У своїй гонитві за отриманням нових «прав та свобод» представники захисників різноманітних груп все частіше починають вступати у конфлікти зі своїми колегами по спільному ремеслу. Цікавий прецедент відбувається нині у Шотландії. Місцеві феміністки з організації For Women Scotland фактично розпочали протистояння з представниками руху ЛГБТ.
Мова йде про пояснювальний документ, випущений урядом автономної частини Об‘єднаного королівства до закону про рівність між жінками і чоловіками в галузі управління. Відтепер будь-яка людина, при бажанні, матиме законне право офіційно визнаватись «жінкою». Цікаво, що біологічному чоловікові, який проголосить себе «жінкою», немає необхідності носити жіночий одяг чи дотримуватись відповідної поведінки. Варто лише мати при собі офіційний документ у якому вказане жіноче ім’я та стверджувати що відносишся до слабкої статі.
Власне сама новина про зміни у законодавстві чергової «прогресивної» країни не є чимось занадто оригінальним та не викликають якось особливого подиву. Поступове знищення традиційної родини та сімейних цінностей – шлях яким вже давно крокує Західна Європа.
Однак, на цей раз протестувати вирішили саме феміністки. Організація For Women Scotland офіційно подала до суду на уряд Шотландії через зміну визначення самого юридичного поняття «жінка». На їх думку закон суперечить Акту про рівноправність 2010 року та іншим антидискримінаційним законом, які були прийняті за останні десятки років.
Отже виходить патова ситуація. Своїми діями влада Шотландії фактично перекреслила результати сторічної боротьби жіночих рухів за свої права, відкинувши їх ледь не на стартові позиції. Тільки тепер їм протистоятимуть не традиційні консервативні сили, яких завжди можна звинуватити в сексизмі та архаїзмі. Опонентами стануть такі ж «просунуті пригноблені», критика яких може викликати проблеми з законом. Гендерна рівність у всій красі.
Як це може запрацювати на практиці? Наприклад,призведе до нівелювання такого явища як «гендерні квоти», які регулювали обов’язкову зарезервовану присутність певного відсотку осіб жіночої статі у передвиборчих списках політичних партій чи у владних структурах. Така собі позитивна дискримінація. Відтепер ці квоти легко можуть зайняти чоловіки, що тимчасово оформлять на себе офіційну приналежність до осіб жіночої статі. Зникає і саме поняття жіночого спорту, якщо у цих змаганнях братимуть участь і спортсмени чоловічої статі, які об’єктивно мають фізичну перевагу на слабкою статтю. Цікаво,враховуючи повну комерціалізацію спорту у світі, скільки тренерів спортивних команд відмовляться від використання подібних «легіонерів» під час проведення змагань? Що вже мовити про появу спільних душових та туалетних кабінок у місцях загального користування. В принципі, подібна практика і так дія у ряді країн Західного світу, а тому немає причин дивуватись.
Наведемо лише один приклад з реального застосуванню подібного закону у Сполучених Штатах Америки. У липні 2020 року на виборах «Жіноче лідерство» в Демократичній партії штату Нью-Йорк перемогу здобула 21-річна Емілія Декодін. Дана позиція в окрузі була спеціально просунута феміністками для забезпечення представництва жінок в політиці. Таким чином Декодін фактично стала одним із двох голів осередку партії в одному з районів міста. Однак, Емілія є біологічним чоловіком, який лише почуває себе особою жіночою статі та небінарною особистістю. Ось таке свято на вулиці прогресивного фемінізму. За що боролись як кажуть.
Варто зауважити, конфлікт між трансгендерами та представниками феміністичного руху трапляється у Західному світі далеко не вперше. У минулому році у канадському місті Торонто сотні демонстрантів вийшли під стіни публічної бібліотеки на акції протесту проти лекції місцевої феміністки Меган Мерфі. Остання піддає гострій критиці прийняті Канадою поправки до закону про права людини, згідно яким вводиться заборона на дискримінацію за ознакою гендерної ідентичності. На думку активістки подібні зміни у законодавстві розмивають безпечний простір для жінок.
Українським феміністкам, що дійсно виступають за право жінки бути незалежною та захищеною, варто було б уважніше подивитись на свої союзників по боротьбі з патріархальним суспільством. Сьогодні вони поки разом розхитують моральні засади та традиції українців. Однак, вже завтра «вільні жінки» ризикують самими потрапити між жорна тотального утиску та терору з боку колишніх «побратимів».
Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ
