, тому хоче скласти компанію:) )

Тим не менше, лише забезпечивши ці первинні фізіологічні потреби, можна рухатися далі… а не тихо плакати від власного безсилля. Тому найголовніше правило: спимо тоді, коли спить немовля. Інакше кажучи не можна прибирати, варити їсти, читати, зависати в соцмережах чи серіалах тощо коли малюк спить. Часто мама так тішиться, що немовля заснуло, що нарешті хоче щось важливе зробити. І думає: «От я зараз швиденько це зроблю і ляжу поруч поспати». Знаєте, що відбувається в більшості випадків? Так! Мама доробляє щось одне (чи вже п’яте по рахунку – справ в хаті не перелічити) і лягає поруч малюка з очікуванням заслуженої винагороди – сну! Адже вона так багато зробила і заслужила на відпочинок! Але… за кілька хвилин… просинається немовля… і «наша пісня – гарна, нова!»

Так от ще раз наголошую: спить немовля – спить мама. Це як закон виживання! Про регулярне харчування і пиття теж варто подбати. І це мама має зробити сама. Буквально – поставити нагадування на телефон чи інший гаджет «Час їсти!», «пора пити!». Мамі дуже хочеться, щоб хтось подбав про неї так, як вона дбає про малюка, погодував і напоїв її. Але в сучасному світі нуклеарних сімей поруч немає бабусь чи дідусів, тіток чи сестер, які могли б турбуватися про молоду маму, як то було колись. А чоловік, зазвичай,має лише кілька тижнів відпустки, далі його чекає важлива місія забезпечення сім’ї. Тому шансів немає… подбати про маму може лише вона сама. Чітко усвідомлюючи, що це її найперший обов’язок.

До фізичного сфери також належать прогулянки на свіжому повітрі. Рух, сонце і повітря тримають наше тіло в балансі. І це теж обов’язково робити щодня. Добре, що дитині теж потрібно гуляти, тож мама мусить це робити хоча б заради дитини.

Наступна сфера – соціальна. Людина – істота соціальна, тому не може бути щаслива наодинці. Довго. До народження дитини молоді жінки, як правило, мають достатньо спілкування. І з подругами, і на роботі чи в навчанні, і у різних спільнотах чи колах по зацікавленню. Це все втрачається майже в один момент. Бо на роботу чи спільноти молода мама з немовлям, зазвичай, не ходить. Та й подруги потрохи відходять. Сімейні мають свої турботи, а неодружені часто навіть не знають, з якої сторони підійти до дитини і про що говорити з мамою… тому й не підходять.

Але спілкування – це наше джерело наповнення. І про це теж варто подбати молодій мамі. Потрібно знайомитись з такими ж молодими мамами, адже спільні інтереси по вихованню нащадків – це не лише цікаві теми для обговорення, але й розуміння і підтримка. Саме те, що необхідно нам для хорошого самопочуття.
Емоційна сфера, напевно, одна з найскладніших для молодих мам. Адже гормонально організм повністю перебудовується. Це дається складно і з частими перепадами настрою. Молоді мами не менш чутливі, ніж вагітні, але вже більш виснажені фізично. Тому реагують досить швидко і гостро. Це варто знати і мамам, і їх оточенню (щоб не ображалися і не ображали… навіть ненавмисно). Часто говорять, що у вагітних та молодих мам відсутнє почуття гумору. Не знаю, чи у всіх, але мені його точно бракувало. Я абсолютно серйозно сприймала все, що мені говорили… і часто ображалась не по ділу, бо це міг бути лише жарт.
Щоб наповнити цю сферу потрібно в першу чергу отримувати/відчувати розуміння, підтримку і похвалу. І знову ж таки, просто так їх ніхто не дасть… Потрібно попросити і наголосити, що вам це необхідно, як їжа і сон. Для нормального самопочуття. Бо про невпевненість в собі молодої мами я вже писала вище. Ця нова роль вимагає багато вмінь, забирає багато сил, а віддача натомість досить мала. Але зростає разом з дитям! Тому молодій мамі просто необхідно чути, що вона хороша мама, чудово турбується про дитину, і що ви розумієте (або навіть не розумієте!) як їй складно і важко.

Всяке трапляється в житті, і може не бути поруч того, хто це скаже в потрібний момент. Але – не біда. Адже мама може сказати це собі сама. Звичайно, буде звучати не так переконливо, але зате вона точно знає, в який момент їй потрібні ці слова. І саме тоді скаже і багато раз повторить: «Я молодець! Я даю собі раду! І не лише собі! Я Справляюся з найважчою і найважливішою роботою в світі! Я рощу нову людину!»

Емоційно ми можемо наповнюватися також з книжок і фільмів, з концертів та виставок, і навіть з того, що знайдемо час на своє хобі (малювання, вишивка, плетіння тощо).

Наступна сфера – духовна. Не менш важлива за інші, а може й найважливіша. Бо саме з дитиною відчуваєш всю свою безпомічність. Коли не розумієш, чого вона плаче, що їй докучає чи болить, як її заспокоїти. І це лише початок. А потім переживаєш, як їй в садочку чи школі, як до неї ставляться однолітки чи вчителі. А далі думаєш про її нещасне (чи щасливе) кохання і шлюб… Ростуть діти, ростуть і проблеми. І батьки добре знають, що не все можна проконтролювати, не все можна забезпечити чи купити, не всюди та соломка стелиться…

І, щоб не перетворитися на маму-параноїка, яка боїться за свою дитину і перевіряє кожен її крок, варто навчитися віддавати дитину під опіку Богові. Адже, найперше – це Його дитина. Яку Він довірив вам, щоб ви її виростили. Не більше. Дитина – не ваша власність, не ваше продовження чи ваша гордість. Це окрема душа, яка вирішила воплотитися через ваше тіло і вирости у вашій сім’ї. Тож не варто привласнювати те, що вам не належить!

Ростити дитину легше з Божою поміччю. А ростити багато дітей без Бога -просто неможливо! Бо проконтролювати одну дитину – можна, проконтролювати двох дітей – вже важче, але ще можливо. Трьох дітей ви просто не зможете контролювати… оскільки у вас лише дві руки (тому з вами за ручки чемно ходити будуть лише дві з трьох :))

Для внутрішнього спокою як мами, так і тата, просто необхідні довіра до Бога і постійна молитва. Бог дарує нам мудрість, як виховувати дітей, як поступати з кожною дитиною в кожній окремій ситуації (бо єдиного алгоритму певно немає). Кажуть, що у складних стресових ситуаціях варто порахувати до десяти, і лише потім реагувати. Я ж кажу, що варто прочитати молитву. Це займе тих самих 10 секунд. Але нею ви запросите Бога у цю складну ситуацію і Він дарує вам мир, або хоча б трохи заспокоїть. Ваша реакція буде вже інша. А з дітьми тих ситуацій буде багато… коли захочеться зреагувати так, щоб всі страшно стало! На жаль, такі реакції лише руйнують наші стосунки з дітьми. Краще поступати виважено , впевнено і спокійно. Дітям потрібно відчувати безпеку, прийняття і любов, навіть коли ви сварите їх.

Духовну сферу найкраще наповнювати щотижневою Літургією та Святим Причастям, спілкуванням з духовними особами а також навчаннями на різних ре колекціях.

Ще одна сфера – інтелектуальна. Про стереотип того, що в декреті мами деградують, я вже писала вище. І це міф. Бо в цей час мама вчиться дуже багато, вона освоює абсолютно нову для неї сферу знань, але одночасно вже і приймає сотні рішень на день у цій сфері. Ця сфера – найважливіша в світі – як ростити нову людину. Здоровою, успішною, щасливою! Де цього вчать! Хто з цим справився на 100%?

В наш час глобальної інформації дуже легко почерпнути знання про будь що. І про вагітність, і про пологи, і про малих дітей, і про великих. Мами, зазвичай, користаються цією можливістю. Але я б радила шукати інформацію не лише стосовно дітей, але й інших речей, які вам цікаво. І на які раніше можливо не було часу (бо вчилися чи працювали, тому вам було не до запуску космічного корабля на Марс чи нової техніки вишивки). Декретна відпустка – це чудовий час для навчання. Для того, що хочеться, а не того, що потрібно по роботі (хоча це теж може бути, якщо вам це цікаво).

Коли ми вчимося, наш мозок інтенсивніше працює, це додає нам радості і впевненості в житті. Нам цікаво жити! А іншим людям цікаво з нами спілкуватися, що теж немаловажно.

Ще раз наголошу, що всі ці сфери потрібно наповнювати регулярно. Хоча б потрошки (бо багато в мами не вийде), але регулярно. Ми істоти складні і багатогранні, тому догляд за собою теж має бути системним.