Як відомо, збіжжя і плевела є подібними на вид аж до моменту, коли приходить час жнив. Тоді лише виявляється, що перше має плід, а друге – безплідне. Саме тому Ісус сказав не виривати плевела дочасно, тобто не робити поспішних висновків.
Притча про плевела також показує ефективність такої брехні, яка є напівправдою. Саме її найважче розрізнити. На іншому полюсі – максима Геббельса. Він стверджував, що тим більше людина вірить у брехню, чим більш неймовірною, зухвалою вона є.
ЛГБТ пропаганда (вибачте за кліше, але вже як є) поєднує в собі ці два полюси напівправду та зухвалу брехню досить майстерно. Спробуємо проаналізувати механізми брехні та маніпуляції на прикладі посту, який я побачив у стрічці моїх френдів у фейсбуці. Він називається “Бог є любов”. Для ілюстрації сенсу свого допису автор використав цей напис на тлі прапору ЛГБТ-спільноти. По факту пост є камінг-аутом реальної людини у своєму реальному, не фейковому акаунті.
Звичайно, допис зібрав величезну кількість коментарів підтримки, схвалення. Коментатори хвалили автора за сміливість та мужність.
Чому християнський ресурс розказує про проЛГБТшний текст?
- Щоби на прикладі показати як працює брехня;
- Щоби озвучити правду Церкви, наскільки нам це вдасться;
- Щоби вчитися в даному випадку піар-ходів, контент-менеджменту, а загалом – всіх інших інструментів, які використовують гей-активісти, бо часто в цьому сенсі ми є архаїчними, а вони – сучасними. Навчатися потрібно вже зараз, щоби загалом християнство не залишилось минулим нашого суспільства, а гендер – сучасністю і майбутнім.
- Швидкість появи нових викликів від ЛГБТ наростає і є набагато більшою, ніж готовність християн перетравити ці виклики і відповісти. Згадуваний пост є передвісником появи ЛГБТ-”християн”: ЛГБТ-”католиків”, “протестантів”… Сьогодні рух ЛГБТ тільки кепкує з християнських цінностей, а завтра вони почнуть проповідувати в храмах і спільнотах України, пояснюючи, що “Бог є любов”…
Пост починається надзвичайно потужно: “Мене звати Іван, я гей і я хочу розповісти вам про свою релігійну травму”.
Люди люблять історії, в контент-менеджменті це називається сторітеллінг. Цей метод є надзвичайно ефективним. В першому реченні – запрошення послухати історію та поєднання у смисловий вузол релігії та травми. Висновок, який напрошується: релігія – травматична.
Відповідно до християнського вчення, я вважав будь-які прояви сексуальності гріхом. Але десь в школі став розуміти, що мені подобаються хлопці, а не дівчата.
Тут є кілька моментів:
- Перед цими словами автор розказав, що він виховувався у щирій і глибокій любові до Бога, кілька разів на тиждень ходив у храм, тісно спілкувався зі священиком. Тому наступний засновок “Відповідно до християнського вчення” читачем зовнішнім по відношенню до Церкви або навіть просто некатехізованим автоматично сприймається, як правда, проголошена обізнаною та втаємничиною у вірі людиною. Ця базова брехня одразу характеризує текст, як свідомо маніпулятивний, оскільки Відповідно до християнського вчення сексуальність є Божим даром. Вся теологія тіла Йоана Павла ІІ про те, що сексуальність є прекрасною, потребує пошани, але і чистоти.
- З логіки тексту автора сексуальність, яку він собі забороняв, дорівнює “мені подобаються хлопці, а не дівчата”. Тобто автор ототожнює сексуальність з гомосексуальністю. Натомість сексуальність – це дар Божий, а гомосексуальна схильність – це спокуса, якщо говорити медичною мовою – відхилення.
Кілька років я зі сльозами молився до Бога, щоби він вилікував мене від цієї хвороби.
Спочатку автор пише, що він дуже любить Бога, але цитована фраза має привести нас до висновку, що “Бог жорстокий та байдужий”.
Звичайно, я нікому ні про що не говорив. Прийшлося навіть перестати ходити до сповіді. Я не міг дозволити собі приховати якийсь гріх. З іншого боку, було надто соромно зізнатися, що я настільки великий грішник.
Тобто автор не пише, що він перестав ходити до сповіді. Ні, він був змушений. Ким? Радше чим – своїм нарцисизмом, про це свідчить фраза “я настільки великий грішник”. Ми думаємо про себе, що є виключні та незрівнянні, навіть у своїх гріхах.
Правда є такою, що кожен гріх ранить нас. Гріх гомосексуалізму не є найтяжчим гріхом, він є рівним серед смертних гріхів, і з кожним з цих гріхів Бог, а не священик нас приймає.
Я дуже хотів змінитися і навіть почав зустрічатися з дівчиною.
Як бачимо із тексту сучасної освіченої людини після використання таких методів самолікування, як молитва, проходження тестів в Інтернеті та побачення з дівчиною, він переконався, що є невиправним гомосексуалістом. Гомосексуалізм – це хвороба, вона має лікуватися спеціалістами, як ангіна чи алкоголізм. Бути хворим не соромно. Хворий має право на лікування та одужання. Самонавіювання, що хвороба є нормою, не допомагає.
Автор продовжує говорити про свій досвід побачень З усіх сил старався розбудити в собі любов, але нічого, крім імітації, не виходило. По суті, я просто дуже багато брехав. Далі він говорить про свою брехню і лицемірність в спробах здаватися “нормальним”. Метод визнання меншої брехні допомагає приспати увагу читача, щоби просунути більшу брехню. Елегантна маніпуляція.
Попри десятки гей-скандалів з ієрархами, ідея прийняття нормальності різних сексуальних орієнтацій є в церкві абсолютно маргінальною.
Далі автор дивується цій невідповідності. Чому логіка “Янукович – крадій, а значить крадіжка в Україні – це норма” не працює, а “Єрарх – гомосексуаліст, а значить гомосексуалізм – це норма” працює?
Якщо по простому, для мене це означало два варіанти: або вступити у гетеросексуальний шлюб і все своє життя будувати на брехні, тобто, теж на гріху; або ніколи-ніколи не не мати шансу створити сім’ю, ніколи не любити і ніколи не бути коханим. Жоден з цих варіантів не передбачав можливості бути щасливим.
- Відчули намагання автора звинуватити Церкву, яка буцімто не залишає йому вибору і майже підштовхує до гріха брехні?
- Варіант боротися і здобути зцілення автор не розглядає в принципі.
- Вже не буду заглиблюватися, що гомосексуальної “сім’ї”, про що пише автор, не існує.
Якщо Бог — це справді любов, значить так бути не може. І я не хочу вірити в такого Бога. Я хочу бути щасливим.
Висновок дуже простий: “Вигадай собі такого Бога, який буде зручний”.
Є чудова здатність людського розуму до раціоналізації – це спроба розумово переконати, виправдати себе, вибудовуючи систему аргументів. Цим далі в своєму пості продовжив займатися автор.
Читаючи і розбираючи текст можна заглибитися у той біль, з яким живуть люди з гомосексуальною схильністю. Так, вони звинувачують, маніпулюють, нерідко стають адептами ЛГБТ-руху, але все одно потребують підтримки, розради, співчуття, емпатії, але водночас лікування і правди. Люди потребують підтримки, з ними Церкві варто вести діалог, але немає про що вести діалог з ідеологією, і то тоталітарною.
