Стаття побудована на інтерв’ю активістки, яка займається протидією секс торгівлі. Вона є феміністкою, а тому деякі її висновки не будуть збігатися з нашою позицією, хоча факти про стан та природу порноіндустрії є вірогідними. Однак Приблизно 120 мільйонів користувачів щодня заходять на Pornhub. Можна говорити про загальну порнокультуру, однак суспільство закриває очі на те, що Pornhub платить мільйони за експлуатацію, зґвалтування та торгівлю жінками та дівчатами. В порноіндустрії немає нічого спільного з любов’ю – нічого спільного з тим, щоб займатися любов’ю. Це все стосується ненависті. Медіагігант отримує прибуток від ненависті до жінок” – заявила Лайла Мікельвейт, директорка в Exodus Cry, групі, яка прагне скасувати секс-торгівлю по всьому світу. В останні місяці вона також стала противником Big Porn, багатомільярдної галузі, що торгує “продуктом”, який не проходить жодної перевірки. Для неї – це битва передусім за гідність жінок та дівчат.
У 2011 році вона приєдналася до Exodus Cry. Організація дійшла до висновку, що сексторгівля процвітає на комерційних секс-ринках, керованих попитом чоловіків. “Секс-торгівля трапляється в галузі проституції, так само як і в порноіндустрії. Ви не можете розділити ці речі, і всі вони підживлюються попитом”. Іншими словами, припинення сексуальної торгівлі вимагає припинення комерційної сексуальної експлуатації у всіх її формах.
Спочатку увага пані Мікельвейт зосереджувалася на проституції. Як показало дослідження Європейського журналу права та економіки за 2013 рік, сексуальна торгівля є “найбільш поширеною в країнах, де легалізована проституція”. Розглянемо Німеччину, яка у 2002 році легалізувала індустрію проституції і де сьогодні приблизно 400 000 жінок обслуговують мільйон чоловіків у понад 3500 борделів. У 2018 році німецький суд визнав власника найбільшого в країні борделю винним у підтриманні торгівлі людьми.
Тим часом, як показало те саме дослідження, існує “причинно-наслідковий зв’язок суворих законів про проституцію і скорочення торгівлі людьми”. Це урок так званої нордичної моделі: сутенери стикаються з кримінальним переслідуванням, а жінки-повії, отримують соціальну підтримку. Швеція стала першою в 1999 році (звідси і назва), і сьогодні країна має найнижчі показники торгівлі сексом в Євросоюзі. Мікельвайт просуває нордичну модель у всьому світі, в тому числі в Сполучених Штатах, де вона допомогла розробити та запровадити Закон про зменшення попиту на сексуальний трафік, законопроєкт, який перебуває на розгляді в нинішньому Конгресі, який би кодифікував принципи нордичної моделі на федеральному рівні.
Крім аспекту торгівлі людьми, існує проблема жорстокості, якої зазнають проститутки. Життя повій “мультитравматичне”, згідно багаторічного дослідження майже 900 повій, опублікованого у 2003 р у “Журналі травматичної практики”. 7 з 10 жінок зазнали фізичних побоїв; 6 з 10 були зґвалтовані; 9 із 10 хотіли втекти. У дослідженні майже 2000 жінок-повій, опублікованому в 2004 р. В американському Журналі епідеміології, було зроблено висновок, що «жодна категорія наслелення, яке вивчалася раніше, не мала. . . відсоток загиблих внаслідок вбивств, навіть приблизно такий, який спостерігається в досліджуваній групі (повії). “
І все ж сутенерське лобі прагне приховати ці реалії за евфемізмами, такими як “секс-робота” та оповідями, що все більше посилюється ліберальними феміністками, що проституція є “розширенням прав і можливостей для жінок, що це форма звільнення, що це така ж робота, як і інші”.
Вибухова популярність та нормалізація онлайн-порно лише ускладнили боротьбу з цією проблемою. Наша культура в цілому зараз звикла до думки, що жінки “самі цього хочуть”, але порно – настільки жорстока справа, як і проституція. Дійсно, як зазначає Мікельвейт, “єдиною різницею між порнографією та проституцією є те, що там увімкнена камера”. Тому всі жорстокості, пов’язані з проституцією в реальному світі, також присутні у порнопродукції.
Карен Сельдман-Росурм з Центру боротьби з торгівлею людьми Університету Вічіта опитувала численних жертв. У багатьох випадках, як виявила вона, торговці людьми використовують порносередовища для “десенсибілізації [жертв] сексуальних актів, які вони зазнають та “рекламування” жертв клієнтам. Пересічний користувач порно, який переглядає нескінченний відеопотік порно, не може знати, що якийсь конкретний “виконавець” насправді не є примушеним чи є жертвою торгівлі.
Ви думаєте, що це перебільшення? Розглянемо недавній випадок зниклої 15-річної з Південної Флориди, яка була знайдена лише тому, що на Pornhub було розповсюджено 58 відеозаписів її згвалтування та сексуального насильства.
Для того, щоби завантажити відео на цьому порно сайті все, що вам потрібно – це адреса електронної пошти: жодних вимог урядового посвідчення, надійних перешкод для підтвердження віку або згоди. Щоб стати користувачем Pornhub з синьою позначкою на сайті, завантажувач повинен просто поділитися фотографією, в якій тримає аркуш паперу з написаним на ньому своїм іменем користувача. Що заважатиме примусити жертву тримати цей напис? Що стосується дівчини з Флоридії, команда Twitter Pornhub коротко визнала перевірку облікового запису, перш ніж швидко видалити твіт, імовірно, усвідомивши наслідки.
І все ж Мікельвейт зазнає жорстокої критики з боку “зірок” індустрії, які наголошують, що їм подобається зніматися у порно роликах. Але вона знає, що багато хто з них примушений (адже їм потрібна зарплата від сутенерів та порнографів), про це жертви порнографії розказують активістці.
З 42 мільйонів жінок, які працюють в галузі проституції в усьому світі, переважна більшість людей походить із зубожілих, маргіналізованих середовищ, в дитинстві вони зазнавали зловживань: “Публічно ви бачите лише невелику кількість “зірок”, які мають час, свободу та засоби, щоби бути в центрі цваги соц мереж, саме до їхніх голосів прислухаються, і на них посилаються прихильники вільної порнграфії, однак за цими голосами стоять мільйони жінок у всьому світі, які навіть не мають свободи вийти в Інтернет».
