Після останнього кесаревого розтину лікар сказав, що в разі нової вагітності я ризикую життям, і порадив перев’язку маткових труб. Чи не буде це тяжким гріхом і як вчинити в даній ситуації?
На цю тему існує спеціальний документ учительства Церкви: доктринальна відповідь Конгрегації віровчення, оприлюднена 31 липня 1993 року.
Наводимо текст питань і відповідей, даних Когрегацією.
Перше питання: коли матка після пологів або через кесаревий розтин пошкоджена настільки, що за медичними показаннями необхідно її повне видалення (гістеректомія), щоб уникнути серйозної небезпеки для життя або здоров’я матері, – припустимо проводити таку операцію, навіть якщо вона призведе до остаточного безпліддя жінки?
Відповідь Конгрегації: допустимо.
Наступне питання: якщо, наприклад, з причини попередніх операцій кесаревого розтину матка знаходиться в такому стані, що не загрожує безпосередньо життю і здоров’ю жінки, але передбачається, що вона не зможе виносити вагітність без ризику для неї, який в деяких випадках може виявитися серйозним, – припустимо видаляти матку з метою попередження майбутньої небезпеки, пов’язаної з зачаттям?
Відповідь Конгрегації віровчення: ні, в такому випадку гістеректомія неприпустима.
І третє питання: в наведених випадках припустимо замінити гістеректомію на перев’язку маткових труб, враховуючи, що переслідується та ж мета – попередження можливої вагітності, – але за допомогою менш складної процедури для лікаря і менш ризикованої для жінки, а також з огляду на те, що в деяких випадках безпліддя, викликане цим способом, не є незворотнім?
Відповідь Конгрегації: неприпустимо.
Як пояснення цього доктринального «вердикту» Конгрегація віровчення наводить такі аргументи:
У першому випадку операція гістеректомії допустима, оскільки вона має безпосередньо терапевтичний характер, – хоча і передбачається остаточне безпліддя. Справді, патологічний стан матки (наприклад, кровотеча, яку не можна зупинити іншими способами) є медичним показанням для її видалення. Його мета полягає в тому, щоб уникнути серйозної і актуальної небезпеки для жінки, – незалежно від наявності вагітності в майбутньому.
Іншими з моральної точки зору представляються випадки, коли операція гістеректомії або перев’язки маткових труб проводиться в умовах, описаних у другому і третьому прикладах. Вони підпадають під моральну категорію прямої контрацепції, яка в документі Quaecumque sterilizatio (1976) визначається як «дія, єдиним безпосереднім ефектом якої є придушення природної здатності до дітородіння». «Тому, – йдеться далі у ватиканському документі, – незалежно від суб’єктивних добрих намірів тих, хто здійснює операції, надихаючись турботою або попередженням фізичного або ментального захворювання в результаті вагітності, – подібного роду стерилізація абсолютно заборонена відповідно до доктрини Церкви».
Насправді стан матки, описаний в другому прикладі, не представляє собою ніякої актуальної небезпеки для жінки. Пропозиція замінити гістеректомію перев’язкою маткових труб при таких самих обставинах показує з усією ясністю, що матка як така не є патологічною проблемою для жінки. Таким чином, описані вище операції не матимуть терапевтичний характер, але вони пропонуються з метою знепліднити майбутні сексуальні відносини, в які вступають з власної волі. Мета – уникнути ризику для матері, пов’язаного з можливою вагітністю, – переслідується за допомогою безпосередньої стерилізації, яка сама по собі завжди є морально неприпустимою, – в той час як інші, морально допустимі шляхи (щоб уникнути вагітності) залишаються в розпорядженні вільного вибору людини.
Читаємо в заключній частині документа Конгрегації віровчення:
«Протилежна думка, згідно з якою вищезгадані практики вважаються непрямою стерилізацією, допустимою в деяких випадках, не може вважатися вірною і вона не повинна практикуватися в католицьких лікарнях».
Документ підписаний кардиналом Ратцінгером, префектом Конгрегації, і схвалений Папою Іваном Павлом II, з волі якого він був опублікований.
Як ми помітили, в тексті йдеться про інші методи – морально допустимі. Перш за все маються на увазі методи природного планування, засновані на розпізнанні плідних і неплідних днів жіночого циклу. Вдаючись до цих методів, християнин йде по шляхах Господніх, не порушуючи Божественний задум про людську сексуальність.
Цей метод не такий «простий», як стерилізація, – він вимагає певних зусиль і контролю над собою, оскільки передбачає спостереження і періоди утримання. Поширене заперечення проти цього методу зазвичай будується на твердженні, нібито природне планування ненадійне, до того ж воно передбачає періоди стриманості, а значить, може завдати шкоди подружнім відносинам.
Статистика показує, що відсоток розлучень серед тих, що застосовують контрацепцію у багато разів вищий, ніж у подружніх пар, які слідують у своїх відносинах вчительству Церкви.
Методи природного планування, засновані на самоспостереженні жінки, такі як симптотермальний, на жаль, маловідомі на пострадянському просторі, в тому числі і серед лікарів. Його надійність набагато вища надійності штучної контрацепції, оскільки ненадійність штучної контрацепції викликана випадковістю, в той час як природне планування – це усвідомлений підхід до подружніх стосунків, і при правильному його застосуванні, якщо пара дійсно повинна відкласти дітородіння або воно може становити небезпеку для життя жінки, подружжя досить мотивовані, щоб дотримуватися періодичного утримання, навчаючись контролювати свої інстинкти і шанобливо ставитися до коханої людини. Адже якщо люблячий чоловік усвідомлює, що його дружині загрожує смертельна небезпека в разі зачаття, і при цьому його поведінка надихається любов’ю до Бога і прийняттям вчення Церкви – то для нього буде зовсім не важко виявляти свою любов до дружини ніжним і поважним ставленням в дні, коли сексуальний контакт неможливий. Це буде проявом тієї любові-самовіддачі, до якої всі подружжя закликає Ісус Христос. Крім того, подружжя-християни, які не бажають втрачати спілкування з Ісусом через тяжкий гріх, зроблять все, щоб цього гріха уникнути.
