І тепер ціла Організація Об’єднаних Націй закликає Україну прискорити ратифікацію конвенції Ради Європи «Про запобігання та протидію насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція).
Текст офіційної заяви ООН знаходиться на сайті un.org.ua. У заяві зазначено, що ООН прислухається до петиції про ратифікацію Стамбульської конвенції в Україні, яка набрала необхідні голоси.
“Організація Об’єднаних Націй в Україні закликає Парламент України вжити заходів щодо ратифікації Стамбульської конвенції та здійснити кроки, необхідні для створення суспільства, вільного від гендерно-обумовленого насильства.”, – йдеться в заяві.
Україна вже має закони, які є більш досконалі в боротьбі з насильством, ніж пропонує Стамбульська конвенція
У грудні 2017 року Верховна Рада України прийняла закони про запобігання домашньому насильству №4952, № 5294 (ці закони було розроблено для того, щоб реалізувати те, що вимагає Конвенція, але з них видалили аспекти, які стосуються гендерної ідеології та сескорієнтації). Боротьба проти насилля та прийняття цих законів були підтримані Всеукраїнською Радою церков і релігійних організацій. За свідченням авторів законів та багатьох експертів, ці закони створили більш досконале законодавче поле, ніж те, що пропонує конвенція, а тому ратифікувати Стамбульську конвенцію немає необхідності Україні!
Ось що говорить головний ініціатор цих законів, нардеп 8-9 скликання, Ірина Луценко: “Верховна Рада прийняла важливі законопроекти, спрямовані на захист жінок, дітей, сімей і прав людини в Україні. В органів влади з’явились реальні механізми захисту всіх, хто постраждав від домашнього насильства. Буде профінансовано створення притулків, де жертви домашнього насильства зможуть пройти реабілітацію, отримати психологічну і юридичну підтримку. Буде створена «гаряча лінія», куди можуть звертатися за допомогою жертви домашнього насильства. Відтепер держава фіксуватиме таки випадки, поліція матиме повноваження реагувати, зупиняти домашнє насильство. Для кривдників передбачено цілий комплекс заходів – від корекційної роботи, адміністративних заходів до арешту і позбавлення волі на строк від 2 до 8 років. На кожен випадок цього ганебного явища буде реакція держави.”
Після таких слів авторки законопроекту виникає логічне запитання: якщо такі хороші та дієві закони, то що нам дасть конвенція? Додатковий захист від насилля?
Конвенція попри захист від насилля, вводить в законодавство гендерну ідеологію
Нещодавно посли ЄС і 21 країн оприлюднили звернення до України, аби вона забезпечила захист ЛГБТ та ратифікувала Стамбульську конвенцію.
Цікавою є кінцівка даного звернення, де посли м’яко натякають, що вони дуже хочуть, аби Україна ратифікувала Стамбульську Конвенцію, і головне – підтверджують, що повна імплементація цієї конвенції допоможе забезпечити не викорінення насилля в Україні, бо ці закони уже є, але – захист ЛГБТІК-людей в Україні. Чому? А тому, що конвенція вводить гендерну ідеологію поруч із боротьбою з насильством.
«Ми продовжуємо закликати Україну повністю імплементувати Національну стратегію з прав людини та відповідний план дій і вжити інших необхідних кроків для забезпечення втілення всесторонніх анти-дискримінаційних заходів. Ми також підтримуємо прагнення українських жіночих та ЛГБТІК організацій до ратифікації Стамбульської Конвенції, яку Україна підписала в 2011 році. Ми вважаємо, що повна імплементація цієї конвенції збільшить захист жінок і ЛГБТІК-людей в Україні.»
Що стосується самої конвенції, в декількох статтях конвенція замість біологічної статі – sex використовує термін гендер – gender («соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків ( ст.3 Конвенції), що в цілому підміняє собою поняття біологічної статі (жінка і чоловік). Тепер стать людини – це не те, ким ти народився, а ким ти відчуваєш себе, одним із десятків гендерних ідентичностей.
Цікавим також є те, що документ не згадує про чоловіків-жертв, так само – і про жінок, які постраждали від насильства з боку представників своєї статі. Фактично автори конвенції відводять чоловікам роль насильників, жінкам – жертв. Чи це не є “гендерними стереотипами”, проти яких борються творці конвенції? Додамо, що захист однієї групи населення (у тому числі за статевою ознакою) суперечить діючій Конституції України щодо прав та рівності всіх громадян перед законом (Конституція України, стаття 21, 24).
Дослідження – запровадження принципів конвенції лише погіршить ситуацію з жіночим насильством
Дослідження показали, що ратифікація Стамбульської конвенції абсолютно не вирішує питання з жіночим насильством, а в багатьох країнах ця ситуація лише погіршилася.
Так, соціологічне дослідження польського Інституту правової культури «Ordo Iuris», проведене в країнах Європи, показує, що серед усіх країн ЄС найбільше жінки зазнають насильства у Данії (52%), Фінляндії (47%), Швеції (46%), Голландії (45%), Великій Британії (44%), Франції (44%), тобто у державах, де принципи Стамбульської Конвенції та так звана “гендерна рівність” вже давно діють на усіх рівнях. І навпаки, найменший показник насильства зареєстровано у Португалії – 24%; Мальті – 22%; Словенії – 22%; Кіпру – 22%; Іспанії – 22%; Польщі – 19%.
Нагадаємо, що Європа починає відмовлятися від Стамбульської конвенції. Зокрема, Парламент Угорщини відмовився її ратифіковувати.
Крім цього, 12 країн – членів Ради Європи – підписали, але не ратифікували Стамбульську конвенцію (серед них такі держави, як Велика Британія, Болгарія, Угорщина, Греція, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Словаччина, Хорватія, Угорщина)
333 громадські організації Європи (Болгарії, Хорватії, Угорщини, Латвії, Литви, Мальти, Румунії, Словаччини та України) закликали Генерального секретаря Ради Європи Турб’єрна Ягланда, голову Комітету Міністрів Ради Європи Андерса Самуельсена та Виконавчого секретаря Стамбульської конвенції Бріджит О’Лоулін усунути ідеологічні та суперечливі поняття «гендер», «гендерна ідентичність», «сексуальна орієнтація» з тексту Стамбульської конвенції.
Враховуючи зазначене Україна не має потреби у ратифікації Стамбульської Конвенції, бо її закони більш досконало регулюють питання запобігання та протидію насильству, ніж Конвенція. Очевидно, що з боку Європи та ООН йде тиск на Україну ратифікувати Стамбульську не з метою запобігання насильству, а саме з метою впровадження гендерної ідеології та задля закріплення особливих прав для ЛГБТ-спільноти, хоча всі мають бути рівними перед законом.
