Про сучасну віру і світ очима Пилата. Цикл роздумів від імені різних біблійних героїв.
Кожен християнин незалежно від конфесії має дивитися на світ через призму навчання Христа, проте зазвичай ми підміняємо це точкою зору одного з персонажів Євангелії, яка нам найбільше пасує. Це стосується і ставлення до гомосексуалізму та ЛГБТ в цілому. Отож пропоную цикл роздумів про сучасну віру і світ через призму різних біблійних постатей.
Євангелія від Пилата
Понтій Пилат був класичним римським чиновником, якому були байдужі дискусії щодо релігії та моралі. Його турбувало лише, як утримати владу і не допустити заворушень. Тому і вічний Рим був для нього найбільшою і незаперечною істиною, якій всі мали коритися і приймати. Юдеїв він сприймав, як відсталих фанатиків, які застрягли у своїх забобонах та віруваннях, що не відповідали тогочасному римському прогресу та світогляду. До речі, в античності панував культ насолоди, і не рідкісним явищем були одностатеві відносини, яких не узаконювали, але і не осуджували.
У той час для римського світогляду абсолютно нелогічним було дотримуватися Закону Моїсея, адже все, у тому числі і мораль, піддавалося дискусіям на форумі та вулицях великих міст. Хоча серед римлян існували традиційні норми, вони були традиціями доки цього хотіли імператори чи сенат, а не тому що це були складові Союзу з Богом. Тим більш Палестина – це була немов бочка з порохом. Там постійно виникали політичні рухи зелотів чи релгійні секти, які об’єднувалися навколо чергового Месії. Тому Пилат не здивувався, коли йому повідомили про схопленого Христа. Але настирливість юдейської старшини, яка вимагала смерті Ісуса, його насторожила.
У Пилата виник характерний для римської культури інтерес пізнати причину цього явища, і він повів в’язня, щоб провести з ним діалог. І замість того, щоб дізнатися деталі справи, почув у відповідь, що ув’язнений єврей прийшов на світ, щоб свідчити про істину. Для римського прокуратора істиною була лише влада Риму, від чого залежала його кар’єра та й саме його життя, і все, що цьому не сприяло, було лише черговою фікцією, далекою від реального життя. Тому звинувачення Ісуса у єресі чи порушенні закону не мало жодних реальних доказів.
Бродячого проповідника варто було, покарати, щоб не дратувати фарисеїв, та й відпустити. Але коли Пилат почув, що вони вимагають розіп’ясти Христа та й ще погрожують наклепом імператору на самого Пилата, той умив руки і пішов їм на поступки. Адже легко принести у жертву когось іншого, навіть істину, коли мова йде про власну шкуру. Для Пилата Доброю Новиною було залишатися при владі і забезпечити свою безтурботну старість десь на віллі у Середземномор’ї.
І як тут історія Пилата відноситься до ЛГБТ? Не секрет, що нашим чиновникам байдуже до релігійних аргументів та моральних дискурсів щодо гендеру та «одностатевих шлюбів», їм головне втримати себе біля влади. І вони, як Пилат, будуть готові прийняти будь-яке рішення народного референдуму, навіть якщо це буде суперечити істині та їхньому власному сумлінню, тільки щоб зберігати політичні рейтинги та популярність серед мас. І якщо сьогодні українці – за сім’ю, то сучасні “пилати” є теж просімейними, але якщо завтра кон’юктура зміниться, то їхні погляди також переживуть трансформацію. Чиновникам легше вмити свої руки, а відповідальність перекласти на волю більшості у парламенті чи народу під час референдуму.
Як колись Пилат, будуть намагатися переконати натовп, що питання про шлюб, сімʼю, аборти, евтаназію чи сурогатне материство – це все людське, а не Боже (Йн. 19, 5) і навіщо вчиняти такий галас, адже кожен вправі судити про ці речі по своєму (Йн. 18, 31).
Можновладці занадто довго йшли по кар’єрній драбині, щоб всім ризикувати через якогось Ісуса та Його вчення. Вони для порятунку свого імені, статусу, зв’язків та, звичайно, фінансування готові пожертвувати Христом. Адже у них, як втім і у Пилата, є родина, діти, власне «его», які треба постійно годувати. А релігія – для слабких, тоді як справи цього світу вирішують сильні…
Варто при цьому згадати, що згідно церковного передання, Пилат після тої незвичної Пасхи не зміг знайти спокою, і та коротка зустріч з Істиною привела римського прокуратора до живої віри у Христа. А за іншою версією він так і помер язичником. Не відомо, що було в реальності, але це може і на краще. Адже безкомпромісне свідчення про Істину може змусити владних осіб задуматися про свої рішення, ба навіть змінити своє життя, а можливо й ні… Проте впевнений, що після зустрічі з Христом щось точно зміниться.
Далі буде…
