Католицькі школи в Європі відвідує понад вісім мільйонів учнів, а по всьому світі – 60 мільйонів дітей і підлітків, і їхня кількість постійно зростає.
Польське католицьке прес-агентство КАІ, цитуючи інтерв’ю, яке Крістін Манн, президент Європейського Комітету з питань католицького виховання, дала для віденського тижневика “Der Sonntag”, вказує, що в католицьких освітніх установах Європи навчається понад 8 мільйонів учнів, а якщо до цієї статистики додати школи інших віросповідань, то їхня кількість досягає 10 мільйонів.
Крістін Манн підкреслила, що після Другої світової війни в майже всіх країнах західної Європи відродились не тільки католицькі але й протестантські школи, як також і інших віровизнань, як православні, мусульманські та інші. Вона наголосила, що історично вся система освіти в Європі та інших країнах світу поступово впроваджувалась та ґрунтувалась на католицькій моделі.
Католицька школа в Республіці Кабо-Верде
Крім зростаючої кількості учнів католицьких шкіл як на європейському, так і на всесвітньому рівнях, Крістін Манн вказала на цікаву закономірність, яка виявляє, що католицька система освіти спроможна динамічно жити й розвиватись у різних правових системах, які регулюють стосунки між Церквою та державою. Хто не міг би припустити, що найбільше, бо понад 2 мільйони дітей навчається в католицької школах Франції, де ще 1905 року був прийнятий закон про відділення Церкви від держави, а в Бельгії католицькі школи відвідує 75% учнів. Такі самі статистичні дані стосуються початкових шкіл в Ірландії. А країною з найвищим показником зростання католицьких шкіл тепер є Албанія, країна, яка в комуністичні часи вважалась першою атеїстичної державою світу.
Кардинал Сандрі з учнями та сестрами католицької школи у Вірменії
Крістін Манн, богослов і юрист, що протягом багатьох років очолювала віденське бюро з питань освіти й австрійське міждисциплінарне управління освіти, навчання і виховання, а тепер є президентом Європейського Комітету з питань католицького виховання, вказала, що більшість католицьких шкіл провадять чернечі Згромадження або дієцезії. Вона висловила схвалення католицьким школам, а, зокрема, тим, якими керують чернечі Згромадження. Крістін Манн призналась, що під час міжнародних симпозіумів її завжди вражає різнорідність монаших Згромаджень, які провадять школами за межами Європи. Деякі з цих Згромаджень засновані зовсім недавно, а їхні назви навіть невідомі в Європі. В деяких країнах, де християни становлять меншість, вони досягли величезних успіхів. Члени чернечих Чинів та Згромаджень, на її думку, є чудовими фахівцями в галузі освіти й виховання, з конструктивним підходом до різноманіття культурних відмінностей, не втрачаючи власної ідентичності.
Крім того вона вказала на проблему прийому некатолицьких дітей. «Приймати чи ні? Якщо так, то за якими критеріями їх приймати? За якими критеріями та порядком слід приймати дітей? Як розв’язати питання відвідувань уроків релігії учнями інших конфесій?» Це, переважно, проблема європейських шкіл, бо в католицьких школах на інших континентах світу відсоток католицьких вчителів не є великим, або невеликий процент католицьких дітей та молоді, а інші є визнавцями інших релігій.
У відповідь на питання, що відрізняє католицьку школу від інших, Крістін Манн сказала, що це, насамперед, широта католицьких горизонтів, які виявляються в двох напрямках: через розвиток індивідуальної особистості учня, навіть при значному опорі з його боку стосовно католицьких цінностей, і, одночасно, відкриття на сучасну соціальну ситуацію та виклики, які вона несе. Це знаходить відображення в конкретній педагогіці та пошані до різноманітності, але завжди звертаючись до того самого центру цінностей. Кожна дитина унікальна й, одночасно, прийнята Богом з усім її потенціалом. Людяність молодої людини розвивається в процесі навчання, в релігійному вимірі, в забезпеченні відповідних досягнень, але також у розвитку основних чеснот.
А щодо ролі католицьких навчальних закладів як місця євангелізації, Крістін Манн наголосила, що слід євангелізувати словом і ділом. Не будуть достатніми тільки проповіді, ідеали та викладання, якщо вони не будуть вводитись у шкільну дійсність і в звичайне повсякденне життя в школі. А з другого боку, тільки практика солідарності й пошани до іншої людини без слів, які це пояснюють та інтерпретують також не буде достатньою.
До Європейського Комітету з питань католицького виховання, головний офіс якого розташований у Брюсселі, входять представники католицького шкільництва з 25 країн Європи, серед яких також і з України. Основною метою діяльності Комітету є обмін досвідом, співпраця та представлення інтересів католицьких освітньо-виховних закладів у європейських інституціях.
