Ганна, матір двох дітей, розповідає: «Кожного дня після роботи я заходжу в магазин, щоб придбати продукти й необхідні речі. Удома починаю все викладати. За цим заняттям любить спостерігати мій чотирирічний син Микита. Побачивши серед усього підгузки, призначені для молодшої дитини, він починає галасувати: «Ти завжди щось купуєш Сашкові, а мені – нічого! Так не чесно!»
Якщо в сім’ї двоє або більше дітей, батьки часто чують фразу: «Це нечесно!» Таке може статися через те, що ви довше читали молодшій дитині казки, дозволили їй довше поспати вранці або дали на одне печиво більше, ніж старшій. Діти постійно рахують, скільки ви даєте солодощів їм та їхнім братам або сестрам. Вони порівнюють, кого ви любите більше.
Батькам важко впоратися з таким суперництвом між дітьми, тому що дорослих охоплюють сумніви, чи справедливо вони ставляться до своїх дітей (хоча насправді батьки щосили намагаються бути неупередженими). Бажання догодити обом дітям тисне на них. Також батьки турбуються, що діти не люблять один одного, і дуже хочуть, аби ті порозумілися.
Причиною суперництва між дітьми є те, що ніхто з них не бажає ділити любов батьків ні з ким. Навіть якщо старша дитина любить свого молодшого брата й охоче грається з ним, у глибині душі вона хоче, щоб батьки любили її більше.
Необхідність ділити батьківську любов із братом і сестрою – це життєвий факт, з яким тепер старші діти повинні миритися. Іноді це викликає в них ревнощі та гнів. Тому нерідко у факті, що ви придбали молодшій дитині підгузки або дали їй на одне печиво більше, старша дитина вбачає те, що молодшу ви любите більше. Відчуваючи ревнощі, дитина впадає в істерику, починає плакати чи погано поводитися, щоб привернути увагу. В окремих випадках старша дитина може битися з молодшою.
Якщо це відбувається, вам необхідно негайно втрутитися. Скажіть дітям: «У нашій сім’ї не можна битися. Так, ви відчуваєте злість, але завдавати болю не можна. Виражайте свою злість треба за допомогою слів». Коли ж діти не припиняють битися, скажіть їм: «Ви не в змозі себе контролювати, коли перебуваєте разом», а потім відведіть дітей у різні кімнати. Нехай вони пограються на самоті, доки не заспокояться.
Якщо ви чуєте, як діти сперечаються у своїй кімнаті, не поспішайте втручатися. Зачекайте декілька хвилин, щоб дізнатися, чи зможуть вони самотужки вирішити проблему. Якщо це буде їм не до снаги, вам потрібно втрутитися, щоб навчити їх знаходити компроміс. Діти найчастіше не вміють залагоджувати конфлікти.
Коли ви втручаєтеся, не ставайте ні на чию сторону. Іноді батьки підтримують молодшу або старшу дитину, змушуючи цим одного з дітей почуватися обділеним увагою. Краще пояснити правила поведінки за допомогою загальних фраз, наприклад: «Ми не беремо речі один одного» або «Грайтеся цією іграшкою по черзі».
Заохочуйте дітей говорити про проблему. Кожна дитина може висловити своє бачення проблеми (і часто це будуть протилежні думки). Приймайте думку кожної дитини. Скажіть: «Я розумію, що це твоя точка зору з приводу того, що сталося». Так ви дасте дітям зрозуміти, що кожна людина бачить ситуацію по-своєму, але при цьому кожну точку зору потрібно поважати.
Заохочуйте дітей висловлювати почуття й говорити один одному про їхні потреби. Навчіть дітей використовувати фрази на кшталт: «Я гніваюся, що ти сам перемкнув канал, коли я дивився мультики, і не запитав мене». Чим краще діти навчаться висловлювати свої емоції за допомогою слів, тим менше вдаватимуться до фізичних методів.
Пропонуйте дітям творче рішення проблем. Наприклад, скажіть: «Я бачу, що ви обидва хочете дивитися різні передачі по телевізору. Що ж нам робити?». Запропонуйте кожному з дітей придумати рішення проблеми. Наприклад, діти можуть по черзі обирати, яку передачу дивитися. Для цього нехай відзначать у календарі відповідні дні. У такий спосіб діти відчують, що остаточне рішення справедливе. Користуйтеся цим методом, щоб знайти компромісне й мирне розв’язання і простіших питань, наприклад, щодо того, хто з дітей першим піде купатися або кому першому мама почитає на ніч.
Коли ви з повагою ставитеся до почуттів своїх дітей і допомагаєте їм спільно знаходити рішення, з часом вони навчаться робити це самостійно. Ваші постійна прихильність та прояви любові, а також окремий час, який Ви приділяєте кожній дитині, допоможуть дітям почуватися захищеними.
