Олена, мати 10-річної Катрусі, розповідає: «Нещодавно до моєї дочки зайшла на гостину її подруга. Ми трохи поспілкувалися. За кілька днів донька повідомила, що подруга говорила про мене як милу і спокійну жінку і висловила бажання вирости такою ж і моїй дочці. Я здивувалася, адже ми розмовляли з Катрусиною подружкою лише декілька хвилин. Як мати я виявила звичайнісіньку гостинність, але в очах доньчиної подруги це стало чимось непересічним.
Інша Катрусина подруга якось сказала: «Мій батько зневажає жінок». Я приголомшено запитала, чому вона так думає. З’ясувалося, що дівчинка стала свідком суперечки між батьками з приводу політики, унаслідок чого батько сказав матері: «Замовкни». Досі дівчинка жодного разу не бачила, щоб тато так досить грубо ставився до мами».
На перший погляд, обидві ситуації достатньо незначні, адже діти ще багато чого не розуміють. Однак дорослим варто враховувати, що діти постійно спостерігають за ними й чинять так само. Старе правило: «Роби так, як я кажу, а не так, як я роблю» не працює.
Сучасні діти швидше засвоюють новий досвід, дізнаючись про останні новини з Інтернету. Сучасна система освіти розвиває в дітей прогресивні навички. Діти залучені до значної кількості занять, спілкуються з великою кількістю людей і мають широкий погляд на світ.
Сучасні діти вже завтра стануть дорослими, тому важливо навчити їх належно поводитися. Для цього батькам варто показувати своїй дитині приклад правильної поведінки, а не вчити її на словах. У цьому вам допоможе низка порад.
1. Розвивайте навички саморефлексії.
Указувати іншій людині на її недоліки або критикувати її достатньо легко, натомість набагато складніше демонструвати приклад правильної поведінки. Діючи у звичний для вас спосіб, ви можете навіть не замислюватися про вплив ваших дій на дитину. Щодня сповільнюйтеся і звертайте увагу на те, що ви робите і як саме це сприйматиме дитина. Намагайтеся дивитися на життєві ситуації її очима.
2. Запитайте людей, котрим ви довіряєте, як вони бачать вас.
Якими, із точки зору інших людей, є ваші сильні сторони, а що, на їхню думку, ви можете робити краще? Більшість людей відкидає всі негативні зауваження на свою адресу; багато хто з них готовий чути про себе лише компліменти. Не допускайте критики щодо себе, коли ви до неї не готові. Натомість поцікавтеся думкою про себе людини, котрій довіряєте. Однак при цьому варто зважати, що, скажімо, ваш чоловік може не втриматися від надмірної критики вашої особи, коли засмучений. Не виключено й те, що ваш друг жартома наголосить на ваших недоліках. Не цікавтеся їх думкою. Ви потребуєте людини, котра зможе об’єктивно вказати вам на ваші переваги й слабкі сторони. Найліпше в цьому сенсі здатен зарадити психолог, але й він обізнаний тільки про те те, що ви йому розповідаєте, оскільки не має змоги бачити вас у повсякденному житті.
3. Подумайте про те, який слід ви б воліли лишити після себе.
Що про вас говоритимуть і яким (якою) пам’ятатимуть після вашої смерті? Такі думки можуть виявитися для вас болісними, але вони є слушним нагадуванням про те, що час швидкоплинний. Будьте уважні до своїх дій: намагайтеся стати такою людиною, якою б ви хотіли, щоб вас запам’ятали. Щодня зосереджуючи власну увагу на тому, що для вас справді важливо, ви легше організовуватимете свій день і робитимете правильний вибір у тих чи інших життєвих ситуаціях. Крок за кроком учіться усвідомлювати, чого ви хочете, а чого ні у своєму житті.
4. Звертайте увагу на особливості ваших щоденних розмов.
Запишіть свою звичайну розмову на диктофон. Не варто записувати голос інших людей – просто уявіть, що ви розмовляєте самі з собою телефоном, і запишіть розмову. Звертайте увагу, яким тоном ви розмовляєте і які слова добираєте. Чи виявляєте ви повагу в розмові? Чи чесні ви зі співрозмовником і чи уважні до його почуттів? Така вправа нагадує саморефлексію. Почувши себе зі сторони, ви зрозумієте, наскільки це важливо вам для розуміння себе. Ця вправа потрібна не для того, щоб критикувати себе, а для усвідомлення особливостей способу спілкування з людьми навколо.
Багатьох батьків вражають моменти, коли вони чують, як їхня дитина вимовляє лайливе або грубе слово. Вони не розуміють, що в такі моменти дитина наслідує їх. І, ймовірно, вони й самі так розмовляють удома.
5. Ставтеся до дітей із повагою.
Насправді шанобливо слід ставитися до всіх людей. Але почніть хоча б зі своєї дитини. Те, що ви прожили більше років, не означає, що думкою дитини можна легковажити. Часто батьки ігнорують дитину, ніби її немає поруч. Так робити в жодному разі не варто. Дитина все бачить, відчуває й запам’ятовує. Щось із побаченого вона приймає, дещо – відкидає. Однак такі моменти закладають фундамент її взаємовідносин з іншими людьми.
