Останнім часом я натрапляю на інформацію про те, що це означає – бути зрілою особистістю, в яких психологічних рисах проявляється емоційна зрілість, а що значить бути дитиною. Під час обговорення цієї теми підкреслюють можливість будувати відносини і досягати успіху в роботі, реалізувати свій творчий потенціал. Я б додала, що важливою характеристикою зрілої особистості є вміння переживати відмову. Одним із завдань розвитку є вміння говорити «ні» іншим, відстоювати свої інтереси, відмовлятися від того, що не приносить радості або суперечить інтересам. Вмінню говорити «ні» присвячено багато тренінгів, адже часом, людям потрібен час щоб навчитися відмовляти іншим і не відчувати себе при цьому поганими і незручними.
Але так само важливим завданням розвитку зрілої особистості, є готовність бути по іншу сторону, тобто чути «ні» на свої очікування і прохання.
«Ні» нам кажуть люди,
«Ні» нам говорить саме життя.
Розповім одну чудову притчу про це.
«Маленький Мартін мріяв про велосипед і в переддень Різдва вирішив звернутися до Бога, щоб Він зробив йому такий подарунок. Мати Мартіна почула його молитву і засмутилася, знаючи, що у їхньої сім’ї немає грошей на такий подарунок. У Різдво, коли хлопчик не отримав те, що хотів, мати, зі співчуттям, запитала у нього:
– Напевно, ти дуже ображений на Бога, адже Він не відповів на твою молитву?
– Ні, я не ображений. Він відповів на мою молитву. Бог сказав мені “ні”.
У ситуаціях, коли “ні” сприймається як покарання, відбувається блокування сил і життєвої енергії, людина відмовляється сприймати невдачі як природну частину життя, і починає ходити по колу всіляких «чому?» І «за що?».
«Ні» присутнє в кожній миті життя: ми чуємо відмову в любовних, дружніх відносинах, в своїх мріях і цілях, які ставимо перед собою. Є кілька типів реакції людини на відмову в задоволенні потреб:
- Я поганий і тому мені відмовили, а значить, я не буду питати більше ні у кого.
- Я не заслужив те, що хочу, мені потрібно спокутувати мою вину і може тоді все вийде.
- Світ поганий і в ньому немає того, у чому я маю потребу, тому шукати безглуздо.
- Я буду шукати далі, чого би це мені не коштувало і все одно доб’юся свого.
Останній пункт здається найприємнішим, але в ньому так само може ховатися незрілий спосіб поведінки. Добре, коли людина здатна бути цілеспрямованою і досягати цілей, не травмуючись при невдачі, але погано, коли бажання домогтися свого перетворюється в нав’язливе повторення «дай», як у дитини, що вимагає іграшку.
Якщо неможливість почути «ні» перетворюється на нав’язливу спробу увійти в ті самі зачинені двері – варто задуматися про своє вміння сприймати дійсність. Розмовляючи з людьми в кабінеті або за його межами, я часто ловлю себе на думці, що життя було б набагато простішим, якби люди прийняли, що не отримують всього чого бажають. І це ані погано, ані добре, це просто факт.
Навичка чути відмову формується в дитинстві, коли ми чуємо перші «Ні» і «Не можна». Це абсолютно неминуча частина процесу розвитку і осягнення дитиною зовнішніх норм, правил, меж дозволеного і можливого. Спочатку ми чуємо відмову в своїй родині і найближчому оточенні, потім в садку, в школі. Це той час, коли нас закликають слухатися і приймати «Не можна» беззастережно. Це період дитинства, поки відповідальність за нас несуть дорослі. І якщо дитина росте в підтримуючій атмосфері, то в її житті «Так» і «Можна» цілком компенсують засмучення. У цьому разі дитина осягає зовнішнє обмеження як рамки, межі території дозволеного в даній ситуації, ніж як образу, покарання або повідомлення про те, що його відкидають. І, опинившись в дорослому житті, вона буде цілком успішно справлятися зі своїми почуттями в ситуації відмови.
І тут постає питання про те, що значить «успішно справлятися». Це не означає, що неприємні почуття будуть повністю відсутні. Це означає, що вони не заганяють людину в депресивний стан та не руйнують почуття власної гідності. Відмова хоч і викликає негативні почуття, але повинна існувати в контексті «життя – триває!». А ось втрата цього відчуття дійсно є психологічною проблемою, яку треба вирішувати.
Якщо говорити про здатність зрілим способом приймати «Ні», то кращим є поняття «Стійкість» або «Вкоріненість», як внутрішня опора.
Безумовно, існують ситуації особливої важливості для кожної людини, відмова в яких буде сприйматися як сильний стрес. Це, в основному відбувається тоді, коли людина звужує своє життя до одного єдиного «хочу». Якщо ж ситуація, в якій отримано відмову, є частиною багатогранного життя людини, то, навіть якщо вона і захиталася, як дерево в ураган, коріння допоможуть вистояти. Ми не народжуємося з договором в руках про те, що отримаємо все, чого хочемо. Ніхто не обіцяє, що життя буде безхмарним.
Єдина гарантія, яка у нас є при народженні, це саме життя. В принципі, ніщо крім серця, що б’ється і можливості побачити світ нам не обіцяно. Інфантильна позиція – це дивитися на світ як на великі груди, в яких завжди має бути достатньо молока. У той час як життя – це невідома дорога, по якій можна подорожувати. «Ні» – це завжди відповідь. Відповідь, від якої можна відштовхуватися і приймати рішення про подальший напрямок.
