– Який жах! Черв’яки в зубі! Чорні, з червоними ногами і зеленими головами! Ну-ка, давай їх звідси виженемо!
Сказати, що мені стало погано – нічого не сказати. Черв’яки. В роті. У моєму роті черв’яки. Це той дитячий страх, який до цих пір залишився в мені панікою при відчутті будь-якого дискомфорту в ротовій порожнині. Банальний фарингіт викликає у мене депресію, при тому що біль я переношу терпляче. Але психологічно – я мучуся.
Мені шість років. Мене ведуть на похорон до бабусі мого двоюрідного брата. Мені кажуть, що бабуся Маша тепер на небі, але ось я бачу, що її закопують в землю в ящику, ось же вона, і я розумію, що дорослі нічого не тямлять у влаштуванні світу і брешуть там, де очевидно.
Мені сім. Мені кажуть, що павучків в будинку не можна вбивати, бо павучок – господар і все ось це ось, але я непритомнію від одного вигляду павучка, що наближається, і ще я знаю, що господар начебто дідусь, і ще я думаю, що чомусь на мене, рідну внучку, чхати, а на незнайомого павучка – ні. Навіщо ви мене народили, думаю я, завели б собі ще одного павучка?
І так далі.
І все це – брехня. У зубі немає черв’яків, малюк, там мікроби, вони руйнують зубчик, він стає чорним і болить. Ні, мікробів не видно, видно тільки те, що вони натворили.
Вбивати просто так не можна нікого, хіба що аби з’їсти або щоб тебе не з’їли, але малюк, не бійся, я з тобою, не плач, ось і немає павучка, дивись, його немає, він на тебе не заповзе.
Я забороняю брехати моїм дітям.
Я забороняю говорити “а он, дивись, коза в кущах йде”, якщо бабуся не знає, як заспокоїти примхливого малюка, а шукати аргументи їй лінь, і вона хоче переключити увагу, тому що кізоньки там немає і не було ніколи, і дитина плаче від обману (ага, да, “ой, втекла коза”).
Я забороняю брехати їм, що якщо поїсти морозива, то заболить живіт, тому що справа не в животі, а в тому, що на обід суп, а вже потім – морозиво. Я забороняю брехати їм, що в магазині не продаються роботи, тому що вони там продаються, але поки ми не можемо його купити, проте я можу дати тобі ще монетку в скарбничку, і скоро ти зможеш купити собі робота сам.
І знаєте що? Дітей влаштовує правда.
Дітей влаштовує правда про те, що не погода погана, а мама втомилася і не готова зараз виходити на вулицю. Правда про те, що рибка померла, але ми купимо нову рибку, а по цій давай з тобою посумуємо вдосталь, але будемо пам’ятати, що так влаштований світ. Правда про те, що буде боляче, але треба потерпіти, бо якщо не потерпіти, то потім стане набагато болючіше, і я дозволяю тобі плакати і лаятися – головне, дати доктору зробити все, що потрібно.
Вона їм підходить. Якщо це чиста правда, нехай навіть незручна і неприємна для дорослих. Тому що рано чи пізно дитина дізнається правду сама, вона обов’язково згадає, що дорослі подавали їй зовсім іншу інформацію. І вирішить, що вірити цим дорослим не можна.
Воно нам треба?
Дарина Івановська
