Зелений марксизм

Комунізм нікуди не зникав. Він просто змінив відтінки з червоного на веселковий і зелений. І останній особливо небезпечний, адже мало хто помічає зв’язок між екологією і боротьбою проти зміною клімату та марксизмом. Проте він існує…

Зелені, як нові марксисти ХХІ століття.

Якщо мова йде про легалізацію одностатевих шлюбів, абортів чи штучного запліднення, то ці проекти у парламентах європейських країн завжди отримують підтримку партії Зелених. Сам рух Зелених бере свій початок від студентської революції 1968 року і ставить за свою головну ціль досягнення суспільної справедливості. Однією з перших виникла «Об’єднана Тасманська Партія», яка у програмному документі «Нова етика» виступала за рівність у отриманні і використанні природніх ресурсів¹. Вона також була в опозиції до капіталістичної моделі суспільства з характерним для капіталізму споживацтвом, екологічною несправедливістю, культурною та економічною дискримінацією жінок². Це було пов’язано з тим, що чимало творців партії мало комуністичне минуле або брало участь у діяльності лівих партій, профспілок³. Тому не дивно, що зелені діють пліч-о-пліч з політикою лівих, а навіть останнім часом забирали у них частину електорату. Після світової економічної кризи 2008 року Зелені випрацювали програму «Нового зеленого суспільства», яка полягала у створенні екологічних місць праці, зменшення викидів вуглекислого газу, енергозберігаючого будівництва та транспорту⁴. У 2001 році було засновано Глобальну Мережу Зелених, яка ухвалила «Глобальну Карту Зелених». У ній перераховано критерії, яким має відповідати будь-яка партія, яка хоче належати до табору зелених. Зокрема, рівність «незалежно від статті, раси, віку, релігії, класу, етнічного чи національного походження, сексуальної орієнтації, рівня дієздатності та здоров’я»⁵.

На їхню думку, економічна нерівність унеможливлює вибір стежки сталого розвитку, а Gender mainstreaming має бути ключовим елементом будь-якої суспільної політики. Наприклад, засновники польських Зелених були у своїй більшості вихідцями з пацифістських, феміністичних та ЛГБТ рухів. У їхньому програмному документі «Зелений Маніфест» говорилося про «ідею суспільної справедливості, яка мала бути реалізована боротьбою з суспільними проблемами (безробіттям та бездомністю) за посередництвом позаурядових організацій»⁶. З самого тексту стає зрозумілим, що вони навіть не змінили запозичену у своїх червоних попередників термінологію, тільки модифікували дещо засоби та цілі своєї діяльності.

У своїй політиці зелені пропонують, щоб до категорії молоді відносилися особи не від досягнення підліткового віку аж до отримання повних виборчих прав (як це тепер), а всі особи від народження. Аж до досягнення повної політичної незалежності. Вони також вимагають повний доступ до сексуальної освіти. У своїх рекомендаціях польські зелені, які втім не відрізняються від світових трендів, пропонують запровадити обов’язкову сексуальну освіту для дітей (пролайф виховання у родині вони вважають прикладом незрівноваженої суспільної політики⁷), ліквідацію гендерних стереотипів та загальний доступ до засобів контрацепції шляхом повного або часткового відшкодування державою їхньої вартості⁸.

Екосоціалізм як нова утопія.

Як і комунізм, ця нова ідеологія має свою утопію, яку намагається осягнути шляхом революційних перевтілень, вона називається екосоціалізм. Це справедливе суспільство (соціалізм), яке може бути збудоване лише за умови відмови від шкідливих для природи моделей розвитку,⁹ обов’язково включатиме поєднання антикапіталістичної екології і соціалізму. На думку прихильників ідеології, екологічна парадигма потребує демократії, суспільної рівності, світськості та фемінізму. Досягнення визволення людини та природи відбудеться шляхом екосоціалістичної революції, яка має охопити якомога більшу частину населення і буде опиратися на робітничий клас. Для цього варто підтримувати інтернаціональну боротьбу (зокрема арабську весну та форми громадянського непослуху у різних точках світу)¹⁰. Відомий неомарксист минулого століття Г. Маркузе писав, що «радикальна трансформація природи стане частиною радикального перевтілення суспільства»¹¹, яке буде досягнуте за допомогою лівих, зелених та феміністичних рухів.

Екологія чи екологізм?

Варто розрізняти екологію, як науку, та нову небезпечну ідеологію, що прикривається турботою про навколишнє середовище або клімат. Аналогічно, як у минулому, ліквідація бідності, як явища, не була тим самим, що використання теми бідних у своїх цілях комуністами для політичної боротьби і приходу до влади.

Головними відмінностями є по-перше, перевернута ієрархія цінностей.

На думку згаданого вже Г. Маркузе, християнство гальмує розвиток зеленого неомарксизму¹², адже у юдеохристиянській культурі на першому місці завжди стоїть Бог, потім йде добро людини, як вінця творіння і аж на останньому місці стоїть природа. У екологізмі все навпаки: спочатку добро живих організмів, потім людини і на останньому місці стоїть Бог¹³,

якщо взагалі його згадують, адже ця ідеологія по суті є практичним атеїзмом у дії¹⁴.

Філософ Паскаль Бракнер ( Pascal Bruckner) називає екологізм новою релігією, яка має всі шанси стати новітнім тоталітаризмом і якій притаманне апокаліптичне бачення майбутнього¹⁵.

По-друге, екологізм на відмінну від екології стирає різницю між людиною і тваринами, надаючи останнім такі ж самі громадянські права. Для цього до представників тваринного світу застосовують ті ж самі прикметники і фрази, що раніше були зарезервовані виключно для людей. Так, непоодинокі випадки, коли навіть у новинах можна почитати заголовки: «допоможіть знайти собаці чи кішкі родину», «всиновіть тварину», «білі ведмеді мають по одному дитинчаті» (замість мають потомство)…. Цей список можна продовжувати. Так, на цьогорічному вручені Оскару актор Хоакін Фенікс, відомий за роллю «Джокера», сказав наступне: ми взяли на себе право штучно запліднювати корову і коли вона народжу, крадемо у неї дитину. Ми беремо від неї молоко, призначене для її теляти і додаємо його до нашої кави і пластівців»¹⁶.

І це на фоні того, що та ж сама ліва еліта вимагає легалізацію абортів аж до самого народження дитини, лобіює впровадження in vitro та виступає за сурогатне материнство та усиновлення дітей одностатевими парами. До слова, минулорічна лауреатка Нобелівської Премії з літератури Ольга Токарчук запропонувала включити у Конституцію Польщі пункт про права тварин¹⁷.

Як писав Папа Бенедикт XVI: «множення прав урешті-решт спричиняє руйнування ідеї права й неминуче веде до нігілістичного «права» людини заперечувати саму себе: аборт, самогубство, «виробництво» людини, мов речі, проголошуються правами людини, одночасно заперечуючи саму людину»¹⁸.

У «Світовій Декларації Прав Тварин», ухваленій в 1978 в Парижі на засіданні ЮНЕСКО зазначено, що з огляду, що кожна тварина як жива істота, має права у моральній сфері, адже всі народжуються рівними до життя і мають ті ж права до існування. А людина, як тваринний вид, не може собі привласнювати права пригнічувати інших тварин. Має натомість обов’язок використовувати свої знання для їхнього (тварин) добра. Натомість виставлення тварин на показ або для видовищ принижує гідність тварин. І нарешті права тварин мають на законодавчому рівні так само охоронятися, як права людей¹⁹.

До цього можна додати, що гуманізація тварин і зрівняння їх у правах з людьми в кінці призведедо знецінення людського життя. Адже якщо людина – це один з багатьох живих видів, то в ім’я збереження біорізноманітності та природи цілої планети можна контролювати людську популяцію а навіть радикально її зменшувати,

щоб зберегти право на життя наприклад тих самих білих ведмедів чи моржів. Так, у версені 2016 року часописі «Social Theory and Practice» з’явилася стаття Коліна Хічкея, (Colina Hickeya), Тревіса Рідера ( Travisa Riedera) Джека Ерла (Jake’a Earla), де вони стверджували, що хоча нині не можемо застосовувати примусову демографічну політику скорочення населення, як у Китаї чи Сальвадорі, але уряди мають або навіть повинні заохочувати до малих родин або взагалі відмовитися від родин, фінансово підтримувати стерилізацію та контрацепцію у бідних країнах, щоб зменшити кількість людей, які генерують вуглекислий газ.

Для заможних суспільств варто, на їх думку, запроваджувати для сімей, які б хотіли мати більше дітей прогресивний податок, вище оподаткування видатків на дітей, ліквідація пільг для багатодітних родин, скасування декретної відпустки для матерів для другої дитини та інших подібних заходів.²⁰

У цьому проявляється марксиський слід у проголошенні загальної рівності шляхом звільнення від дискримінації, де тепер замість пригніченого пролетаріату виступає жива природа, а класом гнобителів є людська раса²¹.

Звільнення тварин, як ціль зеленої революції.

У 1976 році була створена підпільна міжнародна організація вегетаріанців та веганів – Фронт визволення тварин (англ. Animal Liberation Front, ALF), мета якої визволення тварин, що знаходяться у неволі²². Хоча самі члени офіційно стверджують, що вони виключно за ненасильницькі методи, ФБР визнало Фронт терористичною екстремісткою організацією, яке щорічно наносить економіці США багатомільйонні збитки²³. На думку самих членів організації, тварини не мають бути нічиєю приватною власністю і що ані наукові співробітники, ані підприємства не повинні володіти живими істотами, адже це може розцінюватися як видова дискримінація (приписування одним істотам меншого значення лише на основі їхньої приналежності до певного біологічного виду²⁴). Натомість минулого року зооохоронна організація PETA (People for the Ethical Treatment of Animals) у Великій Британії закликала у відносинах з тваринами уникати термнів «власник» чи «домашні улюбленці», адже це ніби то вказує на видову вищість людини. Замість цього краще до них застосовувати слово «товариш»²⁵. .

Не варто забувати, що Основою для більшості сучасних зоозахисних організацій стали етичні погляди опубліковані у праці і Петера Сінгера (Petera Singera), у якій він обґрунтував тиранію людину над тваринами. У одному з інтерв’ю він переконував, що шимпанзе має більше гідності, ніж немовля, що народилося без мозгу, адже не має свідомості.²⁶. На його думку, визволення тварин є продовженням рухів, що перед тим боролися проти дискримінації жінок, чорних та ЛГБТ ²⁷. Нічого дивно, що депутатка Європарламенту Сильвії Спурек (S.Spurek) фемінізм також включає боротьбу за права самиць²⁸.

Нова екологічна людина.

Як соціалізм і нацизм, ця нова ідеологія для реалізації своїх планів потребує виховання нової моделі «екологічної людини», яка б мислила у категоріях екологізму. Для цього варто переконати людей, що вони лише звичайна частина живої природи, яка нині занадто розмножилася і несе шкоду для майбутнього планети. Тому для початку революції треба створити і підтримувати напруження у суспільстві, адже ніщо краще за страх не звільняє найгірші сторони людської особистості і змушує нас діяти виключно на підставі інстинкту самозбереження і часто всупереч моральним та етичним нормам. Думаю, нещодавній приклад з поверненням українців з Китаю чудово це показав. Недарма одним з ефектів діяльності Грети Тюнберг є зростання серед молоді «кліматичної фобії», що ми вони ніби то є останнім поколінням на Землі і відвернути катастрофу²⁹ вже не вдасться без радикальних дій. Зокрема, відмови від дітонародження.

По-друге, варто ліквідувати або послабити родину, яка є головною перешкодою для лівиці на шляху до захоплення влади. Адже людина, що зростала та виховувалася у повноцінній та віруючій християнській сім’ї має більшу здатність протистояти впливам різних ідеологій. На думку директора польського Сільськогосподарського Інституту Стефана Войціка (Szczepan Wójcik, prezes Instytutu Gospodarki Rolnej) на прикладі Голландії, де суд постановив під тиском екологів зменшити на половину виробництво сільськогосподарської продукції, стаємо свідками нової необільшовицької революції. Адже важко знайти в «в країні екологічного активіста, який одночасно не був прихильником ЛГБТ, абортів і не брав участь у чорних маршах»³⁰ феміністок.

На думку Ришарда Кулика, модель екологічної людини має включати поєднання зі своєю природою (дикість), з оточенням і культурою та вищою силою, що може виражатися у формі пантеїстичної духовності (коли природа або «Матінка Земля» і є Богом) або теїзмом, коли Бог хоча і є поза природою, але всі живі істоти та світ йому дорогі³¹. Тому не дивно, що для багатьох «екологічних марксистів» життя первісних амазонських та африканських племен є ідеальним зразком для наслідування та втілення омріяної екосоціалістичної утопії.