Питання, чому люди заводять дітей з ортодоксальної точки зору раціонального вибору пояснити неможливо. Один із класиків економічної думки Tеодор Шульц (1902-1998), головний творець теорії людського капіталу, розглядав дітей як капітал бідняків. Він писав, що батьки беруть до уваги економічні міркування, що стосуються дітей, яких вони виховують. Визначають цінність дітей, зіставляючи рівень задоволення потреб і рівень виробничих послуг, який мають, з тим рівнем, який бажають отримати від своїх нащадків. Ця теорія легко пояснює падіння народжуваності, включаючи добровільну відмову від народження дітей – «чайлд-фрі», в багатих країнах і, навпаки, відносно високі темпи зростання населення в країнах, що розвиваються.
У бідних країнах діти несуть подвійні дівіденти: великий внесок у майбутній дохід своїх батьків завдяки роботі, яку вони виконують в домашньому господарстві і на фермі, і надають своїм батькам прожиток і дах в старості. Діти тут є і фактором соціального виробництва і можливістю соціального страхування. Ця сфера особливо за часів Шульца була дуже слабо розвиненою і мало на кого поширювалася: в основному на держслужбовців і військових.
Над розвитком цієї теми одночасно працювали Tеодор Шульц і Гаррі Беккер (1930 – 2014), ще один нобелівський лауреат, навіть більш відомий, ніж перший. Він сформулював свою думку так: економічний розвиток підняв відносну вартість дітей, оскільки підвищилася цінність часу батьків, і праця дитини стала менш корисною.
Його мем – «діти, як товари тривалого користування».
«Діти – це товари тривалого користування»
З одного боку, це як би інвестиційні товари: в традиційній сім’ї праця дітей, зайнятих у виробництві, скорочувала витрати на їхнє утримання, вони хоча б частково себе окупали. Відповідно, материнський час в традиційному суспільстві майже нічого не коштував, альтернативної зайнятості не було.
А в часи зрілої ринкової економіки материнський час набуває все більшу альтернативну вартість. Тому витрата часу на дітей розглядалася вже як штраф на дітей. Діти стали дорожчими як споживчі товари тривалого користування. Якщо вони приносили задоволення, то воно ставало все дорожче і дорожче, тому що мати не працювала, а могла б заробляти гроші.
Харві Лейбенстейн (1922-1994), менш відомий соціологам, стверджував, що в суспільстві діє не тільки економічна складова: на корисність людини впливає і зовнішнє середовище. Зазвичай економісти цього не визнають. Але зовнішнє середовище впливає на аргумент і функції порядку. Лейбенстейн в 60-і роки першим з економістів визнав цей фактор. Він не відкидав, що економічна мотивація існує, але вважав, що вона «повинна бути сильнішою, ніж соціальні зразки поведінки, які їй протидіють. Слідувати соціальним зразкам психологічно легше, тому індивіди вважають за краще мати велику родину навіть в умовах, коли економічно вигідніше мати маленьку .
Чому люди заводять дітей?
Цьому питанню вчені Ф. Бален і T. Tрімбос-Кемпер присвятили своє дослідження бездітних пар, які дуже хотіли мати дітей, опубліковане в 2008 році в «Журналі репродуктивної та дитячої психології».
У цій публікації названо 6 основних мотивів:
- Щастя (очікуване почуття прив’язаності і щастя в стосунках з дітьми).
- Благополуччя (поліпшення відносин в парі).
- Батьківство (бути матір’ю або батьком дає відчуття повноти життя).
- Ідентичність (діти полегшують перехід до дорослого життя і зміцнюють автентичність).
- Безперервність (включає бажання продовжити життя після смерті за допомогою дітей, а також мати підтримку в старості).
- Соціальний контроль (відноситься до явного або неявного зовнішньому тиску з приводу народження дитини, який чиниться на пару).
Чому люди не заводять дітей?
Молодий учений Брайан Каплан (1971-) в своїй книзі “Егоїстичні причини мати більше дітей” задається питанням, чому люди не хочуть народжувати дітей. Відповідаючи на нього, він говорить про брак інформації і поведінкової міопії.
Він дає типову патерналістську аргументацію небажання мати дітей в дусі модної зараз поведінкової економіки.
Ось, які ці аргументи
- Ілюзія впливу на дітей пропорційно вкладеним зусиллям (батьки можуть значно поліпшити своє життя без заподіяння шкоди дитині).
- Надмірне занепокоєння про безпеку дітей.
- Недооцінка майбутніх вигод в порівнянні зі стартовими витратами.
- Нерозуміння, що дітонародження з’єднує егоїзм з альтруїзмом.
- Важливо для прогресу: більше людей – більше ідей (відкриттів, винаходів), а також для стійкого соціального забезпечення.
«Мотивація чайлд-фрі»
- Висока несхильність до ризику (небажання вплутуватися в майже свідомо збитковий, дуже довгостроковий і трудомісткий проект).
- Діти як антиблаго (негативна корисність): відсутність сприйняття нематеріальних вигод від їх наявності та, навпаки, оцінка дітей як незручності).
- Фрірайдерства (аналогічно ухилення від сплати податків, що йдуть на оплату громадських послуг).
