ПОПУЛЯРНОЕ В СЕТИ
Міф №1: На вулицях була моторошна антисанітарія, а люди роками не милися
У «брудні» середні віки винайшли мило. У більшості великих міст були свої гільдії миловарів. Бідні верстви населення відвідували громадські лазні та купальні, які розташовувалися близько паломницьких місць.
Аристократія влаштовувала з гігієнічної процедури цілу виставу. Вони оббивали дерев’яні ванни шовком, а під час купання бесідували, грали в шахи, пили вино і їли. Чистий одяг був не тільки маркером стану, але і показував, що помисли людини так само чисті, як і сукні.
«А що тоді Людовик XIV, який мився два рази в житті — і то за порадою лікарів?» — запитаєте ви. «Король-сонце» помер у XVIII столітті. В епоху Просвітництва люди не особливо дбали про гігієну, мили в основному обличчя, шию і руки. А ванни зажили масової популярності лише вкінці XIX століття. Тому не варто плутати в цьому питанні Середньовіччя і Просвітництво.
Міф №2: В середні віки була відсутня медицина
Чого тільки не почуєш про середньовічну медицину: що кровопусканням і молитвою лікували всі хвороби, що люди не ходили до лікарів, а уповали на Господа, що лікарями були або монахи, або безумні лікарі. Але якими справи були насправді?
Спочатку медициною почали займатися в монастирях. Там розташовувалися госпіталі, з’явилися перші наукові праці, виготовляли ліки. Пізніше медичними маніпуляціями почали займатися цирульники. Вони не тільки стригли волосся і бороди, але і робили хірургічні операції, вправляли вивихи, лікували переломи, виривали хворі зуби та навіть робили масаж.
У XIII столітті під час операцій почали використовувати анестезію, навчилися зшивати рани, проводити розтини й придумали карантин. Отож не одним кровопусканням люди були живі.
Міф №3: Освіченими людьми були виключно ченці
Більшість шкіл розташовувалося при монастирях, але це не означає, що освіту здобували тільки ченці. Освіта потрібна було єпископам, священникам, дияконам, щоб вести церковні служби. Юних аристократів віддавали на навчання в монастирі або наймали вчителів для домашньої освіти.
В XI столітті з’явилися школи для всіх охочих незалежно від їх національності, походження і конфесії. Обов’язковими до вивчення були «7 вільних мистецтв»: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. І на вибір — медицина, богослов’я, право. У XII-XIII століттях виникли перші університети, навчання там велося на латині, а спеціальностей було лише 3: медицина, богослов’я і право.
Міф №4: Середні століття — це похмурий період, в який не було зроблено жодних наукових відкриттів
Церква не воювала з вченими та не спалювала їх на вогнищах. Думку про протистояння релігії та науки висунув в XIX столітті філософ Джон Вільям Дрейпер. Його ідея отримала масову популярність, але була розкритикована і названа історичною містифікацією. Церква могла покарати за єресь — відступ від релігійних навчань, але покаранню піддавалися військові, селяни, прості містяни й навіть ченці.
Люди масово займалися сільським господарством, і, щоб полегшити працю хлібороба, були винайдені підкова, плуг, хомут, вітряк, двопільна система. Млини використовували для виготовлення сукна, шкіряних виробів, запуску міхів та ковальського механічного молота. З’явилася доменна піч і нові способи обробки металу.
Горизонтальні ткацькі верстати дозволяли виготовляти велику кількість тканини. З’явилися перші ґудзики, які одразу стали незамінним аксесуаром і увійшли в моду. У побуті використовувалися механічні годинники, окуляри, дзеркала. З’являється книгодрукування і перший друкарський верстат. Компас і кермо на кораблях дозволяють середньовічним мореплавцям здійснювати нові відкриття.
Міф №5: Джордано Бруно спалили тому, що він був ученим і довів, що Земля кругла
«А як же Джордано Бруно? — запитаєте ви. — Його ж спалили на багатті за наукові відкриття». Це теж міф, в який ми віримо ще зі школи.
Джордано Бруно був ченцем, жив він не в середні віки, а в епоху Відродження. Він висунув гіпотезу про те, що наш Всесвіт нескінченний, що зірки далекі від Сонця, а поза Сонячною системою існує безліч небесних тіл.
Одного разу він посварився з міланським аристократом Джованні Моченіго. Джованні затаїв образу на вченого і написав кілька доносів. Він стверджував, що Джордано Бруно розповідає людям про те, що ченці — бовдури, Діва Марія не мати Христа, а Христос звершував уявні чудеса і був магом. Бруно заарештували. У підсумку він провів у в’язниці 6 років. І в 1600 році його спалили як єретика. В обвинувальному висновку немає жодного рядка про те, що стратили Джордано за наукові праці.
Міф №6: Обладунки були настільки важкими, що лицарів піднімали на коней за допомогою мотузки
Помилка про те, що обладунки були настільки важким, що лицар не міг стати на землю, вкоренилося в нашій свідомості ще зі школи. Але хто ж посилає на бій неповоротких воїнів, які не можуть зробити зайвого руху?
Середньовічне вбрання лицаря важило близько 20 кг, це у 2 рази менше від спорядження пожежника. Люди, що займаються історичною реконструкцією, в обладунках ходять, їдять, роблять акробатичні трюки та підіймаються з землі без чужої допомоги.
Міф №7: Лицарські турніри — легка форма дозвілля
Продовжуємо тему середньовічної армії. Турніри були придумані в X столітті для відточування військових навичок і були спортивними змаганнями. Характер середньовічних воєн, на які впливав лицарський етикет, призводив до того, що замість кровопролитних битв проводилися турніри.
З XIV століття лицарські турніри набули знайомої всім форми. Їх влаштовували в особливо урочистих випадках: після поверненні феодала з війни або хрестового походу, весілля, народження спадкоємця, підписання важливого документа і т. д. До участі допускалися тільки дворяни, які могли дозволити собі купити спеціальні обладунки. Турніри були дуже травмонебезпечними й навіть смертельними: в 1175 році в Німеччині загинуло 17 лицарів, а в 1240 році в Нойсі — більш як 60 осіб. І ніякої там боротьби за хустинку прекрасної дами.
Міф №8: Жанну д’Арк спалили на багатті, оскільки вважали відьмою
Знаменита учасниця Столітньої війни зіграла значну роль в житті Європи. Жанну називали посланцем Бога, вона була таким собі символом і надавала воїнам упевненість в перемозі. Дівчині було всього 19 років, коли вона потрапила в полон до бургундців. Король відмовився викуповувати її, попри всі заслуги, тому за 10 000 золотих монет Орлеанську діву продали англійцям.
Її визнали єретичкою за те, що вона одягалася в чоловічий одяг. Жанні запропонували визнати провину в обмін на довічне позбавлення волі, і вона погодилася. Через кілька днів під приводом того, що дівчина знову одягла штани, її засудили до смерті через спалення на багатті.
Міф №9: Спеції використовували, щоб перебити смак зіпсованого м’яса
Спеції були дуже популярні в середні віки. Їх привозили з плантацій Африки та Азії й використовували не тільки в кулінарії, але і в медицині. Один фунт (приблизно 400 г) мускатного горіха можна було обміняти на корову, а замість грошей штрафи оплачували прянощами.
Люди, які могли дозволити собі кілька грамів перцю або шафрану, точно не їли зіпсоване м’ясо. Повсюдне вживання спецій і прянощів було швидше модним трендом.
Міф №10: «Залізна діва» – популярне знаряддя тортур
Який же фільм про середньовічну інквізицію без «залізної діви»? Дерев’яний саркофаг з довгими гострими шипами міг розговорити будь-якого грішника. Ця культова штука навіть дала назву відомій рок-групі Iron Maiden. Тільки ось маленький нюанс. Придумали її в кінці XVIII століття, а відомості про те, що її використовували для тортур, відсутні. Швидше за все, це чудова історична містифікація.
