Ігор Іванович Сікорський (1889-1972 р.р.) – великий український авіаконструктор створив перший у світі чотиримоторний літак, перший важкий бомбардувальник і пасажирський літак (знаменитий «Ілля Муромець», 1914). Цим поклав початок цілому напрямку світової авіації – важкого літакобудування. Роботи Сікорського в ці роки запустили перше в світі серійне виробництво літаків. За своє непросте життя він створив ще багато і багато «першого в світі», в тому числі першим розробив і почав виробляти гелікоптери. І, крім того, Ігор Сікорський писав дуже серйозні роботи на філософські та навіть богословські теми.
«Нестандартне мислення молодого інженера і конструктора, неабиякі здібності льотчика-випробувача, вміння бачити всі переваги і недоліки машини, схильність до аналізу і узагальнень, рідкісна здатність приймати сміливі рішення всупереч думці провідних учених, завзятість, енергія і величезна працьовитість, повна самовіддача і відданість небу дозволили Сікорському протягом декількох десятків років бути в перших рядах творців передової авіаційної техніки », – пише біограф авіаконструктора [1].
Як же маленький хлопчик Ігор, молодший з п’яти дітей своїх батьків, зміг осягнути такі вершини? Як він зміг стати людиною з цим «нестандартним мисленням», здатним приймати «сміливі рішення», звідки у нього така «працьовитість» і «самовіддача»? Звідки рідкісна нині різнобічність: і приголомшливі здібності в царині техніки, і видатні – в гуманітаристиці?
Батько сімейства Сікорських
Навряд чи можна відповісти на ці вічні риторичні запитання. Особистість людини формується під впливом величезної кількості чинників, велика частина з яких непідвладна людському контролю. І тим не менше є і такі речі, на які можна вплинути, в першу чергу – за допомогою виховання, яке починається з появи малюка на світ. Принаймні в це вірив, на цьому наполягав батько Ігоря Івановича Сікорського.
Батько майбутнього авіаконструктора Іван Олексійович Сікорський (1842-1919 р.р.) був всесвітньо відомим вченим, психіатром, педагогом, доктором медицини, професором Київського університету ім. Св. Володимира. У 1904-му р батько тоді ще молодого авіаконструктора заснував в Києві Лікарсько-педагогічний інститут для розумововідсталих дітей, а в 1912-му р – перший в світі Інститут дитячої психопатології. У його діяльності «висока культура, непорушні моральні принципи і глибокий професіоналізм природно поєднувалися з християнською вірою» [2].
У Російській імперії кінця XIX – початку XX століття на державному і приватному рівні, активно обговорювалося питання про тісну взаємодію науки і сім’ї, сім’ї та школи, стверджувалося, що саме сім’я є головним осередком виховання. Для того щоб допомогти батькам усвідомити і освоїти цю роль, в Санкт-Петербурзі з 1898 року кращі фахівці Російської Імперії регулярно випускали невеликі брошурки «Енциклопедії сімейного виховання і навчання». І одним з активних учасників цього руху та авторів був батько майбутнього авіаконструктора – професор Іван Олексійович Сікорський.
Але не тільки цей проект, але і багато інших робіт Івана Олексійовича присвячені вихованню дітей. Ці роботи були популярними далеко за межами імперії, перекладалися англійською, німецькою та іншими європейськими мовами. Найвідоміша його книга по педагогіці і психології «Душа дитини». Тільки в Німеччині перевидавалася більше 14 разів.
Звичайно, за минулі півтора століття медицина, психіатрія, психологія і педагогіка пішли досить далеко, і деякі ідеї доктора медицини Сікорського сьогодні є досить сумнівними або явно неактуальними. Але, як би там не було, в його працях є одна унікальна, безцінна річ: це книги про те, як було влаштовано виховання в сім’ї Сікорських. Іван Олексійович постійно апелює до власного досвіду, говорить про те, як він сам виховував своїх п’ятьох дітей. Майже на кожній сторінці його наукових праць – ненаукове, миле: «мій хлопчик», «моя дівчинка».
Опис педагогічних принципів і прийомів цього філософа, лікаря і педагога – робота величезна, потягне на монографію. А тут ми просто подивимося на деякі цікаві моменти цієї великої історії.
Книги проф. І.А. Сікорського
Єдність і цілісність у вихованні
«Сімейне виховання, – писав він, – має своє високе значення в тому відношенні, що в інтимному світі сім’ї всі особливі переваги і риси юної особи зустрічають правильну оцінку і краще розуміння» [4]. Педагогічні та навіть спеціальні наукові тексти професор Сікорський адресував не тільки професіоналам, але також батькам [5]. Іван Олексійович закликає батьків «спостерігати і відкривати психологічні особливості кожної дитини і відповідно до цього виховувати, намагаючись в той же час сприяти розвитку тих сторін, які менше розвинені, щоб таким чином надати гармонійну цілісність душі дитини» [6]. Взагалі, на думку Сікорського, виховання дитини, як і самовиховання, має прагнути до «ідеальної повноти духу» [7]. Про цю цілісність професор Сікорський каже і в іншій книзі, формулюючи завдання виховання дітей: «надати можливу цілісність і повноту розумовому і душевному розвитку», щоб у дитини не розвивалася «розумова однобічність». Спостерігати за своїми дітьми, виявляти й усувати подібну однобічність, на думку Івана Олексійовича, – одна з «найважливіших сторін» батьківського обов’язку [8].
Сам батько сімейства Сікорських був уважний до своїх дітей, як зараз це називають, був «залученим» батьком, поєднуючи батьківську турботу і свої психолого-педагогічні дослідження. Він вів «щоденники спостереження» за своїми дітьми з перших днів їхнього життя. Кожен етап розвитку дитини, нюанси поведінки кожного з дітей ретельно аналізувалися [9]. Тут, як і всюди, Сікорський одночасно і вчений, і люблячий батько, і його спостереження за дітьми – дивно теплі, турботливі, я б сказала – тактовні. Мені здається, «тактовність» можна назвати однією з особливостей педагогіки І.А. Сікорського.
Розвиток вищих почуттів
Одна з найважливіших відмінностей людини від тварини – це властиві людині «вищі почуття», які професор Сікорський в свою чергу поділяє на естетичні, інтелектуальні та моральні. На думку педагога, батьки повинні цілеспрямовано розвивати «вищі почуття» в своїх дітях.
«Почуття стоїть на чолі душевних процесів, і всяке зниження почуття, навіть просте невправляння в ньому, загрожує людині небезпекою психічного уповільнення, психічної зупинки або регресу … Ми відзначимо лише три найважливіші наслідки занепаду почуття; вони складаються:
- із занепаду ідеалізму, ідеальних прагнень суспільства;
- виховного впливу старших поколінь на молодші – батьків на дітей,
- в наростанні кількості злочинів і самогубств »[10].
Як же професор Сікорський пропонував виховувати і тренувати ці почуття у маленьких дітей?
«Для розвитку у дітей вищих почуттів необхідно рано показувати їм серйозні сторони життя, не тримаючи їх на одних забавах і задоволеннях. Розвиток вищих почуттів (терпіння, лагідність, доброта, великодушність) має бути предметом серйозних турбот в період з 2 до 6 років дитини. Без сумніву єдиним вірним засобом розвинути ці почуття в дітях може бути тільки приклад, що показується старшими, але не проповіді і повчання»[11].
«Корисно іноді звичайні випадки використовувати для повчання дітям… Одного разу, гуляючи в саду, я помітив їжака, який упав в яму, приготовлену для висажування дерева. Бідна тварина, мабуть, уже давно потрапила в яму і стомлена спробами вибратися з неї, впала в стан панічного страху при моєму наближенні. Я запросив свого сина, хлопчика п’яти років, і розповів йому факт, пояснивши, що тварина боїться, якби ми його не вбили, але ми – сказав я – навпаки, повинні врятувати йому життя. І “я запрошую тебе, – продовжував я серйозно говорити хлопчикові, – допомогти мені рятувати життя їжаку” … Бідний бранець був випущений на свободу, але перш, ніж це відбулося, я звернув увагу свого сина на те, як їжак важко дихає від страху … хлопчик був зворушений, домагався, як би пояснити тварині наші добрі наміри. Користуючись піднесеним настроєм дитини, я з’ясував йому безпорадність тварин … і борг людини допомагати завжди тваринам і людям в їхніх лихах»[12].
У своїх дітях професор Сікорський намагався виховувати “релігійне почуття”: «Розвиток релігійного почуття є … найприроднішим психологічним фактором духовного прогресу, який починається у дитячому віці» [13].
Творчість та креативне мислення
«Виховання почуттів» – мотив для сучасної педагогіки незвичайний. А ось про творчість або креативність говорять багато. Але наші слова – теорія, а слова Івана Олексійовича Сікорського – теорія, підтверджена життям. Адже у нього дійсно вийшло стимулювати, розкрити і направити творчі сили своїх дітей.
Батько сімейства Сікорських дуже уважно спостерігав за тим, як грають його маленькі діти. При цьому практикуючий лікар і вузівський викладач знаходив час і можливість самому виготовляти іграшки для дітей:
«У питанні сприяння розумовому розвитку дитини на початку першого року життя ми особисто слідували такої практики. Вловивши, чим дитина займається, ми, нічого не підлаштовуючи і підсовуючи, намагалися зрозуміти прихований психологічний сенс в пошуках і прагненнях дитяти і … старалися створити для нього іграшку, яка була б в курсі задумів і в програмі поточних справ дитини. Якщо іграшка підходила, то надзвичайно тішила дитину»[14].
У цьому епізоді добре видно, наскільки ця людина була залучена у виховання своїх дітей і наскільки ненав’язливою була його увага до дитини. Батько-вихователь тут тільки акуратно направляв творчу думку і волю «дитяти».
Ненав’язливість і тактовність батьків – важлива складова педагогіки Сікорського
Як вже говорилося, ненав’язливість і тактовність батьків – важлива складова педагогіки Сікорського. На його думку, в дошкільному віці важливо надавати дітям можливість для вільної гри, в тому числі і гри на самоті: «Навіть серед завдань, які не мають психологічної важливості, правильніше було б надати дитині свободу і самостійність», – каже батько сімейства Сікорських. І пояснює, про яку свободу йдеться:
«Втручання оточуючих в забави дітей повинно бути вкрай обережним. Це повинен бути, скоріше, нагляд і участь, але не ініціатива, тим паче домінуюча воля. Істинно жалюгідна доля тих дітей, яких няні постійно займають … водять їх за руки, пропонують і підносять іграшки, направляють забави та інше … Необхідно дати простір польоту фантазій, що виникають у дитини, тому що тільки цим шляхом виховується інтелектуальний почин і міцніє воля, необхідна для реалізації і втілення в зовнішніх формах і проявах»[15].
Все це – ставлення батьків до творчості малюків, дошкільнят. А що далі? Приблизно те ж саме, але на більш серйозному рівні. Це ми можемо побачити, вивчаючи біографію молодшого сина цього сімейства. В період свого життя, що співвідноситься з нашою початковою школою, майбутній авіаконструктор весь вільний час майстрував, придумував щось. Хлопчик намагався придумати машину, яка буде злітати вертикально. Подібне дозвілля дитини в кінці 1890-х років – явно безглузде гаяння часу. Але батьки дозволяли маленькому Ігорю займатися цими дивними іграми, безнадійними дослідженнями: перший апарат, який без пасажира міг піднятися в повітря, хлопчик зібрав у дворі батьківського особняка. І на цьому ж дворі, знову «під батьківським крилом», двадцятирічний Ігор Сікорський збере перший справжній гелікоптер.
Але, як і у випадку з темою свободи дошкільника, свобода дитини, яка дорослішає, по Сікорському, – це аж ніяк не бездоглядна вседозволеність. І за вільною творчістю дитини батьки, на думку Сікорського, все ж повинні спостерігати: хоча б для того, щоб бути в змозі «вже дуже рано помітити здібності дітей і направити належним чином їхній розумовий розвиток» [16].
Свобода творчості дитини, тактовна повага до цієї творчості в родині Сікорських поєднувалися з серйозною дисципліною. Це і описана вище дивовижна «дисципліна почуттів», але ще – вміння працювати і управляти своїм часом.
В автобіографії Ігор Сікорський захоплюється дивовижною працьовитістю батька. Хлопчиком Ігор бачив, що батько працює буквально без перерв – у своєму домашньому кабінеті займався науковою роботою і тільки двічі на день виходив на півгодини у великий сад їхнього власного будинку [17]. Професор Сікорський вчив своїх дітей працювати не тільки на власному прикладі, а й словами. І ось які слова батька запам’ятав, записав у своїх спогадах сам авіаконструктор:
«Справжній чоловік повинен робити свою роботу чесно, не шкодуючи часу і сил… Я також пам’ятаю, як він додав, що “важка робота, або фізична, або інтелектуальна, якій займаєшся довгий час, не шкодить здоров’ю, за умови, що у тебе будуть періоди відпочинку “» [18].
Отже, творчі здібності дітей у сім’ї Сікорських розвивалися і підтримувалися батьками. В першу чергу тут ми бачимо увагу батьків до того, що цікавить дитину. Потім – підтримка цього інтересу, створення умов, при яких дитина могла б рухатися в обраному напрямку. Творчий інтерес дитини підтримується навіть в тому випадку, коли це начебто не має жодної практичної користі. І все це – в уважному, дбайливому ставленні батьків до дітей, водночас в середині культури приголомшливої самодисципліни.
***
Звичайно, ці кілька фрагментів з «педагогічної концепції» Івана Олексійовича Сікорського відповіді не дадуть на всі наші риторичні батьківські питання, але, може бути, виявляться підказкою, орієнтиром у пошуку власних рішень, в турботі про своїх дітей. Ці невеликі фрагменти його робіт допоможуть побачити, в якому напрямку думав батько сімейства Сікорських, коли з турботливою уважністю, тактовної дисципліною, прагненням до цілісності він ростив своїх дітей.
Літерартура
- Михеев В. Неизвестный Сикорский. «Бог» вертолетов. М., 2010.
- Там же.
- Каптерев П.Ф. История русской педагогии. – СПб.: Алетейя, 2004. С. 531.
- Сикорский И.А. Об умственном и нравственном развитии и воспитании детей // Энциклопедия семейного воспитания и обучения. Родительский кружок при педагогическом музее высших учебных заведений в СПБ. СПБ, 1902. С 6.
- Ср.: Сикорский И.А. Психологические основы воспитания и обучения. Киев. Лито-Типография Товарищества И.Н. Кушнарев и Ко, Киевское отделение, 1909. С.6. Также: Сикорский И.А. Душа ребенка. С кратким описанием души животных и души взрослого человека. Киев. Типография С.В. Кульженко, Пушкинская улица, собственный дом №4. 1909. С. IV.
- Там же, С. 133, С. 137.
- Там же. С. 152.
- Сикорский И.А. Об умственном и нравственном развитии и воспитании детей… С. 18.
- Сикорский И.А. Душа ребенка. С. 35, 56, 100, 105 и др.
- Сикорский И.А. Психологические основы воспитания и обучения… С. 15.
- Сикорский И.А. Душа ребенка. С.101.
- Там же. С. 102.
- Там же. С. 99–100.
- Там же. С. 118–119
- Там же. С. 118.
- Сикорский И.А. Об умственном и нравственном развитии и воспитании детей… С. 32.
- Sikorsky I.I. The story of the Winged-s. The autobiography of Igor I. Sikorsky. London: Robert Hale limited, 1939. P. 18-19.
- Sikorsky I.I. The story of the Winged-s. The autobiography of Igor I. Sikorsky. London: Robert Hale limited, 1939.P. 21
