Особливості виховання дитини в неповній сім’ї лише в незначній мірі пов’язане просто з фізичною відсутністю батька. Набагато важливішою є відсутність чоловіка в оточенні дитини, але і це не є вирішальним фактором. Найчастіше джерелом відхилень у розвитку дитини є помилкова поведінка матері, яка є у важких умовах не зуміла самостійно вибрати потрібний курс виховання. Відсутність батька, таким чином, є не причиною, а лише передумовою порушень розвитку дитини.
Матір-одиначку підстерігає чимало пасток.
Пастка перша: життя для дитини
Втративши чоловіка, жінка покладає на дитину всі свої надії, бачить в її вихованні єдиний сенс і мету свого життя. Весь спектр відносин матері і дитини забарвлюється в тривожні тони. Будь-яка її невдача, будь-яка провина стають трагедією: адже це загроза краху всієї батьківської кар’єри, а отже, і всього життя матері.
Щоб уникнути помилок, дитина не повинна нічим ризикувати, ні в чому не повинна бути занадто самостійною, перш за все у виборі друзів: адже можна потрапити в погану компанію. Прагнучи у всьому догодити дитині, мати різко звужує як коло свого спілкування, так поступово і коло спілкування дитини. Її життя позбавлене радощів і наповнене тривогами. В результаті пара мати-дитина все більше замикаються на собі, і їхня взаємна залежність, замість того щоб з роками слабшати, посилюється.
До пори до часу такі відносини можуть подобатися дитині, але потім (найчастіше це відбувається в ранньому підлітковому віці) вона починає відчувати себе незатишно.
Така ситуація загрожує серйозними наслідками, як для хлопчиків, так і для дівчаток. Перші виростають в суто жіночому оточенні, що часто веде до порушення процесів усвідомлення себе як чоловіка і недостатнього розвитку чоловічих якостей. Нерідко молода людина все життя шукає дівчину, створену «за образом і подобою» мами – таку ж ніжну і дбайливу, що так само з півслова його розуміє, опікує, любовно контролюючи кожен крок. Він боїться самостійності, до якої не навчений в своїй родині.
Друга пастка – боротьба з образом чоловіка.
Розлучення є серйозною драмою. Щоб виправдати цю подію в своїх очах, жінка нерідко перебільшує, підкреслює у свідомості негативні риси колишнього чоловіка. Таким способом їй вдається зняти з себе свою частку провини за невдачі сімейного життя.
При цьому не всі жінки розуміють, що якщо чоловік був поганим по відношенню до неї, то це зовсім не означає, що так само поганим він був і для дітей. Крім того, дитяче сприйняття своєрідне, і багато з того, що так дратувало матір, може подобатися сину або дочці. Дитина продовжує любити батька, незважаючи на всі гнівні випади матері проти нього.
Третя пастка – спадковість
Ще гірше, якщо мати починає боротьбу не тільки з образом батька, а й з тими його негативними (на її погляд) рисами, які вона знаходить у дитини. Жінка, яка не в силах впоратися з сином-бунтарем, шукає в ньому спадкові якості батька. Батько, таким чином, виявляється винен подвійно – мало того, що він кинув сім’ю, він ще й підкинув дитині негідні гени.
Мати нав’язує дитині свої погляди, свій ритм життя, свої уявлення про її майбутнє, не підозрюючи, що під виглядом «батьківської спадковості» вона пригнічує у дитині її власну тожсамість.
Погано те, що при цьому помилки, неминуче допущені у вихованні, не виправляються: раз всі недоліки дитини походять від генів батька, який давно залишив сім’ю, то що робити – це ж гени!
У генетиці прийнято вважати, що властивості особистості дитини в меншій мірі піддаються спадковому впливу, ніж, наприклад, структура і характер його здібностей. Наука стверджує, що не існує генів лінощів і чесності, альтруїзму і егоїзму, щирості і порядності.
Нарешті, пастка четверта – спроба купити любов дитини.
Розлучившись один з одним, батьки, як правило, залишаються в нерівному положенні. Мати буває з дитиною щодня, вона дивиться, як зроблені уроки і як “зав’язаний шарф”, а з батьком син або дочка, швидше за все будуть зустрічатися по неділях, ходити в кіно, в кафе. Батько позбавлений повсякденних турбот і може цілком присвятити себе тому, що так люблять діти, – розвагам і подарункам. З мамою – важкі будні, з татом – веселе свято. Не дивно, що в якійсь дрібній сварці з матір’ю син чи дочка можуть випалити щось на кшталт: «А ось тато мене не лає … а ось тато мені подарував …» Такі епізоди боляче ранять люблячу матір.
Виникає природне бажання перевершити колишнього чоловіка в цьому відношенні, «перекупити» у нього дитячу любов.
В основі всіх цих пасток – невпевненість у своїй любові до дитини, в міцності своїх зв’язків зі світом. Розірваний дуже важливий зв’язок – з чоловіком, і тепер жінка найбільше боїться, що і дитина може її «розлюбити». Цей страх позбавлений будь-яких підстав. Якщо будете щирими зі своєю дитиною, і у вас утворяться довірливі відносини, якщо в основі виховання лежатиме християнська любов, то рано чи пізно син або дочка зрозуміють і оцінять всі ваші зусилля.
* * *
Сенс сказаного зовсім не в тому, щоб закликати за будь-яку ціну зберігати сім’ю, зайвий раз вказавши жінці на труднощі, які її чекають в разі розлучення.
Багато в чому відсутність батька може бути кращим для дитини, ніж наявність поганого батька. Однак, наважуючись на розірвання шлюбу, мати повинна ясно бачити можливі психологічні проблеми і бути готовою вирішувати їх не за рахунок дитини, як це відбувається в описаних вище варіантах. Тим більше що інтереси матері і дитини аж ніяк не протилежні.
Перш за все матері потрібно прагнути відмовитися від концепції «життя для дитини». Чим більше у неї друзів і різноманітних занять, тим цікавіше їй самій її життя, тим краще не тільки для неї, а й для дитини.
Жінка повинна не обмежувати себе, замикаючись в образі на чоловіка і в страсі перед світом, а, навпаки, прагнути до максимально повноцінного життя для себе, розуміючи, що найкращим гарантом щастя дитини, є її власне щастя.
