Про сучасну віру і світ очима Юди Іскаріота. Цикл роздумів від імені різних біблійних героїв.
Кожен християнин незалежно від конфесії має дивитися на світ через призму навчання Христа, проте зазвичай ми підміняємо це точкою зору одного з персонажів Євангелії, яка нам найбільше пасує. Це стосується і ставлення до гомосексуалізму та ЛГБТ в цілому. Отож пропоную цикл роздумів про сучасну віру і світ через призму різних біблійних постатей.
Євангеліє від Юди
Юда Іскаріот, син Симона, був одним з найбільш освічених серед апостолів. Вихований своєю матір’ю, побожною юдейкою, навчений Торі, він очікував відродження Ізраїлю та прихід Месії. Він також добре володів латиною та грецькою мовою, що відкривало йому шлях до кар’єрного зростання у тогочасній еліті. Недарма сам він хотів приєднатися до фарисеїв. Але коли прийшов Ісус і проголосив близькість Божого Царства, зцілив багатьох хворих та біснуватих, Юда, не вагаючись, пішов за Ним, адже розпізнав у Ньому очікуваного Спасителя.
У чому ж була проблема Юди? Він просто хотів, щоб Христос виконував його власні плани. Юда краще за Бога знав Божу, волю.
Месія має увійти у храм, явити свої чудеса, і тоді весь Ізраїль визнає Його своїм царем. Тоді настане період тривалого процвітання. Юда був у душі реформатором, який вважав, що варто від слів перейти до конкретних дій. Коли ж це не сталося, Він сам вирішив зробити «дружню послугу», пішов до первосвящеників та домовився видати їм Христа. Ще й отримав за це грантову допомогу у 30 срібняків. Та коли все пішло не за планом – Христа засудили і розіп’яли, замість того, щоб коронувати, Юда зрозумів, що всім його планам та очікуванням стати по правиці Бога (насправді самому бути богом свого життя) прийшов кінець. Він не зміг змиритися з руйнацією власного его і здійснив самогубство.
Як це відноситься до ЛГБТ, адже і серед сучасних учнів Христа є такі собі освічені юди іскаріоти, які краще за Бога знають, як належить здійснювати душпастирство та оцінювати моральні явища. Вони не питають поради у Бога, не витрачають час на молитву, слухання і проповідування Божого Слова, а самі готові брати відповідальність у свої руки. Гадають, що реформуючи Церкву згідно «Духові часу», виконують Божу волю, ще й отримують матеріальні вигоди та оплески від політичної, інтелектуальної еліти та медіа. Вони думають, що, виправдавши сексуальну революцію, врешті решт Ісус піде їм на поступки і благословить всі їхні починання, а вони ще й стануть героями. Але все іде не за їхнім планом. Видаючи Христа, вони бачать, як над Ним та Його навчанням насміхаються та зневажають, а Сам Месія мовчки, ніби Йому все одно, спостерігає, як руйнують справу Його Життя, а Церкву, Його Містичне Тіло, бичують та розділяють між собою. Як храми пустіють, а християнська віра, що втратила солоність істини, перестає притягувати своєю красою та глибиною.
Христос прийшов не для того, щоб задовільнити очікування народу, благословити комфорт та компроміси з дияволом, а щоб звільнити людей від гріхів та зробити так, щоб ізраїльський народ не тільки з назви був Божим. А Юда, не бажаючи розпочати навернення з себе, як марксист, за допомогою Месії хотів змінити світ навколо, щоб самому стати на чолі цієї нової справедливої системи.
Далі буде…
