Хоча Йоан Павло ІІ не був найбільшим апостолом милосердя і тема милосердя не з’являлася на його устах так часто як у проповідях Папи Франциска, то все ж без Папи з-над Вісли милосердна любов залишилась би на багато більше забутим даром Бога Отця.
1. Милосердя життя
Кароль Войтила жив у важкі часі. Роки ІІ Світової війни і повоєнного комунізму у Польщі, як також роки служіння у Петровій столиці, дозволили йому побачити різні найважчі проблеми всього світу. Тому його слова про милосердя не будуть словами теоретика, а людини, котра знає, що означає страждати, досвідчувати драми людського гріха і людської немочі. Свідомий існуючих загроз, він напише 1980 року: «Потреба цих переломних і важких часів вимагає того, щоб в цьому самому Христі показати ще раз обличчя Отця, котрий Є Отцем милосердя і Богом усякої втіхи (див. 2 Кор 1, 3)» (Dives in misericordia, 1).
Бути милосердним – це приносити Бога у людські драми. І навіть якщо ми самі не досвідчуємо великих труднощів, то не треба вирушати в подорож, щоб зустріти людей, для яких милосердя буде єдиним спасінням.
2. Милосердя терпеливості
Поки ж Кароль Войтила стане Папою, він мешкатиме в Кракові. Тому спершу приглядатиметься, а потім буде підтримувати розвиток культу Божого милосердя, що збільшувався довкола послання с. Фаустини Ковальської. Надзвичайно гідною похвали є його постава щодо заборони поширення цього культу, яка тривала від 1959 до 1978 року, тобто практично впродовж всього часу його єпископського служіння у Кракові. Як єпископ, потім як кардинал, він ніколи не критикував рішення Апостольської Столиці, але в рамках, дозволених законом, він старався разом з іншими польськими єпископами привести до скасування заборони.
Бути милосердним – означає вміти також чекати. Вміти зрозуміти тих, котрі ще не мають дару розуміння. Довіритися Богу, що це Він остаточно встановлює час і місце Своєї дії.
3. Милосердя слова
Св. Йоан Павло ІІ не говорив занадто часто про милосердя. Але це він, два роки пізніше після того, як його вибрали Папою, пише першу енцикліку, присвячену цій таємниці. «Dives in misericordia» має підназву «Про Боже милосердя». Це обов’язкова лектура для кожного, хто хоче хоча б трохи зрозуміти милосердя. Більше того, обов’язковою лектурою є проповідь, виголошена під час канонізації св. с. Фаустини (Рим, 2000), а також слова, які Папа сказав під час його останньої прощі до Батьківщини (Краків, 2002). В Енцикліці ми читаємо:
«Тому прагну, щоб сьогоднішні роздуми наблизили всім цю таємницю, стаючи водночас гарячим закликом Церкви до милосердя, якого так сильно потребує людина і сучасний світ. Потребує, хоча часто про це не знає». (2)
«У своїй відповідній і повній формі милосердя являється як дооцінення, як піднесення вгору, як видобування добра з-під всяких нашарувань зла, яке є в світі і в людині. В такому значенні милосердя становить базовий зміст месіанського послання Христа, а також фундаментальну силу Його посланництва». (6)
«Якщо деякі теологи стверджують, що милосердя є найбільшим серед рис та чеснот самого Бога, то Біблія, Традиція і все життя, котре виникає з віри Божого Люду, з певністю додає своєрідного підтвердження цьому твердженню». (13)
Під час канонізації св. с. Фаустини, Йоан Павло ІІ скаже: «Ісус показав нам також різні дороги милосердя, на котрих не лише пробачає гріхи, але виходить також на зустріч всім людським потребам. Ісус схилявся над кожною людською неміччю, матеріальною і духовною».
«Світло Божого Милосердя, котре Бог захотів немов би по-новому довірити світу через харизму сестри Фаустини, буде просвітлювати людські дороги у третьому тисячолітті».
Під час останнього паломництва до Батьківщини Папа-поляк казав: «У лиці сучасних форм убогості, котрих, як я знаю, не бракує у нашій країні, є потрібною сьогодні «фантазія милосердя» у дусі солідарності з ближніми, завдяки якій допомога буде «свідченням братерської спільноти добродійств». […] Потрібна «фантазія милосердя», щоб прийти з допомогою дитині, занедбаній духовно і матеріально; щоб не відвертатися від хлопця чи дівчини, котрі загубилися у світі різнорідних залежностей чи злочину; щоб приносити пораду, втіху, духовну та моральну підтримку тим, котрі розпочинають внутрішню боротьбу зі злом».
Бути милосердним – це також вміти говорити про милосердя. Йоан Павло ІІ вчить нас, як говорити, щоб це не були людські розмови про любов, котра не потребує Бога, ані такі розмови про Бога, котрі не допоможуть жодній людині.
4. Милосердя влади
Щастям на ім’я благодать можна назвати рішення Йоана Павла ІІ, котрі були переломним моментом на шляху розвитку культу Божого милосердя. Вже як єпископ Кракова він розпочинає беатифікаційний процес с. Фаустини Ковальської (1968), довіряючи теологічне опрацювання справи одному з найкращих догматиків: о. проф. Ігнатію Рожицькому. 1993 року Папа проголошує с. Фаустину Ковальську блаженною, а сім років пізніше – святою. 1985 року – дозволяє ввести Неділю Божого Милосердя у Краківській Архідієцезії, 1995 року – у всіх дієцезіях Польщі, а 2000 року, під час канонізації св. Фаустини, оголошує це свято для всієї Церкви.
Бути милосердним – це також вміти приймати відповідні рішення. Як в особистому, суспільному, релігійному житті, так і в політичному. Не кожному є дана така сама влада, але кожен, в міру своєї відповідальності, може приймати такі рішення, що милосердний Бог буде ближче до людини.
5. Милосердя гармонії
Мене особисто дуже зачіпала в Йоані Павлі ІІ гармонія між любов’ю і правдою. Мабуть, кожен, хто його зустрів, мав враження, що має перед собою людину, котра любить, до якої може підійти навіть найбільший грішник і що кожна зустріч з ним робить людину кимось більшим. Не можна було в ньому знайти ані найменшої злості, ані погорди, ані навіть байдужості. Милосердний Бог був присутнім на обличчі та в серці Папи. А водночас ніколи не було враження, що його постава яким-небудь чином залишає в стороні важкі правди віри. Він вмів зберегти якусь святу гармонію між правдою і любов’ю, що всі знали, що Папа любить, хоча часом діаметрально не погоджується з тими, яких любить.
Бути милосердним – це вміти зберегти гармонію між любов’ю і правдою, яка може бути для людини часом дуже важкою. Однак, ані милосердя без правди, ані правда без любові не допоможе людині.
Показовими залишаються його слова: «В жодному місці євангельського послання ані прощення, ані милосердя як його джерело, не означає поблажливості щодо зла, щодо згіршення, щодо кривди чи заподіяної зневаги. У кожному випадку виправлення цього зла, виправлення згіршення, залагодження кривди, винагородження за зневагу, є умовою прощення» (Dives in misericordia, 14)
6. Милосердя завірення
Й надалі недооціненим залишається акт завірення світу Божому Милосердю, яке Папа здійснив 17.08.2002 у Санктуарії Божого Милосердя у Кракові-Лаґевніках. Святіший Отець віддав людство в руки Божого милосердя такими словами:
«Боже, Отче милосердний,
що об’явив свою любов
у Своєму Синові Ісусі Христі,
і вилив її на нас в Духу Святому,
Утішителю,
Тобі довіряємо сьогодні долю світу і
кожної людини.
Схилися над нами, грішними,
вилікуй нашу слабкість,
здобудь перемогу над всяким злом,
дозволь всім мешканцям землі
досвідчити Твого милосердя,
щоб в Тобі, триєдиний Боже,
завжди знаходили джерело надії.
Отче предвічний,
задля болісних страждань і воскресіння Твого сина,
май милосердя для нас і всього світу!
Амінь».
Завірити означає віддати Богу. Віддати світ і людей милосердю Бога означає публічно визнати віру, що лише Бог може врятувати цей світ, може допомогти цьому світові, зробити цей світ кращим.
Буття милосердним починається завжди від віри, що без Бога людина не є в стані визволитися з немочі, біди і гріха.
7. Милосердя вмирання
Вже в 1981 році, коли Папа вибачив своєму кривдникові Алі Агджі, то виявив себе як людина, котра навіть у найбільшому особистому стражданні знає, що милосердя є найкращою реакцією на кожну форму немочі. Ця доброта серця Папи стала видимою також у несінні хреста хвороби і вмирання. Часом нам легше бути добрим щодо інших, а ми не вміємо бути милосердними щодо себе самих. Св. Йоан Павло ІІ так занурив свої останні роки і дні у Боже милосердя, що навіть Бог забрав його до себе в саме Навечір’я Неділі Божого Милосердя. 2 квітня 2005 року. О 21:37.
Бути волонтером милосердя, це також бути волонтером милосердя щодо себе самого, бути милосердним щодо власної біди, немочі власного гріха і власного хреста. Вже сьогодні і в годину нашої смерті. Амінь.
