Отці Церкви для того, щоб пояснити, чим є наше відкуплення використовують різні образи, порівняння. Один з цих образів наступний: людину можна порівняти до гарного, яскравого меча. Але цей меч внаслідок різних корозій втратив свій блиск, почав іржавіти. Тому Ливар бере його і кладе у вогняне горнило, розплавляє цей меч, щоб викувати новий.
Це те, що відбулося з Ісусом Христом – Він, взявши на себе наші гріхи, дозволив себе розплавити в горнилі хреста, щоб Отець підняв з гробу природу Нового Адама. Прагнеш нового життя, нової природи, потрібно перейти через переплавку – через вогонь хреста, щоб так як зі старого меча нічого не залишається, подібно нічого не залишилося з твого старого життя.
Таке втручання Бога в історію кожного з нас, Біблія називає Пасхою (Песах). Уявіть собі народ Ізраїля, який йде в напрямку Червоного Моря, бачить перед собою Море, а позаду себе єгиптян. Для Народу це означає смерть, багатьом з них перед очима за 2 секунди усе життя пройшло.
І як наблизився фараон, підвели сини Ізраїля очі, аж ось єгиптяни женуться за ними; і злякалися сини Ізраїля вельми та й заголосили до Господа. 11 Та й кажуть до Мойсея: Хіба тим то, що немає в Єгипті кладовищ, ти позабирав нас умирати в пустині? Що ж це ти накоїв нам, що вивів нас із Єгипту? 12 Хіба ми тобі цього не казали ще в Єгипті: Дай нам спокій! Ми будемо єгиптянам служити; бо ж краще нам бути в неволі, ніж гинути в пустині. 13 Відповів же Мойсей народові: Не бійтеся! Стійте на місці, то побачите, що зробить Господь, щоб вас сьогодні спасти. Бо тих єгиптян, що їх бачите сьогодні, не побачите більш вовіки! 14 Господь бо воюватиме за вас, ви ж будьте спокійні (Вх 14, 10 – 14).
І тут Господь своїм міцним раменом розсуває води моря і дозволяє пройти Ізраїлю там, де неможливо проходити. Єврейська Традиція говорить, що Господь вчинив це з огляду на віру Авраама, коли той нарубав (розполовинив дрова) і поклав на них Ісаака (Бут 22). Є тут ще один символ: коли Авраам заключав союз з Богом, він розрубав на половину жертовних тварин (Бут 15). Так чинили семіти, коли заключали союз. Потім кожен з них проходив крізь розтяті тварини ідентифікуючи себе з їхньою жертвою. Коли Господь розділяє Море, то так, наче допомагає Ізраїлю увійти в союз, наново відкрити дружбу з Ним. Союз (дружба) звершується в найбільших розламаних моментах нашого життя.
Коли Бог відділяє води Червоного Моря – то це також нагадує нам творіння, коли Бог відділив верхні води від нижніх вод, а склепіння посередині назвав небом. Під час пасхи, Бог відділяє Тебе від смерті.
Чи досвідчив ти таких ситуацій, коли Ти пройшов там, де не можливо?!
Народ Ізраїля почав співати пісню Господу. Це пісня – свідоцтво Літургії Ізраїля, також вона присутня від найдавніших часів в Літургії Церкви. Цікаво, що це найперша пісня на сторінках Писання:
Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море. 2 Сила і міць моя – Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його. 3 Господь – муж войовник, Господь – ім’я йому. 4 Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі. 5 Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь. 6 Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога (Вх 15, 1 – 5).
В цій пісні народ Ізраїля вихваляє Бога за ті великі чудеса, які Він звершив для нього. Що такого яскравого в цих рядках. Мойсей, а вслід за ним весь Ізраїль проголошує: Він МІЙ БОГ! Це слово «мій» вказує на особисті відносини. Бог – це не теорія, і не ідея. “Він МІЙ БОГ”, – співає Ізраїль.
Чи можеш розказати нам про СВОГО БОГА! Не про Бога, якого Ти вичитав в книжках, про якого розповідала твоя бабця, а про ТВОГО. Мойсей співає: Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його! Слова «мій Бог» означає, що я бачу присутність Бога в моєму життя, слова «Бог батька мого» означають, що я бачу Бога в історії моєї родини.
В таких ситуація народжується ДОВІРА до БОГА. Інколи ми помилково розуміємо довіру. Ми говоримо: Я вірю Богу, я вірю, що Бог так зробить. Як зробить? Так як я хочу. Коли ми говоримо: я довіряю Богу, то часто маємо на увазі, що Бог зробить те, чого я хочу. Але це не є довіра. Довіра, це коли спереду Море Червоне, а позаду Єгиптяни, а Ти говориш: Боже моє життя в Твоїх руках!
о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні
