Заздрість почуття об’ємне і складне. Її так і класифікують – складне переживання, яке складається зі злості, інтересу і сорому. Злість, щоб відбирати, руйнувати кордони володаря жаданого об’єкту, інтерес, цікавість до нього ж, а сором, як покарання за те, що я не такий як той інший, у якого є те, чого я хочу. Несправедливо!
Загалом так: Я хочу те, що є у тебе. Раз цього немає у мене, то я нікчема. Щоб самому не побиватися від сорому, можна красиво знецінити іншого, володаря об’єкту заздрості.
Приклад про шуби: “Ви взагалі знаєте, що вмирають тварини, щоб пошили цю вульгарщину?” Тварини, звичайно, вмирають. А ще вмирає від заздрості той, хто замість того, щоб визнати, що теж хоче шубу, але не має її в силу будь-яких причин, робить з її володаря шкуродера.
Кому ми заздримо?
Ми заздримо тим, хто представляє для нас загрозу. Загрозу нашому уявленню про самого себе. Я вважаю себе розумною і перспективною і дуже стараюся “тримати марку”. А тут хтось інший, не такий розумний на мою думку раптом робить безпрецедентну кар’єру.
Як це можливо? Як це можливо пережити і не провалитися крізь землю? Ніяк. В цей час ми є у вогняному підземеллі сорому і жахливої заздрості! Навздогін можна випробувати фізичний біль. Тому що як тільки ми заздримо, в мозку активується передня частина поясної звивини – облість, яка грає ключову роль в обробці болю. Абстрактні почуття наш мозок обробляє так само, як фізичний досвід. Причому заздрість «живе» там, де і больові відчуття. Відповідно мозок підсвідомо кваліфікує об’єкт нашої заздрості як загрозу. Існують варіанти обходитися з тим, що нам загрожує:
- нападати / атакувати,
- завмирати / вмирати,
- тікати / уникати.
Тепер те ж саме, з точки зору заздрості:
- Коли я заздрю, то можу бути агресивною і грубою, але чесно відібрати те, чого заздрю.
- Ще можу страждати від свого безталання, немічності і ще якоїсь дефектності. Тому що у когось є, а в мене немає.
- А можу оминути, витіснити заздрість і знецінити іншу, ні в чому не винну людину.
- Ще один бік пригнічення заздрості – десентизація. Чутливість втрачається і я можу провокувати іншу людину, незважаючи на її почуття.
Не можу сказати що ці способи поводження з заздрістю “корисні” для здоров’я всіх учасників дійства.
Перший, хоча б гуманний по відношенню до самого заздрісника. Коли заздрість і злість в доступі, енергія почуття знаходить вихід і ніяким боком для здоров’я не вилазить, крім можливої кримінальної відповідальності заздрісника, наприклад.
У заздрості, як і в будь-якому іншому почутті, таїться багато життєвої енергії, вітальності. Часто трапляється, що почуття не усвідомлюється. Пережити його неможливо з різних причин. Наприклад, якщо в родині заздрість засуджувалася. Тоді несвідома заздрість породжує енергію, а вона, слідуючи своїй природі, шукає вихід. Якщо знайде, то з’явиться знецінення і агресія до носія моєї потреби. Чи не знайде – соматизація стане маркером того, що якесь відчуття, потреба не реалізована.
Під каменем заздрості лежить скарб потреби.
Заздрість ставить мітку, в її основі є бажання. Я хочу то, чого у мене немає і захоплююся цим – і так теж виглядає багатолика заздрість. Зауважу, що заздрять лише символу незадоволеної потреби. Тут корисно собі відповісти на питання: якби я мав цим, то що б мені воно дало? Інакше неминуче зіткнення з розчаруванням.
Банальний приклад із заздрістю до грошей. Я можу заздрити тим, у кого багато грошей. Чесно, заздрю. Але що значить для мене володіти великими грошима: успіх, статус, незалежність, визнання, любов ближніх, квартира, машина, краса, свобода? У моєму випадку це незалежність і свобода. А у мого сусіда символ “багато грошей” може включати в себе зовсім інше значення.
Гроші можливо отримати, навіть відчути від цього полегшення, а задоволення – ні, якщо йти не за своєю потребою. Секрет в тому, що прагнучи “великих грошей”, а не свободи, я йду чужим шляхом. У мене тоді немає вибору шляху. Немає свободи. Мій власний шлях зовсім інший, ніж дорога до грошей.
Що ж робити, якщо заздрість живе? Заздрити. Маєте право. Адже існує почуття заздрості. А ще хочеться крикнути: зупинись! Побач що з тобою відбувається. Усвідом, чого ти насправді хочеш. І це буде терапевтично. Точка біфуркації, з’явиться в фокусі. А з нею можливість вибирати. Відкриється шлях.
