Отець Роман Лаба: Владико, в мережі багато контенту з лейтмотивом “що не так з коронавірусом”. Як Ви ставитеся до подібного роду закидів? Чи дійсно з коронавірусом щось не так?
+Едвард Кава: Не буду висловлюватися на тему COVID-19 з медичної точки зору. Однак мене бентежить, що в медицині немає одного напрямку дії. Багато вчених зі світовим ім’ям не підтримують драконівських карантинних заходів своїх держав, хоча при цьому не применшують самої ситуації. В той же час деякі їхні висновки відверто ігноруються державою. Гадаю, що маємо дуже велику небезпеку, яку можна виразити, як першість ідеології над наукою.
Від самого початку оголошення ВООЗ стану пандемії виникає дуже багато питань, на які ми не отримуємо або отримуємо дуже мало відповідей. Багато паніки, страху і брак… конкретних пояснень при такому розвитку медицини. Скидається на те, що цей вірус більше розповсюджується через глобальні ЗМІ, а не повітряно-крапельним шляхом.
Здається, що тут не обійшлося без якихось глобальних інтересів з боку середовищ ворожих Церкві. Адже під час загальносвітового карантину суттєво обмежилося життя Церкви, доступ до Таїнств, зокрема до Таїнства Євхаристії, яке, згідно науки ІІ Ватиканського Собору, є «джерелом і вершиною» життя Церкви. На наших очах вбивається духовний імунітет Церкви.
Християни запитують: Що Бог хоче мені сказати цією подією, цим фактом? Як Ви гадаєте, що Бог прагне нам сказати через ситуацію, яка склалася навколо COVID – 19?
Через цю подію Бог показав, як висловився в одному із своїх інтерв’ю кардинал Роберт Сара, крихкість людини, а отже і свого роду крихкість Церкви. Разом з тим Бог хоче, щоби ми були готовими до подібних ситуацій, уповаючи на Нього і маючи духовну зброю (Еф 6). Що це конкретно означає? А це означає, що ми маємо оберігати і розвивати життя Церкви за будь-яких умов і будь-яких обставин. Повторюю ще раз те, що визнавали перші християни: Ми не можемо жити без неділі, Дня Господнього, тобто не можемо жити без Євхаристії. Церква має зберігати і розвивати духовне життя, опрацьовуючи зараз нові моделі душпастирства в умовах карантину. Навіть якщо у майбутньому для збереження духовного життя християн потрібно буде зійти у підпілля, то потрібно зійти у підпілля. Для Церкви це не новий досвід!
Чи лояльна реакція багатьох Пастирів Церкви в усьому світі, тобто цілковитий послух світській владі у питаннях карантину, на Вашу думку, є адекватною?
Мене бентежить у цій ситуації, що ніхто не запитував християн про нашу позицію і не пропонував якоїсь властивої дискусії. На зустрічах духовенства з владою найчастіше нас просто ставили перед фактами. Думаю, що така лояльність є небезпечною для Церкви. Церква, а зокрема ті, хто звершує уряд Єпископів, мусить ставити конкретні питання світській владі і вимагати відповідей. Якщо ми маємо дійсну загрозу пандемії (чого не виключаю), то чому в церкві має знаходитися 10 осіб, незалежно від розмірів церковної будівлі, а у великих гіпермаркетах, торгових мережах перебуває кілька сотень людей. Адже є велика різниця між площею базиліки в Бердичеві чи Зарваниці і площею маленької церкви в селі, але і в першому, і в другому випадку зобов’язує те саме обмеження – 10 осіб, а в сусідній Польщі – 5 осіб. При цьому, якщо добре зорганізувати людей, вони можуть увійти до храму, брати участь в Літургії, перебуваючи на безпечній відстані. Великі храми це дозволяють. Протягом усієї Літургії вірні можуть не перетинатися один з одним, передаючи знак миру киванням голови. Натомість в супермаркетах особи ходять постійно з одного боку в інший, беруть руками ті чи інші товари, часто не користаючись захисними рукавицями… Я не хочу в жодному випадку порівнювати храм до супермаркету, а лише показати, що перебування на Літургії може бути набагато безпечнішим, ніж перебування в магазині, і в цей час ми зазнаємо таких обмежень.
Немає дня, щоб в ЗМІ не було інформації про заражених людей у якійсь Церкві, однак я ще не бачив жодних повідомлень на тему кількості заражень в мегамаркетах. Така позиція держави сприяє створенню відповідного мислення і бачення Церкви, як місця розповсюдження вірусу. Надмір такої необ’єктивної інформації спричиниться до того, що навіть після карантину багато людей на всяк випадок до Церкви не заходитиме. Скажу трохи жартома і одночасно всерйоз: Згідно багатьох ЗМІ (зокрема лівацького характеру) ми маємо справу з якимсь «побожним» вірусом, який трохи неадекватно працює: ходить в Церкву, але обминає супермаркети.
Кардинал Сара, якого Ви вже згадали, вважає, що пандемія COVID-19 виявила слабкості людства. Які слабкі сторони Церкви були відкриті вірусом?
Церква має повернутися до своєї харизми – бути спільнотою, а не натовпом. Кажучи конкретніше, Церква має ставати спільнотою спільнот, де у великій парафіяльній спільноті перебуватимуть малі спільноти, які в живий спосіб зустрічатимуться з Христом, присутнім в Божому Слові і Святих Таїнствах. Церква не може бути якимось неокресленим натовпом або приміщенням відкритих дверей, де приходять по духовні послуги. Маємо прикласти максимум зусиль, щоб нашу душпастирську тактику зосередити на будуванні спільнот, щоб Церква була ними укріплена. І тоді жодна пандемія Церкві не зашкодить. Якщо закриють храми, ми будемо збиралися в малих спільнотах. А Церква, коли вийде з цього випробування, стане ще сильнішою. Ця ситуація нагадує перші три століття християнства. Під час пандемії відразу виявилося, хто має живу віру, а хто просто ходив до Церкви за звичкою, для отримання якогось духовного комфорту, щоб не гризло сумління. Так було у перших століттях християнства – було відсутнє таке явище, як «номінальний християнин». Адже для того, щоб отримати хрещення, люди готувалися до 5 років, слухаючи відповідних катехиз і проходячи крізь відповідні етапи катехуменату. Вони це робили серед різних обмежень і переслідувань.
“Мусите вимагати від себе навіть тоді, коли від вас нічого не вимагають” – говорив Йоан Павло ІІ до молоді. Сьогодні ці слова отримують нове звучання в світлі практикування християнського життя в часі карантину. Думаю, що майбутнє саме за такою Церквою.
Якщо ситуація з пандемією повториться, то які кроки має вчинити Церква вже сьогодні, щоб добре приготуватися?
Перш за все маємо формувати зрілих християн, а також душпастирів, лідерів спільнот, які не просто формально належать до Церкви, лише дають свідоцтво живої віри. Основа такої формації це Боже Слово і Катехизм Католицької Церкви! Пам’ятаймо, якщо Бог з нами, то хто проти нас! Він Воскреслий вже переміг світ!
о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні
