ТАК – ТАК, НІ – НІ!
Сир 15, 15 – 20; Пс 119 (118); 1 Кор 2, 6 – 10; Мт 5, 17 – 37
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити. Адже воістину кажу вам: доки не промине небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не промине, – аж все збудеться. Якщо хтось скасує одну з цих найменших заповідей і так навчить людей, – він найменшим назветься в Царстві Небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. Тож кажу вам, що коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного. Ви чули, що було сказано прадавнім: “Не вбиватимеш, а коли хто вб’є, той підлягає суду”. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпадає під суд. Якщо хто скаже на свого брата: “нікчемо” – той підлягає верховному суду. А хто скаже: “дурню” – той підпадає під вогняну геєну. Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді вже приходь і принось свій дар. Шукай згоди зі своїм противником швидко, доки ти з ним на дорозі, щоби противник не видав тебе судді, а суддя тебе не видав слузі й не кинули тебе до в’язниці. Воістину кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта. Ви чули, що було сказано: “Не чинитимеш перелюбу”. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. Якщо ж твоє праве око веде тебе до падіння, – вирви його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни. І якщо твоя права рука веде тебе до падіння – відрубай її і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби загинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло відійшло до геєни. Сказано було: “Хто відпустить жінку свою , нехай дасть їй розвідного листа”. А Я кажу вам, що кожний, хто відпускає жінку свою , – за винятком випадку розпусти, – той штовхає її на перелюб; і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб. Знову, ви чули, що сказано було стародавнім: “Не будеш клястися неправдиво і будеш виконувати перед Господом клятви свої”. А Я кажу вам зовсім не клястися: ні небом, бо воно є Божим престолом, ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя; ні своєю головою не клянися, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною. Тож нехай буде ваше слово: “Так – так”, “Ні – ні”, а що більше цього, – те від лукавого».
Однією із ран, яку батьки завдають своїм дітям – це так звані суперечливі повідомлення. Символічно їх можна виразити словами: «Бійся мене – люби мене»! Наприклад мама говорить своїй доньці, що її любить, і що вона найдорожча, а за декілька хвилин кричить, щоб дала їй святий спокій… Або батько суворо карає сина, але при цьому з виразом обличчя видатного педагога повторює, що це для його добра. Часом подібні «меседжі» звучать на емоційному рівні. Наприклад, мати запрошує свого малого сина притулитися до неї, але одночасно не має бажання присвятити йому час, робить так, щоб не мати почуття провини. Дитина підсвідомо відчуває неохоту матері і попри її запрошення відмовляється від обіймів, йде до своєї кімнати. В цей час мати зітхає: “Все, вже не любиш мами? Я вже тобі не потрібна”. Дитина знаходиться перед вибором, або «формально» притулитися до мами і відчувати самій провину, бо мама втомлена, або відійти і теж відчувати провину…
Суперечливі повідомлення це таке «повідомлення в повідомлення», коли будь-який вихід є одночасно і правдивий і фальшивий, пов’язаний із заспокоєнням власної совісті і одночасно почуттям провини1. Не важко здогадатися, яку велику шкоду несе подібне виховання і які катастрофічні наслідки відчувають ці діти в дорослому житті.
Якщо суперечливі повідомлення приносять таку шкоду в емоційне життя, то що можна сказати про життя духовне, про царину віри?!!
Багато древніх єресей формувалося на фундаменті суперечностей. В V столітті Церкву розхитала чергова єресь – несторіанство. Несторій, суворий монах з Сирії, прекрасний проповідник, прибув до Константинополя, щоб посісти патріарший престол. До Нового Риму Несторій прибув не сам, але привіз із собою пресвітера Анастазія, яким у неприхований спосіб захоплювався і до порад якого постійно прислухався. Власне Анастазій однією із своїх проповідей сколихнув тогочасну Церкву. Древній церковний історик Сократ Схоластик занотував із неї найбільш обурливе твердження:
Хай ніхто не називає Марію Богородицею. Марія була людиною; а неможливо, щоб Бог був народжений з людини (Socrates, HE VII 32, 2, SCh 506).
Замість того, щоб напоумити свого священника і покарати, або хоча б написати до нього якесь correctio патріарх Несторій, почав його захищати, а відтак і те, чого він навчав. Той же Сократ згадує, що подібні єресі Анастазій і Несторій проголошували не відразу, а поступово, час від часу заперечуючи самі собі (суперечливі повідомлення на площині віри). Ось що пише Схоластик:
Один раз говорили одне, іншим разом цілком інше, на щось начебто погоджувалися, і одночасно це гостро заперечували (Socrates, HE VII 32, 2, SCh 506).
Можна уявити в якому сум’ятті був Божий Народ під впливом такого навчання. Єпископ, який був покликаний утверджувати у вірі своїх братів, ударив по її фундаментах. Напруга серед звичайних людей була така велика, що коли це питання вирішувалося на Ефеському Соборі, то під будинок, де відбувалися засідання Собору, прийшли цілі натовпи людей, щоб захистити істину та віру. Події, які у той час відбувалися, а особливо постать св. Кирила Олександрійського, варті спеціального детектива…
Слово, яке Церква дає на поживу під час Святої Літургії, запрошує нас до істини, до ясного і однозначного прийняття нашої дійсності:
Тож нехай буде ваше слово: “Так – так”, “Ні – ні”, а що більше цього, – те від лукавого».
Знаково, що слова Ісуса про чіткі та однозначні висловлювання слідують відразу після слів про нерозривність подружжя. Так, наче наш Господь відчував щось… Справді сфера родини і подружжя стала місцем впровадження багатьох двозначностей. Однак те, що Церква протягом двох тисяч років називала гріхом, наприклад, перелюб, далі залишається гріхом, а те, що називає благодаттю, є благодаттю.
Щоб у цьому розібратися, пригляньмося до самого тексту:
А Я кажу вам, що кожний, хто відпускає жінку свою, – за винятком випадку розпусти, – той штовхає її на перелюб; і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб.
З цього фрагменту виразно бачимо, що перелюб є наслідком розлучення, а не навпаки. Слова за вийнятком розпусти (гр. порнея) означають: за вийнятком відносин, які уже є перелюбом, розпустою. Тобто, якщо відносини, в яких хтось перебуває, є розпусними (перелюбом), тобто не є подружжям, то таку особу потрібно відпустити. У цих словах наш Господь рішуче підтверджує ЄДНІСТЬ І НЕРОЗРИВНІСТЬ ПОДРУЖЖЯ! Існує ще один незаперечний доказ, нерозривності шлюбу, навіть у випадку зради це – відносини Бога і Ізраїля, а також Христа і Церкви, виражені в Святому Писанні в образі подружжя (Іс 52; Еф 5). Незважаючи на невірність Божого Народу, Бог ніколи з ним не розлучився і ніколи не розлучиться з Церквою.
Саме в такому дусі цю істину розумів Святий Йоан Хреститель, тому докорив Іроду за те, що Той жив з Іродіядою, жінкою свого брата і не вагався віддати свого життя. Немає апокрифу, який би розповідав, як Йоан Хреститель, дивлячись на спільне благо нерегулярного зв’язку Ірода і Іродіяди, а також на те, що вони довший час перебувають разом, поблагословив їх на світле майбутнє.
Цим словом Христового вчення був натхнений Томас Мор, який рішуче виступив проти короля Генріха VIII. Англійський король звернувся до папи з проханням ствердити недійсність свого шлюбу з Катериною Арагонською, щоб одружитися з Анною Болейн. Коли папа, Климентій VII відмовив, Генріх VIII сам оголосив себе главою Церкви. А ще він встиг заключити нерегулярні зв’язки з Анною Болейн (страчена), Джейн Сеймур (померла), Анною Клевською (розлучена), Катериною Говард (страчена) і Катериною Парр. Томас Мор, який від 1529 року виконував обов’язки лорда-канцлера вибрав ПРАВДУ ОДКРОВЕННЯ замість ПОЛІТКОРЕКТНОСТІ по відношенню до цього світу. Св. Томаса Мора помер за істину, подібно як і св. Йоан Хреститель. З цієї самої причини було страчено кардинала Джона Фішера і 18 монахів з Лондонської Картузії.
Їхнє мученництво є воланням їхньої крові: ПОДРУЖЖЯ є святим, і ніхто не може його руйнувати!
1 A. Skibiński, „Homo Significus” Warszawa 2003.
о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні
