Невже ви відмовите дитині? Саме так, дитині! І тому діти в політиці – це «зброя» з величезним соціальним впливом.
Політика проривається в нові сфери нашого життя і, хоча це не нове, охоплює дітей. Колись захищені батьками від зла “цього світу”, сьогодні вони відіграють “функцію” одного з багатьох пропагандистських інструментів в руках ідеологів.
Цей інструмент має величезний потенціал для впливу на рішення (окремих людей, держав, націй та міжнародної спільноти). Ми взагалі вважаємо дитину невинною. Ми не підозрюємо її у поганих намірах, стосунках із групами інтересів чи доктринами.
Однак у цьому є небезпека – відмовити дитині та її проханням нелегко, і ми ставимось до її ідей як до таких, що випливають з чистого серця. На жаль, про це також знають ідеологи та інші люди, зацікавлені у досягненні конкретних цілей. Багато хто хоче скористатися наївністю – і дітей, і дорослих.
Звичайно, у самому факті прислухатися до голосу дітей та молоді немає нічого поганого, проблема починається тоді, коли ми ставимось до молоді, недосвідченої та, як правило, позбавленої надійних знань у тій чи іншій галузі, як до влади, або, що ще гірше – оракула, пророка, який висловлює незаперечні судження.
Бракує здорових сумнівів щодо спонтанності діяльності дітей-активістів.
*************
Так це сталося з Гретою Тунберг. Скандинавська дівчинка-підліток переплила Атлантику на вітрильнику, щоб відвідати саміт ООН. Під час заходу активістка, роздратована відсутністю слухачів серед політиків, викреслила (вибрані) країни світу, що відлунило у міжнародних ЗМІ. Однак це не є новим, адже тривалий час кожне її слово трактувалося як моральний обов’язок, невиконання якого – щось на зразок гріха екологічної релігії.
Тим часом, нібито раціональний світ повинен почати ставити питання.
Чи є Тунберг експертом? Чи дають їй роки, проведені в екологічних дослідженнях, будь-які права робити тверді судження про складну науку про клімат і чи зобов’язані ми вислуховувати її твердження? Чи можуть серйозні люди ставитися до Грети як до професіонала, не ризикуючи своєю науковою чи професійною репутацією? А може, більш правильне ставлення – визнати її дитиною, яка заплуталася? Чи ми впевнені, що виступи та ідеї дитини, яка страждає від різних психічних розладів (серед яких синдром Аспергера та обсесивно-компульсивний розлад), є абсолютно самостійними?
У Грети немає скрипта з правильними відповідями.
**************
На жаль, може скластись враження, що подібні сумніви щодо дівчинки є «блюзнірством», бо Грета стала більше, ніж символом. Це оракул, що показує напрямок, в якому треба слідувати, щоб належати до освіченої частини суспільства.
Але без відповіді залишаються абсолютно нериторичні запитання: як щодо аргументів, досліджень, аналізів, схем, моделей, раціонів різних соціальних груп? Що з величезними витратами на “зелену революцію”? А як щодо найбільших світових економік, які не приділяють великої уваги екологічним вимогам, і навіть якщо Європа не виділятиме ні грама СО2, його рівень збільшуватиметься за рахунок економічно потужної та зростаючої Азії?
