Ді 1, 12-14; Пс 27(26); 1 Пт 4, 13-16; Йн 17, 1-11а
Того часу Ісус підвів очі до неба і сказав: «Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоби Син прославив Тебе, так як Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, кого Ти послав, – Ісуса Христа. Я прославив Тебе на землі: завершив діло, яке Ти дав Мені, щоб Я його виконав; а тепер прослав Мене Ти, Отче, в себе славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ почав існувати. Я явив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і Твоє слово вони зберегли. Нині вони пізнали, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе; адже слова, які Ти Мені дав, Я дав їм; і вони прийняли й пізнали істинно, що Я вийшов від Тебе, й увірували, що Ти Мене послав. Я за них благаю, – не за світ благаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; і все Моє – Твоє, а Твоє – Моє; і Я прославлений в них. І Я вже не у світі, а вони у світі; і Я до Тебе йду!»
Молитва Ісуса до Отця вписується в загальний контекст прощальної мови Господа (Йн 13 – 17), а навіть становить її вершину. Історія екзеґези знає різні назви цього фрагменту. Найбільi популярною є архієрейська молитва Ісуса. Таке визначення даному уривку походить з епохи Ренесансу. Така назва, хоча освячена традицією, не є до кінця точною, оскільки в самому тексті Ісус не названий архієреєм. Сьогодні більшість бібліїстів називають згадуваний текст молитвою «години» Ісуса. Спробуймо саме в цій перспективі приглянутися до молитви.
Тридцять три роки – це 289272 години! Остання година Ісуса на хресті є особливою! Це година, яка повністю поміняла перебіг історії. Година, яка змінила не тільки майбутнє, але також визволила усіх в’язнів минулого. Якщо в 289 272 годині звершилося відкуплення людства і звершилася воля Отця, то попередні 289 271 годин мають сенс. Чому? Бо усе прямує до тієї останньої години.
Коли Ти виконуєш волю Отця, то усі події твоєї історії також мають сенс, бо вони привели Тебе до «твоєї години»!
Коли Євангеліє вживає вираз «година Ісуса», то мова тут не про астрономічну годину, в якій 60 хвилин, а про особливий час, в який звершилося спасіння людства. «Година» Ісуса – вираз характерний для Євангелії від Йоана і походить з єврейської апокаліптики. Грецький переклад Книги Даниїла словом «година» описує кінцеву перемогу над неприятелями Божого Народу (Дан 8, 17 – 19; 11, 35). Септуаґінта називає цей час «годиною сповнення, виповнення» (Дан 11, 40.45). Ісус прямує до цієї «години», а усі інші години, дні, і місяці є заради цієї миті.
Що є змістом цієї молитви? Думаю, багато хто здивується, якщо скажу, що змістом цієї молитви є наше майбутнє. Справжнє світле майбутнє. В культурі стародавнього Близького Сходу вважалося, що людина перед своїм відходом посідає надприродні властивості, і бачить речі, невидимі для звичайних людей. У випадку Ісусової молитви це переконання було ще міцнішим з огляду на Його особу. Подібне переконання пронизує віру Старого Завіту. Можемо в цьому переконатися хоча б на прикладі патріарха Якова, який перед смертю благословляє своїх синів, провіщаючи їм майбутнє (Бут 49). Його благословіння – пророцтво розпочинається словами: Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх (Бут 49, 1). Мойсей, після того, як вивів Ізраїль з Єгипту і перевів їх через пустиню, маючи свідомість того, що не увійде в Обіцяну Землю, передає керівництво Ісусу Навину і провіщає майбутнє Ізраїльського Народу (Втор 31 – 34).
В урочистий момент пасхальної вечері Ісус проголошує в молитві: Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоби Син прославив Тебе… Це прославлення Ісуса не є лише поверненням Божого Сина до тієї слави, яку Він мав до моменту Втілення. Новизна цього прославлення полягає в тому, що слави зазнає також Його людська природа (Ignace de la Poterie). В цьому акті прославлення Ісуса Отцем звершується Його месіанська місія, а також реалізується дійсність Божого Царства.
Як це стосується нас? В цій славі Божого Сина беруть участь ті, хто з’єднався з Ним через занурення у Пасхальну Тайну в Таїнстві хрещення.
Нас, об’єднаних з Христом чекає прекрасне майбутнє – слава, якою обдаровує Отець, любов, яка лине з Його батьківського серця і яка ніколи не закінчиться. Цього справді нам ВИСТАЧИТЬ!
о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні