Про сучасну віру і світ очима фарисея. Цикл роздумів від імені різних біблійних героїв.
Кожен християнин незалежно від конфесії має дивитися на світ через призму навчання Христа, проте зазвичай ми підміняємо це точкою зору одного з персонажів Євангелії, яка нам найбільше пасує. Це стосується і ставлення до гомосексуалізму та ЛГБТ в цілому. Отож пропоную цикл роздумів про сучасну віру і світ через призму різних біблійних постатей. В цьому дописі не буде конкретної особи. Пропоную дослідити поставу та світогляд євангельських фарисеїв.
Євангеліє від фарисеїв
На думку більшості, фарисеї – це найбільш негативні персонажі Євангелії, проте чомусь забуваємо, що серед них був і Никодим (Йн. 3,1), який вночі тайкома приходив слухати Ісуса, і навіть сам майбутній Апостол Народів Павло довгий час перебував у рядах цієї юдейської секти. У чому ж була проблема? Вони ревно дотримувалися букви Закону і так само, як і решта єврейського народу, палко очікували прихід обіцяного Месії та визволення з римського ярма. Проте забули про суть закону – Любов до людини, адже без неї закон Бога перетворюється на ідеологію, яка існує сама для себе. І тоді кожен, хто не сповідує цей закон чи є іншим, автоматично стає ворогом, якого треба знищити, щоб вберегти народ чи суспільну мораль. Не враховуючи, що ми боремося не проти «тіла і крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12).
І саме така спокуса часто очікує захисників сімейних рухів та борців проти гендеру – ототожнювати гріх і грішника, проблему і її (свідому чи несвідому) жертву. Якщо ми знаходимося в такій поставі, то так само перебуваємо в рядах, нічого не скажеш, позитивної, але все-таки ідеології, яка в ім’я збереження найсвятіших цінностей та ідей готова принести у жертву, а не допомогти, людину грішну, слабку та зіпсуту. І тоді справді легше сказати, краще померти одній групі людей (ЛГБТ, сексологіки, акоголіки…), ніж вони би занапастили цілий народ.
Тоді ми приводимо до Христа повію (Йн. 8, 5) чи учасника Київ-прайду і з цитатами Біблії про гомосексуалізм чи інші збочення, вимагаємо від Бога засудження та вічних мук для грішника у пеклі. Для фарисеїв було немислимим милосердя і зміна свого життя, бо закон може лише засуджувати і виносити вирок: винний чи невинний. Він лише констатує факт порушення норми та в нашому випадку тілесну нечистоту, але не дає шанс навернення та не має потенціалу зміни. А Христос – це обличчя Милосердя, яке не дивиться скільки ти впав, не передбачає скільки ще зробиш помилок, а просто простягає руку зі словами: «Я тебе не осуджую. Іди, але більше не гріши» (Йн. 8, 11).
Бог не осуджує грішника, проте і не виправдовує його гріха.
Для фарисея було немислимим сідати разом з негідниками і покидьками суспільства (Лк 15, 2), вони вважали себе елітою і майбутнім народу, а передусім чистими і невинними перед Господом, адже не зробили цього гріха або принаймні про нього не дізналися (Мт. 23, 25). І гординя проявляється не в тому, що я роблю чи ким я є, а як ставлюся до інших. Засуджуючи інших, вони таким чином виправдовували себе: ми, Слава Богу, не такі, як цей митар (гомосексуаліст, залежний чи злодій) (Лк. 18, 11). Адже гірше будь-якого гріха може бути лише осудження, коли наше серце вже наскільки закам’яніло, що не відчуває потребу власного навернення, саме готове кинути камінь у бік іншого, забуваючи що Христос помер за всіх, навіть грішників, наіть тих, які мають потяг до власної статті чи зруйнували Божий образ своїми гріхами. Тоді як лікаря потребують не здорові, а хворі, не праведники потребують покаяння, а грішники (Лк. 5, 31-32), бо якщо я сам можу оправдатися і спастися, то навіщо мені потрібен Христос? І у цьому є Євангельське послання, що Син Божий прийшов у світ не для того, щоб засудити, а спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 10).
Але фарисеї замість Доброї Новини побачили у Євангелії чергову конкуруючу ідеологію.
Вона загрожувала їхньому спокою, і у ім’я збереження традиційних цінностей свого народу завзяті та впевнені у своїй вірі фарисеї принесли у жертву людину болів, від якої обличчя відвертається (Іс. 53, 3) – Христа, Сина Божого, Месію.
Далі буде….
