Іcус Христос vs Водолій або жива вода та її підробки

Вих 17, 3 – 7; Пс 95 (94); Рим 5, 1 – 2. 5-8 Йн 4, 5 – 42
Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була там криниця Якова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води. Каже їй Ісус: «Дай Мені напитися!» Адже учні Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-самарянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я – жінка-самарянка?» Адже юдеї не мають із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що говорить тобі: “Дай мені напитися!” – ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звідки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є в життя вічне». Каже Йому жінка: «Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати. Пане, я бачу, що Ти – Пророк. Наші отці поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися». Ісус промовив до неї: «Вір Мені, жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, – і вона є нині, – коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому поклоняється, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я – той, хто говорить з тобою!» Багато самарян з того міста повірило в Нього. Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою віримо, адже ми самі почули та знаємо, що насправді Він – Спаситель світу!»
Історія нашого життя – це історія прагнень, які ведуть до одного єдиного – до прагнення ЖИВОЇ ВОДИ. Це біблійний образ, який означає постійно текучу з джерела воду. Саме таку воду семіти називали живою. В моменті, коли вода набиралася у якусь цистерну чи іншу посудину, вона переставала бути «живою». Чому? Тому що вона ЗАКІНЧУВАЛАСЯ. Жива вода символізує нескінчене прагнення людини жити і радіти життям у повній мірі. Пити живу воду – це любити і відчувати себе любленим, це йти шляхом свого покликання і відчувати себе щасливим. Пити живу воду – це не відчувати спраги, не відчувати браку, не відчувати дефіциту серця. Насичуватися живою водою – це не відчувати страху, що наше щастя ось-ось закінчиться.
XX століття, а також ХХІ характеризується великою духовною спрагою, а отже – і великими духовними пошуками. Виникає ціла течія, яка наче «духовний супермаркет» пропонує сучасній людині воду. Йдеться про New Age! Час від часу можемо побачити, як різні, навіть християнські, авторитети також черпають з «джерел» Нової Ери… Тому в 2004 році Свята Католицька Церква видає документ «Ісус – податель води живої. Християнський погляд на New Age». В цьому документі, виданому Папською Радою у справах культури і Папською радою у справах міжрелігійного діалогу, спершу маємо опис різних течій і напрямків, які намагаються вийти на зустріч людським прагненням.
Серед «посудин», які підписані «Жива вода», можемо віднайти різні види духовності, якими людина хоче наповнити себе, починаючи від теософії, йоги, альтернативної медицини, закінчуючи акупунктурою, гомеопатією, екологізмом. Не випадково символом Нової Ери є … водолій. Щиро раджу дослідити згаданий документ1, бо в ньому Церква застерігає перед різного роду напрямками, які часто пов’язані з цілком протилежною до християнства духовністю.
Один із описуваних напрямків особливо ожив в останніх роках. Тому звернемо на нього дещо більше уваги. Отож йдеться про екологізм, а особливо про культ Матері Землі «Гайї» (Γαῖα). Богиня Землі в різних культурах і релігіях мала своє ім’я. В грецькій міфології вона звалася Гайя, в Шумерів – Іштар, Ісіда – у єгиптян, у древніх вірмен Анаїт, в Латинській Америці – Пачамама, у Кельтів – Дана, у слов’ян – Лада. Усі ці культи мають спільну рису – сакралізація і персоніфікація Землі, яка дає плідність, врожай, а відтак і успіх. Одним словом – наповнює людське життя тим, що популярно називають «щастя».

Згаданий документ “Ісус – податель води живої” на цю тему говорить наступне: Нова Ера (New Age) має чітку схильність до східних або дохристиянських релігій, які вважаються незаплямованими і нездеформованими юдео-християнством. У зв’язку з цим (в New Age) особливо цінуються древні ритуали хліборобів і культи плідності. «Гайя», Матір Земля висувається альтернативою по відношенню до Бога Отця, образ якого сприймається як такий, що пов’язаний з патріархальною концепцією чоловічої домінації над жінками. Говориться про Бога, але це не особовий і не трансцендентний Бог. Він також не є Творцем, який підтримує світ в існуванні, лише «безособовою енергією», іманентною в світі, з яким творить «космічну єдність. Документ наводить працю Джеймса Лавлока (Jamesa Lovelocka), яка присвячена Ґайї: весь спектр живої матерії від китів аж до вірусів, від дубів і водоростей можна вважати однією живою істотою…

Протягом історії багато мудреців і філософів претендували на звання того, хто врешті зробить людину щасливою. Кожен приходив зі своїм рецептом «щастя», і залишав після себе якусь філософську або етичну систему і … помирав. Однак був такий серед них, який обіцяв Живу Воду, а після власної смерті воскрес і більше не вмирає. Саме тому Він є достойний довіри.
Зустріч Ісуса з Самарянкою є образом зустрічі з кожною спраглою душею. Самарянка зазнала багато відносин, від яких надалі відчувала рану і спрагу серця. Зустріч відбувається біля криниці. Єврейське слово беер – «криниця», «джерело» може також означати «відхлань», «прірву». Як же в цьому символі не побачити безодні нашого серця, яка кличе до безодні любові Бога (Пс 42, 8)? На момент зустрічі з Ісусом вона жила з якимось чоловіком, а до цього ще з п’ятьма. Тобто усіх разом було шестеро. Як же символічно, що Ісус в її житті появляється як СЬОМИЙ – Той, хто принесе повноту, щастя без міри! Адже саме повноту і досконалість символізує число «сім». Від чого усе розпочинається? Від істини: Говорить їй Ісус: «Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди». У відповідь жінка сказала Йому: «Не маю я чоловіка». Каже їй Ісус: «Добре ти сказала:“Не маю я чоловіка”, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала». Істина, яку їй об’явив Господь і була першим ковтком води!
Далі крок за кроком, або краще сказати ковток за ковтком, Самарянка насичувала своє серце Словом Спасителя. Він був перший, хто був так люб’язний з нею, хто був довготерперливий, хто її не осуджував і терпеливо чекав, аж вона розпізнає в ньому Спасителя. Жива вода перш, ніж почала текти з боку Спасителя, текла з його уст. Це була Добра Новина, Боже Слово, Христова наука! Чому вона насичує? Тому що Бог не обманює Він виконує те, що обіцяв.