Група археологів та інших вчених стверджують, що вони виявили серйозні докази того, що регіон “середнього Гора”, де, як вважається, знаходилися міста Содом і Гоморра, фактично був знищений метеором, який вибухнув у небі, вилився вогняним дощем і перегрітими уламками на землю. При цьому відзначалося підвищення температури до тисяч градусів по Цельсію, що співпадає з біблійною історією знищення цих давніх міст.
Згідно з теорією, метеор вибухнув з силою атомної бомби в 10 мегатонн на висоті близько одного кілометра над північно-східною частиною Мертвого моря і знищив всю цивілізацію в радіусі 25-кілометрової рівнині, що і є культурою “Середній Гор” – Middle Ghor.
Дослідники представили попередні висновки на щорічній зустрічі Американських шкіл східних досліджень у листопаді 2018, хоча розробляють цю теорію щонайменше з 2015 року. Вони стверджують, що дані радіовуглецевого датування свідчать про те, що група цивілізацій процвітала в цій області близько другого тисячоліття до нашої ери, аж до приблизно 1700 р. до н.е., коли стіни будівель з цегли одночасно зникли в усьому регіоні. Залишилися лише кам’яні фундаменти.
У той же час кераміка в населених пунктах нагрілася і перетворилася в скло протягом мілісекунд. Цей висновок вчені роблять на підставі результатів аналізу кристалів циркону, що утворилися в процесі нагрівання. Все це свідчить про те, що вони були короткочасно розжарені до температури від 4000 до 12000 градусів Цельсія, це приблизно дорівнює температурі поверхні Сонця.
За даними археологів гіпотетичний “вогняний дощ” був з високою концентрацією платини. Це є додатковим підтвердженням вибуху метеориту, бо платина у більш високих концентраціях міститься саме у метеоритах, а не в землі.
Від 40 000 до 60 000 людей, які жили у регіоні, миттєво загинули, а територія площею 500 квадратних кілометрів стала непридатною для проживання від 600 до 700 років, стверджують дослідники. Вони вважають, що був знищений верхній шар грунту, а сіль з сусіднього Мертвого моря була розвіяна по землі, знищуючи її родючість.
У зруйнованих селищах ведуться археологічні розвідки. Головне місце розкопок, «Талль-ель-Хаммам» на думку археологів, є містом Содомом. Його руйнування описане в Книзі Буття, розділ 19. Приблизна дата знищення співпадає з періодом часу, відповідного події, описаній в книзі Буття, – стверджують науковці.
Дослідження було проведено проектом розкопок Tall El-Hammam (TeHEP) командою вчених з різних університетів і наукових інститутів, включаючи New Mexico Tech, Університет Північної Арізони, Державний університет Північної Кароліни, Державний університет Елізабет-Сіті (NC), DePaul Університет, Південно-Західний університет святої Трійці та Національну лабораторію Лос-Аламос.
Висновки археологів та книга Буття
Двоє археологів, що беруть участь у проекті розкопок Талль-ель-Хаммам, Стівен Коллінз і Філіп Сільвія, написали в документі конференції 2015 року, що “фізичні докази з Талль-ель-Хаммам і сусідніх ділянок демонструють ознаки надзвичайно руйнівної і термічної події”.
Це прямо корелює з текстом 24 вірша 19 розділу Книги Буття: «Господь послав на Содом і Гоморру сірку і вогонь від Господа з неба», твердження, що добре відповідає високим температурам і перегрітим каменям.
«Зразки грунту / золи, зібрані з Талль-ель-Хаммам, містять докази знищення грунту і підгрунтових забруднень солями Мертвого моря. Все це унеможливило вирощування сільськогосподарських культур протягом багатьох століть після цієї загадкової події.
Буття 19 також описує загальне спустошення в регіоні, включаючи втрату рослинного життя, виявлену археологами, вказуючи у вірші 25: «І він зруйнував ці міста, і всю землю навколо, всіх мешканців міст, і все, що виходить із землі. “
“Земля навколо” – єврейське слово “hakkikkar” означає рівнину, розташовану між горами або долиною. Археологи вважають, що ця область є “Середнім Гором”.
Буття додає, що Авраам “подивився на Содом і Гомору, і на всю землю цієї країни, і побачив, як попіл піднімається з землі, як дим з печі”.
У книзі Буття та інших книгах Біблії говориться, що Содом був знищений у відплату за сексуальне збочення мешканців, зокрема, їхнє прагнення до сексуальних стосунків з однією і тією ж статтю, яке Писання називає «мерзотою».
