Про результати громадського обговорення стандарту середньої освіти МОН.
Нагадаю, нещодавно встановлено поняття “гендерний підхід” за наказом Міністерства соціальної політики [2]. Воно передбачає “отримання жінками та чоловіками рівних благ”.
Це значить, що будь-яке розділення між хлопцями та дівчатами у навчанні порушує цю директиву. Тобто уроки праці, фізкультури, військової підготовки і т.п. мають бути однаковими для всіх.
Позбавлення людини ознак статі настільки глибоко закладене у цьому документі [2], що навіть визначається термін “гендерний аналіз” як пошук відмінностей між жінками та чоловіками для впровадження “гендерно нейтрального підхіду”, тобто “політики неврахування відмінностей у становищі різних груп жінок і чоловіків, їхніх статусах, потребах, пріоритетах”, тобто умисне ігнорування потреб, зумовлених відмінностями чоловіків та жінок.
Автори звіту МОН лише лукаво зазначають [3], що “у проєкті документу не йдеться про ґендерно нейтральну освіту”, але вона закладена іншими правоивими актами.
Прохання громадськості виключити гендерні терміни з освіти було проігнороване цілком [1]. Редактори звіту зазначають, що поняття “гендер” та “стать” не є ідентичними, тому заміна неможлива.
Звісно, звернення не дозволяє детально описувати кожен пункт у форматі документації МОН, але достатньо лише припинити нав’язування молоді гендерних моделей, вилучити сам термін, а там де потрібно згадувати стать людини (чоловічу або жіночу) застосовувати слово “стать”.
Але куди там… навіть півкроку на зустріч громадськості подалі від грантів зробити не можуть!
Натомість прохання “Толерантно й коректно ставиться до гендерних, расових, національних і фізичних відмінностей інших осіб” МОН враховує з формулюванням:
“Толерантно й коректно ставиться до расових, національних гендерних , статевих і фізичних відмінностей інших осіб“ [4]
“Толерантно й коректно ставиться до расових, національних гендерних , статевих і фізичних відмінностей інших осіб“ [4]
Хоча не зрозуміло як МОН збирається це робити у контексті умисного ігнорування відмінностей чоловіків та жінок на державному рівні (див. початок цього допису), але позитивні ноти у звіті все ж є:
- Прохання “врахувати національний та патріотичний аспекти” було враховане, навіть як “обов’язковий результат”. [3]
- Прохання “провадити політику збереження моральних цінностей та традиційних християнських цінностей українського народу” враховано частково. [4]
- Прохання “виховувати дітей у дусі любові, цнотливості, збереження репродуктивного здоров’я, відновлення людського потенціалу нації” враховане. [4]
Джерела:
Слово «ґендер» походить з англійської мови (від англ. «gender» – рід). Воно означає соціокультурне, символічне відображення статі. Це сукупність цінностей, норм і характеристик чоловічої та жіночої поведінки, створена суспільством та підтримувана соціальними інститутами.
Водночас поняття «стать» вживається для опису біологічних відмінностей між жіночим і чоловічим організмом – ідеться про анатомію та фізіологію. Біологічна стать дається людині від народження. Ґендер – конструюється культурою суспільства в певний історичний період.
Ґендерний підхід – не тотожний статево-рольовому. Він не заперечує біологічні відмінності між статями і водночас передбачає такі зміни в соціальному житті, що ведуть до більшої ґендерної рівності.
Ґендерна рівність посідає центральне місце у системі прав людини та серед цінностей Організації Об’єднаних Націй (ООН). Ці цінності підтримує і Україна. Ґендерна рівність гарантована Конституцією України (ст. 24) та законодавством (Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»). Наша країна багато років системно впроваджує рішення, які сприяють впровадженню ґендерної рівності:
І саме у такому розумінні (яке є тотожним розумінню у п. 5 цілей Сталого розвитку) й згадується поняття «ґендер» та його похідні у тексті проєкту Державного стандарту.
Водночас поняття «стать» вживається для опису біологічних відмінностей між жіночим і чоловічим організмом – ідеться про анатомію та фізіологію. Біологічна стать дається людині від народження. Ґендер – конструюється культурою суспільства в певний історичний період.
Ґендерний підхід – не тотожний статево-рольовому. Він не заперечує біологічні відмінності між статями і водночас передбачає такі зміни в соціальному житті, що ведуть до більшої ґендерної рівності.
Ґендерна рівність посідає центральне місце у системі прав людини та серед цінностей Організації Об’єднаних Націй (ООН). Ці цінності підтримує і Україна. Ґендерна рівність гарантована Конституцією України (ст. 24) та законодавством (Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»). Наша країна багато років системно впроваджує рішення, які сприяють впровадженню ґендерної рівності:
І саме у такому розумінні (яке є тотожним розумінню у п. 5 цілей Сталого розвитку) й згадується поняття «ґендер» та його похідні у тексті проєкту Державного стандарту.
[2] Про затвердження Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0211-20
