Андрій Хлопков – пастор протестантської церкви у Кракові. Після переїзду до Польщі він відкрив тут свою будівельну компанію, а також займався благодійністю. Українцям, які опинилися в скруті через епідемію коронавірусу, почав допомагати, написавши пост у соцмережах: запропонував допомогу продуктами, тим, хто втратив роботу.
Пізніше чоловік зрозумів, що сам не впорається, бо тих, кому потрібна допомога, дуже багато.
“Я вирішив закликати людей через інтернет допомагати тим, хто в скруті: грошима, часом, ресурсами – хто, чим може”, – каже Андрій Хлопков.
І люди відкликнулись на його запит. Одні почали приносити продукти, інші стали їх розвозити по адресах, а треті – шити маски.
“Я відкрив цілий цех з пошиття масок вдома. Закупив тканини, швейні машини. Відгукнулись жінки, які разом з моєю дружиною почали шити”, – розповідає Андрій.
Людей, яким він уже допоміг, дуже багато. Серед них – багатодітні сім’ї, матері-одиначки і навіть студенти.
“Якось проїжджав повз гуртожиток Краківської академії Анджея Фрича-Моджевського і подумав: а як там наші студенти поживають? Підходжу до гуртожитку, питаю: “Хто тут є з України?”, а у відповідь багато голосів. Запитав студентів, чи є в них кошти на їжу, й отримав відповідь, що дівчата та хлопці перебиваються з хліба на воду”, – зазначає пастор.
Дуже скоро студентам зібрали та привезли продуктів на 900 злотих. Окрім цього, Андрій Хлопков намагається допомагати українцям й з роботою. Наприклад, влаштовує їх на свою будівельну фірму.
“До мене звернувся чоловік, дружина якого хвора на рак. Вони приїхали до Польщі, аби заробити грошей та вилікувати захворювання. Після карантинних обмежень цей чоловік втратив роботу. Сім‘я залишилась без житла. Дізнавшись про таку ситуацію, я дозволив сім’ї жити в одному зі своїх модульних будинків, а чоловіка працевлаштував”, – розповідає Андрій Хлопков.
Про пастора, який допомагає людям, скоро дізнався весь Краків. Після цього до нього почали звертатися за допомогою й мешканці інших міст.
“Мені дзвонили і писали з Варшави, Вроцлава, Щецина, Гданьска, буквально кожні п’ять хвилин. Люди розповідали історії, від яких я плакав: про дітей, яких немає чим годувати, про хворих родичів, яким не можуть знайти ліки, про втрату роботи”, – згадує пастор.
Тоді він вирішив створити групи допомоги на “Фейсбуці” Першою стала спільнота “Краків – місто добрих людей”. Далі приєдналась Варшава та Люблін і створили аналогічні групи. Зараз створюються такі ж спільноти в Лодзі та Вроцлаві. Люди за допомогою цих груп підтримують одне одного.
