Юрген Рудлофф – власник однієї з найбільших мереж легальних борделів в Німеччині, «Парадіз». Його заклади називалися «спа», і секс продавався в них як «оздоровча послуга» для чоловіків. Недавній суд над ним показав, що ця бізнес-модель була побудована на сприянні і співучасті у торгівлі людьми.
Раніше Юрген Рудлофф називав себе «королем борделів» у Німеччині. Він хвалився тим, що його мережа – це «найбільший ринок сексу в Європі». Рудлофф був особою легальної проституції в Німеччині – він поводився як звичайний бізнесмен в дорогому костюмі і часто з’являвся в телепередачах і реаліті-шоу.
Тепер Рудлофф засуджений до п’яти років тюремного ув’язнення за співучасть у торгівлі людьми. Судовий процес над Рудлоффом розкрив величезні страждання і насильство над жінками в його клубах. Згідно з документами, поданими в суді, з жінками поводилися, як з тваринами, а якщо вони не заробляли достатньо грошей, їх били.
Рудлофф в день суду
Суд над Рудлоффом спростовує популярну ідею про проституцію в Німеччині як про «чисту індустрію», і він ставить ряд неприємних питань про те, що ж стоїть за вибуховим розвитком легальної секс-індустрії в цій країні.
Проституція була легалізована в Німеччині в 2002 році. На даний момент, це індустрія з щорічної вартістю в 15 мільярдів євро. Понад мільйон чоловіків платять за проституцію кожен день.
Зміни в законодавстві призвели до появи в Німеччині так званих «супер-борделів» – величезних закладів, які приваблюють безліч туристів з країн, де подібна діяльність є незаконною.
Імперія Рудлоффа – мережа борделів «Парадіз» – була заснована на ідеї про те, що секс потрібно продавати чоловікам як оздоровчі процедури в мережі спа. І продаж сексу в цій мережі досяг промислових масштабів.
Апофеозом мережі став «Парадіз» в Штутгарті – він відкрився у 2008 році і коштував більше 6 мільйонів євро. Клуб розташовувався в будівлі з п’яти поверхів і називався «оздоровчим центром для чоловіків». Відвідувачі платили 69 євро за вхід, їжу, напої і турецьку лазню. Секс коштував додаткові 50 євро за півгодини. Чоловіки ходили по закладу в халатах і тапочках. Всі жінки були повністю оголеними, за винятком туфель на високих підборах.
Жінки теж повинні були платити клубу – 69 євро за вхід, щоденний податок в 25 євро плюс плата за ліжко в гуртожитку, якщо вони ночували в борделі.
Бізнес-модель «Парадіза» така ж, як і в сотнях інших «клубів-саунах» по всій Німеччині – офіційно власники борделя тільки надають приміщення, а жінки вважаються індивідуальними підприємцями. Є одне «але» – така бізнес-модель «великий обсяг, низька ціна» працює тільки за умови великої кількості жінок, готових задовольнити величезний попит. В іншому випадку, кількість відвідувачів буде занадто маленькою, щоб бордель приносив прибуток.
Згідно з судовими документами, «Парадіз» практично відразу ж зіткнувся з цією проблемою – занадто мало жінок, щоб наповнити клуби. Але друзі Рудлоффа по індустрії запропонували йому допомогу.
У 2008 році, коли Рудлофф активно розвивав бізнес, слідчі з Аугсбурга, Баварія, за сотні миль від Штутгарта, отримали інформацію, що місцеві банди займаються трафікінгом жінок зі Східної Європи і відправляють їх працювати у «Парадіз». (У Німеччині легальна проституція, але безпосереднє сутенерство та торгівля людьми заборонені). На той момент явного зв’язку з Рудлоффом не було. Потім, у 2013 році, розслідування по легальному борделю в Аугсбурзі виявило подальший зв’язок з «Парадізом».
У листопаді 2014 року, в рамках масштабної операції, в якій брали участь близько 1 000 поліцейських в 70 локаціях, пройшли одночасні обшуки в клубах Рудлоффа – в Штутгарті, Франкфурті, Саарбрюккені. Поліцейські прочесали приватні і бізнес-володіння менеджерів борделів, а також обшукали машини і квартири інвесторів, конфіскували документацію, фінансову звітність, комп’ютери та телефони.
Було знайдено достатньо доказів, щоб винести вироки кільком сутенерам, які продавали жінок у «Парадіз». Сам Рудлофф був заарештований тільки у вересні 2017 року, вирок був винесений йому в 2019 році.
В рамках судового процесу, який тривав майже рік, свідчення засуджених сутенерів продемонстрували, що торгівля людьми була необхідною умовою для фінансового успіху Рудлофф.
Серед свідків у справі виступав «Ібрагім І.», колишній член байкерського клубу «Ангели Пекла» і близький друг Рудлоффа. Ібрагім зізнався в тому, що він примушував жінок до проституції в «Парадіз». Він вимагав, щоб в день вони заробляли не менше 500 євро, якщо вони не приносили достатньо грошей, то він бив їх. За його словами, в основному він бив їх по голові, щоб не залишати синців на тілі. Він також витатуював на тілах жінок своє ім’я і змушував їх проходити операції по збільшенню грудей.
Одна зі співробітниць «Парадіза» розповіла в суді, що часто бачила, як молоді жінки ридали після першої ночі в закладі. Інша розповіла, що бачила, як бандити поводилися з жінками «як з тваринами».
Пітер Холзварт, прокурор, який представляв цю справу в суді, вважає, що власник і менеджери клубу винні у співучасті в організованій злочинній діяльності.
Пітер Холзварт, прокурор, який представляв цю справу в суді, вважає, що власник і менеджери клубу винні у співучасті в організованій злочинній діяльності. «У випадках, представлених в суді, він знав, що в його клубі працюють жінки, яких експлуатують сутенери, – каже Хозварт. – І він знав, що ці жінки – жертви торгівлі людьми, або, точніше, він думав, що вони можуть ними бути, так що цього достатньо для обвинувачувального вироку».
Суд погодився з його аргументами. За словами судді: «Важко уявити чистий бордель подібного розміру». Він висловив надію, що звинувачувальний вирок послужить застереженням для секс-індустрії.
З тих пір пройшло кілька місяців, але до сих пір багато його свідків та учасників задаються питанням: який розмах злочинної діяльності за ширмою легальних борделів Німеччини?
Інспектор поліції Аугсбурга, Гельмут Спорер, каже, що легалізація проституції стала причиною стрімкого зростання попиту на жінок. У Німеччині немає офіційних даних про те, скільки жінок залучені в проституцію в країні, але за найнижчою оцінкою їх близько 400 000. Згідно Спорер, більш ніж 90% цих жінок приїхали з Південно-Східної Європи і Африки. Кожна друга з них молодше 21 років.
За його словами, більшість цих жінок не відповідають профілю «самозайнята секс-працівниця». Вони зовсім не говорять по-німецьки або говорять дуже погано. У них низький рівень освіти, вони вперше опинилися за кордоном. Багато з них навіть не знають, в якому місті вони знаходяться. Спорер вважає, що всі ці фактори вказують на те, що вони опинилися в проституції недобровільно.
До ризику експлуатації піддаються не тільки емігрантки. Сандрі Норак 29 років, вона ніколи не була в «Парадіз», але вона провела шість років в різних легальних борделях Німеччини після того, як ще будучи школяркою, познайомилася з чоловіком по Інтернету.
Бойфренд Норак погрожував їй насильством і змусив працювати в борделі, де за місяць її згвалтували 500 чоловіків. Всі гроші він забирав собі.
Бойфренд Норак погрожував їй насильством і змусив працювати в борделі, де за місяць її згвалтували 500 чоловіків. Всі гроші він забирав собі.
Тепер Норак стала активісткою, яка виступає за зміну законодавства Німеччини – вона стверджує, що в рамках легальної проституції безліч жінок, яких вона знає особисто, піддаються експлуатації, як і вона. Більшість жінок примушують до проституції сутенери або торговці людьми.
Тільки в 2014 році вона змогла піти з проституції і отримати шкільний атестат. Свій досвід вона називає «знищенням особистості». За її словами: «Деякі жінки змогли піти від бойфренда, який експлуатував їх, але їм не вистачило сил і впевненості в собі, щоб повернутися до нормального життя».
Адвокат Франк Тюмер, який знав Юргена Рудлоффа 30 років і захищав його в суді, каже, що судовий процес «Парадіза» став потрясінням для індустрії. «Власникам великих борделів в Аугсбурзі, Гамбурзі чи Берліні довелося стати обережнішими». За його словами, те, що сталося з Рудлоффом, могло статися з будь-яким представником індустрії.
